Мешканці Нікопольщини розповіли про страшні реалії свого життя. Щоденні обстріли тут тривають вже п’ятий рік поспіль.
З людьми спілкувалися журналісти видання «Суспільне. Дніпро», передає Nikopolnews.
Кореспонденти побували у Червоногригорівці. Селище знаходиться за 7 кілометрів від окупованої Запорізької атомної електростанції і зазнає російських обстрілів з протилежного берега колишнього Каховського водосховища з літа 2022 року.
Вулиця у прибережній зоні Червоногригорівки. Суспільне Дніпро
З часом ситуація тільки погіршується… До артилерії додалися дрони. Окупанти гатять вже цілодобово і хаотично.
За словами голови Червоногригорівської ОТГ Олександра Прокопенка, донедавна в селі працювала амбулаторія, проте два тижні тому її уразили декілька FPV-дронів. Обладнання та медичні кабінети були враз знищені.
Крім цього, дрони залітали і у вікна селищної ради. Також знищено кілька генераторів, які стояли на об’єктах інфраструктури, зокрема в школі.
Люди виїжджають….
Як живе нині селище у прибережній зоні Нікопольського району під постійними російськими атаками та що розповіли місцеві жителі про останні удари армії РФ — у репортажі проєкту Суспільне Дніпро «Червона зона».
Мешканці Нікопольщини розповіли журналістам про страшні реалії свого життя
Здебільшого це артилерія, FPV якось пролітає. Ми ж тут поруч, біля моря (Каховське водоховище — ред.). Хату купили, сто метрів від моря, на бухту бігали, дитину водили, плавні були. Ідеш по горі — красиво… Жили, хазяйнували, все було. Зараз на одній стороні вулиці ми з чоловіком, сестра поруч, там далі ще дві жіночки, а на іншій — три людини. Я вже думаю виїжджати, чоловік лишається, — розповіла мешканка селища Любов
Місцева жителька Любов. Суспільне Дніпро
Ще одна місцева жителька Ольга додала: багато людей виїхало, обійстя заросли бур’янами. Вона ж ховається від атак — де прийдеться
Воно летить швидко, незрозуміло, куди. Посадили городи, воно ж зима буде. А чи їстимемо, чи вб’ють… Магазин у нас працює, пошта теж. З того боку, за Нікополем, то туди бояться їздити. Та й до нас теж. Хлопці дрова везли, то згоріли разом з дровами в машині, — сказала жінка
Ольга мешкає в селищі під обстрілами РФ. Суспільне Дніпро/Даниїл Ніколаєнко
Анатолій мешкає на одній з вулиць у прибережній зоні. За його словами, по будинках на ній цілять артснарядами.
Анатолій зі своєю собакою Білкою. Суспільне Дніпро/Даниїл Ніколаєнко
Ні стелі, ні даху, нічого. Нема де жити — все розбито. Від вибухової хвилі дах піднявся, теплицю розбило, метал весь на городі лежить. Жінка поїхала, а я сам з собакою Білкою. Так ми і живемо. Б’ють, стріляють… І от я ніколи не боявся, я вже п’ять років під цими, ну, поруч падало. А зараз вже в мене якісь сумніви, що обов’язково — як не добили — добити треба. Я не знаю, що робити. Залишати теж — це не смисл. 70 років мені, — розповів чоловік.
Анатолій зі своєю собакою Білкою. Суспільне Дніпро Даниїл Ніколаєнко
Він додав: російські військові нині б’ють ні з того, ні з сього, хоча раніше дотримувалися певного «графіка», тоді Анатолій виїжджав перечекати обстріли в степу.
Це в крові в людей. Якщо російські війська не можуть щось довести розумним способом, що треба зробити. Це треба нас так або вбити, або довести до того стану, щоб ми пішли і почали кричати, що ми проти, — сказав чоловік
Детальніше – у сюжеті Суспільне.Дніпро
Ще новини Нікополя і району: «Нікополю і всьому півдню потрібна вода»: відновлення Каховського водосховища підтримує Микола Лукашук – деталі
