Як гірник з Покрова вже 1,5 року захищає Україну, розповіла місцева журналістка Наталія Чепець, яка поспілкувалася з військовим. У мирному житті 37-річний Сергій Синіченко працював гірником на Покровському ГЗК – тож сьогодні його професійне свято, День металурга. Чоловік міг не йти на фронт, адже має трьох неповнолітніх дітей. Але навіть не вагався, коли йому зателефонували з військомату.
Про все це розповідає Наталія Чепець у своєму матеріалі, оприлюдненому на сайті Покровського ГЗК, передає Nikopolnews.
Вже півтора роки він щодня дивиться в очі смерті. Його професійні здобутки вимірюються не кубами видобутої гірничої маси, а снарядами, випущеними по ворогу. Гарячі точки Запорізького та Донецького напрямків – вже звичні місця роботи старшого навідника артилерійського дивізіону – 37-річного Сергія Синіченка, – пише авторка
Вона розповіла, що Сергій з 2007 року працює на комбінаті. Пройшов професійне зростання з помічника крокуючого екскаватору до начальника гірничої дільниці Покровського кар’єру.
Як гірник з Покрова вже 1,5 року захищає Україну
Коли Сергію Синіченку зателефонували з військкомату і запросили на бесіду, він навіть не думав відмовлятись. Хоча мав на це законне право. Адже виховує разом із дружиною трьох синів. І міг не йти на війну, а бути поряд зі своєю родиною. Рідні усіма силами намагались утримати його, але чоловік прийняв своє вольове рішення.
Я вважаю, що захищати свою родину, дітей і країну, в якій вони живуть, – це борг кожного чоловіка. Саме тому я не став ховатись за «білим квитком», а просто зібрав необхідні речі і відправився на фронт, — розповів в інтерв’ю Сергій
Його військова служба розпочалась з 27 січня 2023 року. Вишколу чи бодай якогось досвіду Сергій Синіченко на той час не мав. За словами Захисника, перед тим, як відправити до бойової частини, з ним провели бесіду. За її результатами склали морально-психологічний портрет, який відповідав артилерійському напрямку служби.
Сергія розподілили до артилерійського дивізіону на посаду старшого навідника, який працює з самохідною артилерійською установкою «Гвоздика». Курс молодого бійця покровчанин проходив безпосередньо на базі військової частини. Спочатку протягом місяця вчився на навідника, також пройшов курс базової військової підготовки.
Як розповідає Захисник, його перша бойова позиція у складі розрахунку розташовувалась неподалік села Приютне Запорізької області. Цей населений пункт і тоді, і зараз, є одним з найнебезпечніших.
В напрямку села Приютне ми дислокувались як раз, коли розпочався контрнаступ – 4-го червня 2023 року. Потім було Оріхове, працювали і по периметру Роботиного – в гарячих точках в межах Запорізької області. Далі – Донеччина… На Авдіївському напрямку ми стояли на фланзі – прикривали армію, коли наших виводили звідти. Зараз – Часів Яр…, — розповів Сергій
В цілому він каже, що попри небезпеку, уже звик до сурових буднів військового. Хоча визнає, що з кожним днем морально стає все важче витримувати випробування війною. Особливо, коли накриває ворожа артилерія.
Розвідка, ударні дрони, контрбатарейна боротьба дуже сильно розвинені у ворога. Якщо ми випускаємо по них 5 снарядів, працюємо точково, то у відповідь російські війська відпрацьовують цілий сектор. Вони бачать звідки летить з нашого боку, і випускають у десятки разів більше снарядів, просто стираючи локацію з лиця землі, – ділиться своїм військовим досвідом Сергій Синіченко
На щастя, за словами Захисника, саме його розрахунок поки тримається у повному бойовому складі. Чого, на жаль, не скажеш про весь дивізіон – там втрати побратимів були…
Під час служби Сергій постійно тримає зв’язок зі своєю родиною – коханою дружиною Наталією, яка теж працює на комбінаті, синами – Максимом, Іваном та молодшим Данилком. Захисник дуже сумує за ними, говорить, що вже двічі був у 10-денній відпустці вдома, після чого особливо важко повертатись у пекло війни.
Важко… Але ми тримаємось. Не маємо права зламатись заради наших дітей. Особисто я не хочу, щоб мої сини жили під російською окупацією. Заради цього і тримаюсь. Кожен день себе переконую в тому, що треба терпіти і боротись, — поділився своїми думками Воїн
З нагоди професійного свята гірник зі стажем Сергій Синіченко адресував своїм колегам такі слова:
Терпіння і віри — в себе та ЗСУ. Нехай всі займаються своєю справою заради досягнення спільної мети – нашої Перемоги
Ще новини Нікопольщини: «Подумала, що вертоліт і виглянула у вікно….»: про перший обстріл Нікополя та життя у місті, розповіла 37-річна мешканка
