Зворушливу історію військового з Марганця Івана Розуман та його дружини розповіли журналісти сайту «Суспільне». Одного дня вони йшли до батьків чоловіка, аби сказати про весілля і потрапили під обстріл. В результаті чого чоловік втратив зір і руку.
Повідомляє Nikopolnews.
Іван Розуман з Марганця працював на шахті. Пішов на строкову службу, у грудні 2021 демобілізувався. Через два з половиною місяці добровільно долучився до лав ЗСУ. Він воював у складі 25-ї десантно-штурмової бригади. Спочатку був на Авдіївському напрямку. Брав участь в Слобожанській операції – штурмі Червонопопівки на Луганщині. Там отримав перше важке поранення.
«Був розрив касетного боєприпасу прям на нозі. Роздробило ліву ногу, переламало дві кістки, праву ногу посікло, і до таза посікло осколками. Поїхав у Краматорськ на першу операцію, а потім лікувався вже по різних містах країни. Пізніше знайшли ускладнення в лівій нозі й знову направили на лікування: спочатку в Полтаву, потім у Кременчук», говорить чоловік.
На лікуванні у Кременчуці, Іван познайомився з майбутньою дружиною.
«Я прийшла на свою ранкову зміну, зайшла в палату привітатися з пацієнтами. Потім з цієї ж палати вийшов Іван, щоб роздивитися мене. Я зрозуміла, що сподобалась йому. Потім він відпросився з товаришем і привіз мені шоколадку, і подарував зі словами: «Таку шоколадку ти ніде не купиш». Ввечері ми пішли випити кави. З того часу почали спілкуватися. Він дуже гарно залицявся, у мене вдома завжди були квіти», розповідає Тетяна.
Іван покохав Тетяну за посмішку і грану усмішку. Тоді йому сподобалося, що дівчина посміхається й дуже життєрадісна. Через місяць після знайомства чоловік освідчився в коханні дівчині. Разом вони поїхали до рідного Марганця чоловіка, аби сказати батькам про весілля.
По дорозі молодята потрапили під обстріл. Тоді окупанти запустили з тимчасово окупованого Енергодара дрони зі скидами.
«Ваня різко повертається до мене спиною, тобто я вже нічого не бачу. І потім вже сам вибух. Потім я прокинулась вже на колінах, біля стіни. І повернула голову на місце, де був Ваня. Він вже лежить і намагається сам собі надати першу медичну допомогу. Потім я трішки прийшла до тями й поповзла до нього, наклала турнікет. Потім приїхала карета швидкої допомоги, забрали Ваню, мені зробили укол заспокійливого й прокинулась я вже в лікарні», говорить Тетяна.
В тогй день дівчина отримала відкриту черепно-мозкову травму та чисельні осколкові поранення, після яких знову вчилася ходити, а Іван втратив праву руку та зір. Більше півтора місяця жінка чула від лікарів лише одне:
«Він в реанімації. Стан тяжкий».
Коли Іван вийшов з коми, просив кохану його покинути:
«Я розумів, що я не хочу бути тягарем. І дряпав на листочку: “Покинь мене, тобі це не потрібно»
Від таких слів у Тетяни спочатку був шок.
«Ну, чому ти це говориш?» Потім почала потроху його розуміти, спочатку намагалась ладиком. Повторювала, що я давно знала, що не будеш бачити, була надія, але я ж все одно з тобою. Почала ладиком, ладиком – не слухав. Потім трошки грубіше – і діло пішло», каже жінка.
Після розмови з Тетяною, Іван зрозумів, що разом вони зможуть подолати труднощі.Чоловік почав пристосовуватися до нового життя. Вивчив тростину. Потім у нього була зустріч з реабілітологами. Він навчився ходити, трохи розбиратися з телефоном, мити посуд, прати. Цю роботу він і вмів робити.Але почав звикати її виконувати в темноті.
Згодом Іван і Тетяна одружилися. Зараз вони працюють у БФ «Побачимо перемогу». Допомагають людям, які втратили зір під час війни. У фонді пропонують різноманітні програми, спрямовані на медичну, психологічну, та соціальну допомоги. А також допомагають з реабілітацією та знайти сучасні техніки відновлення зору в Україні й за кордоном.
«Допомагаємо військовим та цивільним пораненим: і морально підтримуємо, і мотиваційно. Триває війна й з тяжкими пораненнями дуже багато людей, які потребують підтримки».
Ще новини Нікопольщини: «Зробив зауваження на блокпосту»: ветеран з Нікополя розповів про побиття і затримання його працівником ТЦК
