[:ru]Невеселые будни жителей села Веселое на Никопольщине[:ua]Невеселі будні мешканців села Веселе на Нікопольщині[:]

[:ru]Городскому жителю сложно представить, что, если, например, нужно в больницу, то мало просто записаться на прием к врачу, а надо еще думать, как туда добраться, выделять для этого целый день, платить немалые деньги за проезд либо идти пешком много километров, а потом переживать, что не сможешь вернуться домой к вечеру.

Или на рынок нужно попасть. Или, допустим, пройтись по магазинам одежды. Или в гости к родне. И это не какие-то временные сложности, а постоянно.

Городскому жителю представить сложно, а люди в селах зачастую так и живут. Особенно несладко жителям сильно отдаленных от райцентров населенных пунктов. Они все больше становятся отрезанными от мира.

В данном конкретном случае Nikopolnews расскажет о трудностях жителей села Веселое Никопольского района. Оно как раз такое – отдаленное. Находится почти в 50 километрах от Никополя, и, чтобы добраться в город, людям доводится проходить настоящие квесты.

– Раньше, при Союзе, на Никополь ходили автобусы – 129 и 143. Проблем не было,– рассказывают женщины, приехавшие в «районку» из Веселого.

Они прибыли сюда целым десантом. Поодиночке выходит слишком дорого. Поэтому, если нужно к врачу, ищут попутчиков. И когда набирается 3-4 человека, едут. Нанять машину стоит около 500 гривен. Для одного – существенная сумма.

– Не «скорую» же вызывать. А автобусов из села давно нет. Вот и приходится выкручиваться таким образом, если надо к узкому специалисту, – говорят женщины.

Есть еще вариант – автобус №136, который идет на Никополь из Новоивановки. Но, во-первых, он почти всегда перегружен. А во-вторых, от Веселого до Новоивановки 14,5 км. Добраться можно либо пешком, либо попутками – тут как повезет.

Подавляющее большинство жителей в селе – пенсионеры. Молодежь давно уже покинула эти, забытые Богом и властью места. Работы толком нет, элементарной инфраструктуры нет. А старики доживают-выживают. Часто болеют, как все пожилые люди. А больница – в 50 километрах.

Говорят, что, может, тоже бы переехали – к детям поближе. Но жилье в Веселом стоит копейки. Да и за такую цену продать трудно. Никто сюда ехать не хочет. Стоят хаты-пустки.

Поэтому мечтают, что на них обратят внимание. Золотых гор не просят – хотя бы один автобусный рейс в день. Чтобы можно было попасть без проблем в больницу, навестить детей.

– Перевозчики не хотят ездить к нам – говорят, не выгодно. И к тому же очень плохая дорога – только «убить» транспорт, – объясняют они.

И все равно надеются. Ведь не может так быть, что до них совсем-совсем никому нет дела? Что проблему никак нельзя решить на уровне района или области.

Или может?

Мы тоже надеемся, что этот материал прочтут новоизбранные депутаты районного и областного советов и примут какие-то меры, помогут своим избирателям.

P.S. Знаем, что такая проблема не только у жителей села Веселое. Писали о подобном не раз. Чиновники нам обещали решить вопрос. Но воз и ныне там. Не едет.

Главное фото – иллюстративное, из открытых источников

 [:ua]Міському мешканцю складно уявити, що, коли, наприклад, потрібно у лікарню, то мало просто записатися на прийом до доктора, а треба ще думати, як туди дістатися, виділяти для цього цілий день, платити чималі гроші за проїзд або йти пішки багато кілометрів, а потім переживати, що не зможеш повернутися додому до вечора.

Або на ринок потрібно потрапити. Або, припустимо, пройтися по магазинах одягу. Або в гості до рідні. І це не якісь тимчасові труднощі, а постійно.

Міському мешканцю уявити складно, а люди в селах часто так і живуть. Особливо несолодко тим, хто живе у сильно віддалених від райцентрів населених пунктах. Вони все більше стають відрізаними від світу.

В даному конкретному випадку Nikopolnews розкаже про труднощі жителів села Веселе Нікопольського району. Воно якраз таке – віддалене. Знаходиться майже в 50 кілометрах від Нікополя, і, щоб дістатися до міста, людям доводиться проходити справжні квести.

– Раніше, при Союзі, на Нікополь ходили автобуси – 129 і 143. Проблем не було,– розповідають жінки, які приїхали в «районку» з Веселого.

Вони прибули сюди цілим десантом. Поодинці виходить занадто дорого. Тому, якщо потрібно до лікаря, шукають попутників. І коли набирається 3-4 людини, їдуть. Найняти машину коштує близько 500 гривень. Для одного – суттєва сума.

– Не «швидку» ж викликати. А автобусів з села давно немає. Ось і доводиться викручуватися таким чином, якщо треба до вузького спеціаліста, – кажуть жінки.

Є ще варіант – автобус №136, який йде на Нікополь з Новоіванівки. Але, по-перше, він майже завжди перевантажений. А по-друге, від Веселого до Новоіванівки 14,5 км. Можна дістатися пішки або попутками – тут як пощастить.

Переважна більшість мешканців у селі – пенсіонери. Молодь давно вже покинула ці, забуті Богом і владою місця. Роботи толком немає, елементарної інфраструктури немає. А старі доживають-виживають. Часто хворіють, як всі літні люди. А лікарня – в 50 кілометрах.

Кажуть, що, може, теж би переїхали – до дітей поближче. Але житло в Веселому коштує копійки. Та й за таку ціну продати важко. Ніхто сюди їхати не хоче. Стоять хати-пустки.

Тому мріють, що на них звернуть увагу. Золотих гір не просять – хоча б один автобусний рейс на день. Щоб можна було потрапити без проблем в лікарню, провідати дітей.

– Перевізники не хочуть їздити до нас – кажуть, не вигідно. І до того ж дуже погана дорога – тільки «вбити» транспорт, – пояснюють вони.

І все одно сподіваються. Адже не може так бути, що до них зовсім-зовсім нікому немає діла? Що проблему не можна вирішити на рівні району чи області.

Чи може?

Ми теж сподіваємося, що цей матеріал прочитають новообрані депутати районної та обласної рад і приймуть якісь заходи, допоможуть своїм виборцям.

P. S. Знаємо, що така проблема не тільки у жителів села Веселе. Писали про таке не раз. Чиновники нам обіцяли вирішити питання. Але віз і нині там. Не їде.

Головне фото – ілюстративне, з відкритих джерел

 [:]

To Top