Нікопольщина втратила ще одного сина на війні. Боронячи Батьківщину від російського агресора, загинув молодий мешканець Капулівки. Сумну новину оприлюднила Горобей Світлана на сторінці Капулівської гімназії Покровської сільської ради, передає Nikopolnews.
23 річний боєць 501 батальйону морської піхоти 36 бригади Артур Овдієнко загинув від ворожого снаряду, захищаючи місто-герой Маріуполь.
Артур був старшою дитиною у своїх батьків.
Молодий хлопець, який мріяв, будував плани, самостверджувався на теренах української державності, суверенності, без жодного сумніву та вагань 4 роки перебував у складі ЗСУ на бойових позиціях, відвойовуючи право ЖИТИ у вільній державі! Не судилося… – йдеться у повідомленні землячки хлопця.
Старший матрос Артур Овдієнко, позивний Овод, загинув 29 березня 2022 року, обороняючи місто Маріуполь Донецької області. В результаті ворожого авіаудару втратив нижню кінцівку та помер від великої втрати крові. Воїну назавжди 23.
Артур народився в селі Капулівка Дніпропетровської області. Закінчив Запорізький національний університет, де навчався на історичному факультеті. Захоплювався грою на гітарі, історією України, музикою. Дуже любив творчість гурту «Тінь сонця». Писав вірші.
У січні 2018 року підписав свій перший контракт із Збройними Силами України. Виконував бойові завдання на території АТО/ООС, за що був відзначений медаллю Президента України «За участь в антитерористичній операції».
З перших днів повномасштабного вторгнення боронив місто Маріуполь. На той момент Артур служив у 501-му окремому батальйоні 36-ої окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ. Обіймав посаду оператора протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки.
«Я викладала історію Артуру в 10 класі. Він не був зразковим учнем. Шкільна програма його не цікавила. З історії не отримував вище 4 балів. Але в той час брав у бібліотеці історичну літературу (наукову, публіцистичну, художню) і самостійно опрацьовував. Цікавила його в основному військова історія та історія махновського руху. Щороку відвідували вшанування Івана Сірка в Капулівці, вишколи молодіжки «Свободи», разом брали участь у поваленні памʼятників комуністам на території Нікопольського району. Артур був дуже серйозною (усміхався дуже рідко, але це було ціле свято), товариською, справедливою людиною. Понад усе любив свою родину, брата і сестер. Узбережжя Каховського водосховища (під яким Великий Луг) було його місцем сили, там він проводив багато часу. Дуже був привʼязаний до козацьких місць. Після школи присвятив своє життя службі в українському війську. Це безперечно козак XXI століття. Пишаюсь неймовірно. Герой», – розповіла Іванна Кондратьєва
Світла пам’ять Захиснику України! Щирі співчуття рідним і близьким.
Інші загиблі під час повномасштабної війни з росією Герої з Нікопольщини – ТУТ
