Начальник Нікопольської РВА Євген Євтушенко оприлюднив звернення до мешканців району, у якому прокоментував деякі наративи, які поширюються серед людей. А саме, що Нікополь і район ніхто не захищає, і ворог може безкарно обстрілювати міста і села на прибережній території.
Допис Євтушенка став реакцією на публікацію волонтера Руслана Чупріна, який теж підіймає дану тему.
Nikopolnews публікує «без купюр» обидва дописи.
Ось, що написав Руслан Чупрін
«2 тижні Нікополь і район під потужними обстрілами. Нажаль, знову загиблі й поранені. Люди втомлені, злі, відчувають себе покинутими, обмеженими, вразливими. В пабліках чихвостять РВА, не добираючи слів. Головний меседж – «Нас не захищають!». Непереливки й тим, хто іншої думки.
В мене в голові не вкладається… нахіба ви це робите?! Ну вас же попереджали, що залишатися в Нікополі й районі, де ворожа РСЗВ (та інша хєрня, що стріляє, літає, спостерігає, скидає) розташована всього в 5 км – небезпечно для життя!?
Ви очікували пережити війну без війни???
Те, що зараз відбувається в місті – це просто квіточки у порівнянні з тим, що може бути попереду. Не дай Боже, звісно! Але якщо вже нас називають «незламні», то ж давайте будемо непохитними до кінця. Згадайте за Херсон і Берислав. Вони були в окупації понад 8 міс! А після звільнення не було жодного дня, щоби їх не атакували. Проте, тамтешні люди і тоді знали навіщо жили, і зараз знають, як жити, заради кого й чого.
Запобігти обстрілам Нікополя під силу тільки ЗСУ. Хоч десятьох очільників РВА змініть у місті – кожен з них буде забезпечувати громадський порядок та безпеку цивільного населення в координації з Центром. Останнє – ключове! Є ресурс – працюють хлопці, немає – переходять в глуху оборону. Небо не прикривається на 100% навіть в умовах передової, не кажучи вже про місто, де повсюдне розгортання РЕБ засобів наражає цивільне населення на ще більшу небезпеку.
Нікополь і район буде вільно дихати, коли наші переломлять хребта окупанту на Херсонському і Запорізькому напрямку. Але наша з вами робота не соплі по фейсбучних стінах розмазувати – “які ми бідні!”, а “підносити снаряди”. Тобто матеріальна і технічна допомога на рівні одному відділенню, взводу, роти, батальйону. Не чекати, що надасть місто, район, область чи міністерство оборони, а шукати, збирати й давати від себе. Стільки, скільки потрібно тому відділенню чи взводу, а потім ще зверху.
Кожного разу, коли вам погано, згадуйте, а як там хлопцям. Хоча б просто за їхні побутові умови (я вже не кажу за те, що їх вбивають і ранять). Шукайте можливості не зупіняючись, або допомогайте іншим це робити. І тримаємо стрій.
Нижче – коментар Євтушенка:
“Дякую, Руслан. На жаль, люди не розуміють, або не хочуть зрозуміти багато речей.
- Що РВА не віддає команди військовим – вони мають власне керівництво.
- Що хлопці та дівчата обороняють район наскільки мають сил і засобів.
- Що мирного життя в населених пунктах прибережних громад не буде аж до деокупації лівобережжя.
- Що якби нас дійсно покинули – над Нікопольським районом вже б майорів російський прапор.
- Що БпЛА-камікадзе легко збиваються тільки в коментарях мережі Інтернет.
- Що російські атаки на територію – не лише танки та солдати, а й інформаційні вкиди для створення апатії, страху, розчарування, зневіри та взаємної агресії.
- Що нічого не закінчилось, війна може бути довгою і найгірший варіант в ній – коли фронт втримається, а впаде тил за спиною у бійців.
- Що написане близько двох тисяч років тому залишається актуальним і сьогодні – “Усяке царство, що розділилося в собі, спустошиться, і всяке місто чи дім, що розділився у собі, не встоїть”. І перший, хто зацікавлений в дестабілізації ситуації – наш ворог.
- Що в історії України вже були часи, коли внутрішні протиріччя призвели до втрати незалежності та окупації.
- Що попри страх, апатію та невдоволення поточною ситуацією потрібно і далі допомагати Силам оборони України.
- Що ми підходимо до рубікону, за яким або вивеземо всі разом, або Україна може зникнути як держава.
- Що…Що…Що…”
Ще новини Нікополя і району: «У Нікополі і по берегу є антидронові рушниці, бійці їх застосовують» – Євген Євтушенко
