Помер журналіст, письменник і краєзнавець з Нікопольщини. Він прожив довге життя і встиг зробити багато корисного та залишити добрий слід в історії рідного краю. Працював в газетах і на радіо, ефір якого охоплював Нікопольський район. Слухачі навіть порівнювали його з відомим диктором Левітаном…
Про втрату повідомили у спільноті «Марганець Туристичний», передає Nikopolnews.
Помер журналіст, письменник і краєзнавець з Нікопольщини
Пішов у засвіти Леонід Семенович Боровик.
Причиною його смерті став інсульт.
Леонід Боровик був журналістом, письменником, публіцистом і краєзнавцем. Особисто я знав цю людину з самого дитинства. Нас об’єднувало рідне село Мар’ївка та спільна любов до природи й історії краю. Леонід Семенович підтримував ідею товариства «Марганець Туристичний» у розвитку внутрішнього туризму, брав участь у благоустрої Музею під відкритим небом, долучався до проведення краєзнавчих екскурсій. Світла пам’ять людині з ручкою в кишені, блокнотом у руці та любов’ю в серці, – написав засновник спільноти «Марганець Туристичний» Мар’ян Корбут
Леонід Семенович Боровик – що про нього відомо
Леонід Семенович багато років присвятив журналістській роботі. Він пише дивовижні статті, його письменницький був талант сповнений художньої поетичності, фантазійності та емоційності. Його статті важко сплутати з роботами інших журналістив: Леонід Семенович мав свій унікальний стиль викладу матеріалу.
Таке про Леоніда Боровика розповідали земляки, зокрема, бібліотекарі.
Нижче – інформація, яку ми знайшли на сайті Марганець бібліотечний.
Леонід.Боровик народився та виріс в с. Мар’ївці, що в передмісті Марганці. Він всім серцем щиро любив рідний край, через всю свою душу пропускав усі негаразди та проблеми рідного селища і не міг стояти осторонь, щоб не вирішити їх.
Багато років Леонід Семенович був головним редактор газети “Нам тут жити”. В ній друкувалися статті про здобутки та досягнення в місті Марганець, підіймалися наболілі проблеми.
Свій журналістський шлях Леонід Боровик розпочав ще в юності – під час служби у радянській армії.
Перша замітка була невеликою і присвячувалася солдату роти В.Ганевичу. Так Леонід Боровик став громадський воєнкором.
Після армії Леонід Семенович повернувся на рідну Дніпропетровщину та пішов працювати трактористом в Грушевський кар’єр Марганецького гірничо-збагачувального комбінату. Для місцевої газети “Шахтар Марганця” Леонід Семенович готував публікації про життя механізаторів, кращий виробничий досвід. Дещо з гірничої кореспонденції він відправляв до обласної газети “Днепровская правда”.
В 1969 році Л.С.Боровика знову призвали на воєнну службу. Він продовжує співпрацю з армійською газетою, що видавалася Київський воєнним округом.
Потім були роки навчання в Київському державному університеті на факультеті журналістики, по закінченню якого Леоніда Семеновича направили працювати в редакцію газети “Шахтар Марганця”. Тут він плідно працював на журналістській ниві та набирався досвіду від колег-журналістів: Віри Хвостик, Анатолія Гнєзділова, Миколи Овчаренка, Микити Лещенка.
Коли при Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінаті з’явилося радіомовлення, то Леоніда Боровика призначили редактором місцевого радіо, яке регулярно готувало випуски “Новини Марганця”. Як головний редактор радіомовлення, Л.С. Боровик співпрацював з обласним радіо, що охоплювало Нікопольський, Томаківський та Апостоловський райони, часто виїздив у різні села, відвідував збори колгоспників на полях, фермах, рибколгоспах тощо. Виходив сотні кілометрів, побував у найвіддаленіших районах області: Криворізькому, Солонянському, Широківському, Томаківському.
За багато років роботи на обласному радіо Леонід Семенович підготував десятки репортажів, провів сотні зустрічей з прекрасними, добрими, працьовитими людьми, написав безліч нарисів про трудові колективи. В кожному матеріали Л.С.Боровик намагався показати справжню суть людини – її ставлення до праці, життя в родині, внутрішній світ. А слухачі завжди з інтересом очікували вихід в ефір марганецького журналіста. Їх підкупали його щирість, м’якість інтонації голоса, відсутність фальші. Хоча він міг і перевтілюватися і змінювати голос залежно від теми. Його порівнювали з відомим диктором Ю.Левітаном, з диктором Всесоюзного радіо В.Балашовим.
Багато років Леонід Семенович випускав газету “Правдивий вісник”. Він завжди слідкував, щоб матеріали були якісними, цікавими, достовірними, художньо виразними.
Ним підготовлено та написано безліч найрізноманітніших публікацій. Побачили світ декілька книг, які зараз можна знайти в бібліотеках Марганця.
Коли у Марганці за ініціативи товариства “Марганець Туристичний” було започатковано проєкт по створенню в Мар’ївці лісопарку “Великий Луг Запорозький”, Леонід Семенович брав активну участь в його реалізації, допомагав по можливості активістам товариства та завжди щиро радів успіхам в реалізації задуманого.
Він був небайдужою та непосидючою людиною, яка не могла не підтримати гарних починань, що сприяють покращенням в рідному місті.
Ще новини Нікополя: Був вчителем за освітою, у безпорадному горі залишилася мати… У Нікополі сьогодні провели в останню путь Героя (фото)
