«Вчаться вбивати, полюючи на дітей і дорослих, а потім здають екзамени»: лікар з Нікопольщини розповів про роботу під цілодобовими обстрілами

Володимир Грабовий – один із них. Він – завідувач підстанції міста Марганець Дніпропетровського обласного центру екстреної медичної допомоги.

Лікар з величезним стажем досвідом роботи. Медик, який не зміг залишити свій колектив. Людина, яка дуже любить своє рідне місто. І тому не покинула його під час війни.

Пан Володимир став героєм студії програми «Швидка допомога» на Телеканалі D-1.

Він розповів, як бригади виїжджають навіть під час обстрілів; як дрони полюють на цивільних і “швидкі”; як виживає колектив, коли кожен день — випробування і що допомагає не зламатися, коли навколо біль та втрати….

У матеріалі — історії, які неможливо забути: поранені діти, вибухи поруч із медиками, героїчні виїзди під обстрілами. А також — правда й міфи про роботу служби 103, питання від глядачів і щирий бліц про силу, людяність і любов до життя.

Нижче – відповіді Володимира Грабового на запитання журналістки і глядачів.

Nikopolnews пропонує вашій увазі найважливіше з великого інтерв’ю.

Як живе і працює служба 103 в умовах війни у Марганці?

Служба 103 працює цілодобово, як і раніше, але свої корективи внеслась війна. З’явилися нові діагнози: мінно-вибухові травми, осколкові поранення, уламкові поранення.

Також з’явилася взаємодія медиків з ДСНС, навчання медичного персоналу, як себе поводити під час вибухів. На місці подій дуже багато питань. Взаємодія з поліцією.

У населення з’явилося дуже багато панічних атак…

Останній рік ворог активізувався, тому що до артилерійських обстрілів і РСЗВ додалися обстріли з дронів. Вони почали полювати на цивільних.

Чи були ситуації, коли бригадам доводилося рятувати людей під обстрілами?

Доводилось. Особливо запам’ятав запам’ятався перший обстріл міста, який вівся по центру міста, причому в різних районах. Тоді виїхали всі бригади. І одна бригада попала під обстріл. Там був гуртожиток – влучання снаряду з Градів. Було семеро загиблих людей. Після першого обстрілу почався другий. І доводилось бригаді з разом з ДСНС-никами і постраждалими спускатися в підвал і там надавати пораненим медичну допомогу, поки все не вщухло, а потім уже вивозили поранених.

Що тримає людей в строю? Чому вони знову і знову повертаються на зміну?

Бригади тримає відданість своїй вибраній професії, тому що інші на «швидкій» не затримуються. Це  треба тільки по-справжньому любити свою професію. Залишаються в ній тільки ті, хто дійсно відданий. А ще тримає взаємодія, взаємодопомога бригад.

Про найстрашніші випадки під час війни

Удар по автобусу

Їхав автобус, віз робітників на підприємство. Переважно були жінки в цьому автобусі. Цілеспрямовано дрон ударив в цей автобус. Дев’ятеро людей загинули – вісім жінок, один чоловік. Виїхали всі бригади на цей випадок. Одна бригада зайнялась сортуванням, наданням медичної допомоги. Всі, хто приїхали, теж почали надавати допомогу. Були присутні ДСНС, поліція. Всіх вивезли, кого можливо було. Були легко поранені різного ступеню, були дуже тяжко поранені, були загиблі… Коли привезли усіх поранених до приймально-діагностичне відділення лікарні, то вся зміна, яка прийшла на роботу (а це був ранок), і ті, хто вже відпрацював свою добу, почали допомагати тяжко пораненим…  Ми всі згуртувалися, об’єдналися заради порятунку людей, взяли самих тяжких, намагались всім допомогти….

Найстрашніше, коли страждають діти

У нас був випадок, що їхала цивільна машина, везли двох діточок в перукарню батьки. І дрон бачив це, що це цивільний автотранспорт, влетів в машину. Двоє дітей сиділи на задньому сидінні – були поранені. Один із них тяжко був поранений. Ми надавали допомогу, а потім доправили в місто Дніпро для подальшого лікування.

Був випадок скиду з дрона в прибережній зоні. Дитина вийшла з будинку. Оператор дрону добре бачив, що це дитина. І все одно скинув заряд на дитину. Там обійшлось більш легкими пораненнями, тому що хлопчик встиг трошки сховатися.

І третій випадок  кричущий. Коли постраждала новонароджена дитина в одному із сіл прибережної зони. Вона отримала осколкові поранення. Мама, яка була поруч, теж постраждала. Ми надали медичну допомогу, привезли в лікарню нашу місцеву. Після цього доправили Дніпро.

Чи траплялися випадки, коли дрони полювали саме на автівки швидкої допомоги? І навіщо вони це роблять?

Полювали, особливо, коли ми приїжджаємо в прибережну зону. Хоча вони і в центрі міста літають у нас. А прибережній – особливо. Були неодноразово випадки, коли приїжджали на виклик, то дрони зависали над  автомобілем швидкої допомоги. Ховали його під деревом, а бригади переховувались в будинках.

Навіщо вони це роблять? Дуже багато є даних про те, що вони вважають Нікополь полігоном №1, а Марганець – полігоном №2 для навчання своїх операторів дронів. Для вбивства цивільного населення. Вони тренуються на людях. Вони тренуються на людях, а потім, як мені казали, вони навіть здають екзамени з цього… Особливо це помітно, коли там проходить ротація. Там є центр по навчанню оцих операторів дронів. І вони тренуються на мешканцях міста Нікополь і міста Марганець.

Чи вистачає бригад, людей, ресурсів? Адже інфаркти, інсульти, ДТП нікуди не зникли

Так, дійсно ні інсульти, ні інфаркти, ні інші невідкладні стани нікуди не поділися.

Бригад вистачає. Іноді бувають ситуації, що всі бригади задіяні в роботі. Тоді диспетчер або присилає до бригаду з Нікополя, або з найближчого пункту базування.

Чи захищені ваші бригади належним чином? Чи є бронежилети, каски, аптечки, все необхідне?

Бригади захищені належним чином. В нас є і каски, і бронежилети різного класу захисту. В нас є медикаменти в повному обсязі. Причому ми отримали і реанімаційні сумки, і травматологічні сумки. Також у нас є набори хімічного захисту, і дозиметри, бо поруч у нас знаходиться Запорізька атомна електростанція.

Люди проходять постійно навчання. У нас дуже багато людей пройшли навчання і мають міжнародний сертифікати, причому в практичному плані. Не теоретично, а практичні навички.

Чому ви залишилися у Марганці?

Я народився в цьому місті, я його люблю. До того ж у мене така професія – я не міг залишити свій колектив і зрадити його.

Дружина теж залишилась. Вона теж має відношення до медицини – працює в аптеці провізором.

Син з дружиною і двома онучками теж в Марганці залишаються. У сина теж професія пов’язана з медициною. Він 10 років відпрацював на «швидкий», а зараз працює в ДСНС помічником командира воєнізованого гірничо-рятувального загону.

Якби була можливість змінити три речі в екстреній медичній допомозі що б ви змінили передусім?

• Перше. Гідна заробітна плата, тому що люди ризикують своїм життям.
• Друге. Щоб нарешті Верховна Рада прийняла закон про захист працівників екстреної медичної допомоги при виконанні своїх службових обов’язків. Тому що так буває, що бригади приїжджають на виклик, а там їх зустрічають люди у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Вони можуть нападати на бригади. Про це неодноразово уже писалося, але захисту як такого в нас немає.
• Третє. У нас дуже багато викликів хибних або тих, на які швидка не повинна виїжджати. То я би ввів адміністративну відповідальність у вигляді штрафів хоча б за хибні виклики. Чомусь у наших людей  панацея – це 103, хоча вони повинні звертатись до сімейного лікаря. У мене є друзі в Ізраїлі, в Португалії, в Іспанії. Я завжди їх питаю, як там працює «швидка». І там є штрафи за неправомірні виклики. Люди розуміють, що їм доведеться платити за такі виклики. То вони думають: “Я краще куплю ліків на ці гроші і швидку не буду викликати”

Правда чи Міф

Працівники швидкої у Марганці масово звільняються через постійні обстріли і скоро просто не буде кому виїжджати на виклики. Це правда чи міф?

Зрозуміло, що міф. У нас навіть останнім часом колективи поповнилися молодими спеціалістами.

Швидка не виїжджає на виклики під час повітряної тривоги, адже це небезпечно. Так це чи ні?

Завжди виїжджає, бо в нас тривога постійно. То якби не виїжджали, то взагалі б не працювали.

Пріоритет для бригад у Марганці – тільки мінновибухові поранення, а решта викликів – якщо вистачить людей і машин. Це правда чи перебільшення?

Це перебільшення. Завжди ми виїжджаємо на екстрені виклики. Хоч це міновибухові травми, хоч це інфаркт, хоч це інсульт. Всі екстрені, всі критичні виклики, які входять в перелік обслуги швидкої, ми завжди виїжджаємо. На нещасні випадки виїжджаємо. У нас немає пріоритетів.

Запитання від глядачів

Чи правда, що диспетчер може відмовити у виклику, якщо ситуація не екстрена? І як зрозуміти, коли потрібно саме 103, а коли варто звертатися до сімейного лікаря?

Диспетчер може відмовити, тому що є  наказ, є правила виклику швидкої допомоги. І там є перелік станів, при яких можна викликати. Це стани, які загрожують життю хворого. Це нещасні випадки. Це раптовий біль в грудній клітці, раптовий біль в животі, опіки, травми дуже тяжкі, які загрожують життю, кровотечі, як зовнішні, так і внутрішні. Коми при цукровому діабеті та інші види ком. Втрата свідомості, порушення дихання. Асфіксії – особливо у діток маленьких. Повішання, утоплення.  Перелік доволі такий продуманий його слід дотримуватися.

А до сімейного лікаря, коли звертатись?

Це загострення хронічних хвороб, які не потребують екстреної медичної допомоги. Хворі часто сидять дома по чотири доби і чекають швидку. Або можуть кожного дня викликати швидку, а не йдуть до сімейного лікаря. Хоча їм обстеження потрібно. Вони не потребують швидкої. Ті ж гіпертонічні кризи не ускладнені. Підвищений тиск. Температура. Гострі респіраторні захворювання. Мені розповідала моя знайома в Португалії, як вона швидку викликала на підвищену температуру разів п’ять. На шостий раз вона вже кричала, що я горю. Ну і їй прислали пожежників. Бо там служби пов’язані між собою.  Вони приїхали і кажуть: “Випийте пігулку парацетамолу”. І поїхали.

«Вчаться вбивати, полюючи на дітей і дорослих, а потім здають екзамени»: лікар з Нікопольщини розповів про роботу під цілодобовими обстрілами

Бліц-питання

Якщо день видався надзвичайно важким, що вас рятує: тиша, родина чи фільм?

Все залежить від настрою, але зазвичай це розмова з дружиною. Вона ділиться зі мною і завжди готова мене вислухати. Я  теж готовий її вислухати.

Також антистрес – це мої онучки. Мої онучки – це для мене все. Я їх дуже люблю. Ми спілкуємось по можливості, як випадає нагода, на будь-які теми.  Вони мені довіряють Я пишаюсь цим. Вони мені свої секрети розповідають. Діляться зі мною, довіряють. У дітей треба викликати довіру. Вони повинні ділитися з дорослими своїми проблемами. Тому я сказав своїм онучкам, що я старше за них, але я завжди готовий їх вислухати і завжди на їхньому боці. І вони мене теж чомусь можуть навчити.

Розкажіть про свою собаку. Яка вона за вдачею?

Вона розумна, дуже нас любить. Завжди чекає на нас. А от вибухів боїться –  ховається. Вона раніше не боялась гучних звуків, грози, грому. В дощ ходили гуляти. Але останній рік у неї панічні атаки на вибухи.

Ви раніше любили рибалку. Якби випала зараз така нагода бодай на день повернути мир, куди б поїхали і з ким ловити рибу?

З сином. Він у мене дуже заядлий рибак. З сином і онучками на тиху річку.

Уявімо, що вам випала нагода. Пощастило піймати золоту рибку на Каховському водосховищі. Яке б бажання загадали?

Бажання одне, щоб це жахіття війни закінчилось і закінчилось нашою перемогою і щоб всі були здорові і живі. Будемо сподіватися, що це станеться якнайшвидше і будемо робити задля цього все можливе.

Нагадаємо, сьогодні: у Нікополі ворог цілеспрямовано вдарив по швидкій (фото)

До речі, ми повідомляли: Зателефонував 1000 разів у «швидку» за 10 днів: бригада виїхала до мешканця Дніпра – що у нього сталося? (відео)

Ще новини Нікопольщини: Поралася на квітнику, коли прилетів ворожий снаряд: у Нікополі врятували жінку з пораненням в шию