Російські обстріли щодня завдають Нікополю нових втрат. Гинуть люди, руйнуються житлові будинки, підприємства та об’єкти інфраструктури. Але разом із ними місто поступово втрачає й частину своєї історичної пам’яті старого Нікополя.
За роки повномасштабної війни серйозно постраждали або були втрачені кілька знакових історичних споруд Старого Нікополя. Серед них — будівля медичного училища, церква Знамення Божої Матері, історичне крило Шопи, будинок купця Тимофєєва та інші об’єкти старої забудови міста.
Нещодавно цей перелік поповнила ще одна відома пам’ятка — купецька садиба меноніта Якова Діка на вулиці Херсонській. Після російського обстрілу будівля вигоріла. Від історичної споруди залишилися стіни, однак пам’ятка фактично втратила свій автентичний вигляд.
Ми писали про це раніше. А тут, у нашій традиційній рубриці Реконструкція Нікополь трохи детальніше про будинок, який понад століття був частиною старого Нікополя, про людей, які у ньому жили, про значення цієї будівлі, яка підсилюї гіркоту втрати….
Історія цього будинку — це водночас історія менонітів Півдня України, підприємницького розвитку Нікополя та багатонаціонального минулого нашого краю.
Садиба Якова Діка у Нікополі
Меноніти та економічний розвиток краю
Історія родини Діків починається задовго до появи самої садиби.
У 1789 році на острові Хортиця виникла перша менонітська колонія Катеринославщини. Меноніти — протестантська релігійна громада, яка переселилася до Південної України наприкінці XVIII століття. Отримавши від держави низку привілеїв для освоєння нових земель, колоністи швидко створили успішні господарства.
Сучасники відзначали їхню дисципліну, високу грамотність, ощадливість і прагнення впроваджувати нові технології. Саме ці риси дозволили менонітам уже в XIX столітті посісти важливе місце в економічному житті регіону.
Нікополь, розташований на перетині торговельних шляхів та біля важливої переправи через Дніпро, швидко став одним із центрів економічної активності менонітських підприємців.
Канадський історик архітектури та дослідник менонітської спадщини Руді Фрізен згадує, що в Нікополі працювали млини Й. Зіменса, Ф. Фрізена та П. Фрізена, діяла приватна школа Йоганна Віллера, а також підприємства інших представників менонітської громади.
Яків Дік і його нікопольська оселя
За даними дослідника Руді Фрізена, у 1908 році Яків Й. Дік разом зі своїм тестем Давидом Классеном придбав млин у Нікополі та остаточно оселився в місті разом із родиною.
Саме тоді їхньою домівкою стала садиба на вулиці Херсонській.
Комплекс складався не лише з житлового будинку. До нього входили великий склад-лабаз та масивна цегляна брама, які утворювали єдиний архітектурний ансамбль. Подібні купецькі садиби були характерними для Нікополя кінця XIX — початку XX століття, але до наших днів збереглися одиниці.
Протягом більш ніж ста років ця будівля залишалася однією з архітектурних домінант історичної забудови Старої частини міста.
Так виглядала будівля до нападу російської армії на Україну
Родина, яка жила в цій садибі
За даними менонітських генеалогічних досліджень, Яків Якович Дік (1875–1921) та Марія Давидівна Классен (1877–1976) походили з менонітської колонії Ной-Остервік на Хортиці. Вони одружилися у 1896 році та створили велику родину.
У подружжя народилося четверо дітей — Агата, Герхард, Абрам і Лідія.
У 1908 році Яків Дік разом зі своїм тестем Давидом Классеном придбав млин у Нікополі. Саме тоді обидві родини переїхали до міста та оселилися в садибі на вулиці Херсонській.
Яків Дік був не лише підприємцем. Відомо, що він також виконував обов’язки служителя менонітської громади, поєднуючи господарську діяльність із церковним служінням.
Однак спокійне життя родини в Нікополі виявилося недовгим. У березні 1921 року, під час епідемії віспи, Яків Дік помер у віці лише 46 років.
Після його смерті родина залишила місто. У 1922 році Марія Дік разом із дітьми повернулася до Остервіка.
Подальша доля Марії стала віддзеркаленням драматичної історії ХХ століття. Пізніше вона вдруге вийшла заміж за менонітського служителя Йоганна Ремпеля. У 1938 році його заарештували радянські органи НКВС і стратили під час Великого терору.
Після Другої світової війни Марія емігрувала до Канади. Вона прожила довге життя і померла у 1976 році у віці 99 років.
Садиба Якова Діка. Художня реконструкція Володимира Заграничного
Архітектура, яка пережила століття
Будинок був зведений наприкінці XIX століття у формах еклектики з використанням елементів класицистичної архітектури.
Садиба розташовувалася на вулиці Херсонській, одній із найстаріших вулиць Нікополя, і відігравала роль архітектурного акценту в історичному середовищі міста.
Композиція будівлі вирізнялася симетрією. Центральну частину фасаду підкреслював виступаючий ризаліт із мезоніном та трикутним фронтоном. Фасад прикрашали рустовані лопатки, декоративні пояси, профільований карниз і стилізований фриз.
Особливої виразності будівлі надавала масивна цегляна брама, виконана в одному стилі з житловим будинком. Лучкові арки проїзду та пішохідного проходу, декоративні елементи фасаду й ковані металеві ворота створювали цілісний архітектурний ансамбль.
Важливою частиною комплексу був і склад-лабаз, який примикав до брами. Разом із житловим будинком вони утворювали характерний зразок купецької садиби Нікополя кінця XIX століття.
У документації пам’ятки зазначалося, що садиба є поодиноким і добре збереженим зразком міської купецької забудови того часу, який відображав історичний розвиток Нікополя та особливості його архітектурного середовища.
План будинку
Цегельня Вібе і Діка: історична загадка
З родиною Діків пов’язана ще одна маловідома сторінка історії Нікополя.
У своїх дослідженнях Руді Фрізен згадує про цегельне виробництво Вібе і Діка в Нікополі. Тривалий час ця інформація викликала сумніви серед дослідників, оскільки згадки про підприємство практично не траплялися у місцевій історичній літературі.
Втім, існування такого виробництва підтверджують офіційні документи початку XX століття. Цегельня згадується у «Списках промислових закладів Катеринославської губернії, підпорядкованих нагляду фабричної інспекції» за 1908 та 1915 роки.
Це свідчить про те, що діяльність родини Діків у Нікополі була значно ширшою, ніж лише млинарський бізнес.
Будинок із власною легендою
Із цією садибою пов’язана й одна з найцікавіших краєзнавчих історій останніх років.
Тривалий час вважалося, що саме тут проживала родина купця Веніаміна Шора. Відповідно, саме з цим будинком пов’язували дитячі роки Осипа Шора — людини, яку деякі дослідники називають одним із можливих прототипів знаменитого Остапа Бендера.
Однак подальші дослідження дозволили по-новому поглянути на цю версію. Сьогодні дедалі більше фактів вказує на те, що родина Шорів проживала в іншому історичному будинку Нікополя (ось тут ми про це писали: https://nikopol.nikopolnews.net/retro/budivlia-chasiv-hetmana/) — будівлі, де в радянський період розміщувалася міська прокуратура.
Таким чином історія зі Шорами стала ще одним прикладом того, як нові документи та дослідження допомагають уточнювати давно усталені уявлення про минуле Нікополя.
Будівля колишньої прокуратури. Художня реконструкція Володимира Заграничного
Втрачена сторінка Старого Нікополя
Попри те, що зовнішні стіни садиби збереглися, пожежа завдала будівлі катастрофічних пошкоджень. Фактично місто втратило один із найкраще збережених зразків купецької та менонітської архітектурної спадщини.
Садиба Якова Діка пережила зміну імперій, революції, громадянську війну, дві світові війни та радянську епоху. Понад століття вона залишалася частиною міського ландшафту та мовчазним свідком історії Нікополя.
Сьогодні від колишньої садиби залишилися обгорілі стіни. Разом із будівлею Нікополь втратив не лише цінний зразок міської архітектури кінця ХІХ століття. Місто втратило ще один матеріальний зв’язок із людьми, які колись жили тут, будували підприємства, виховували дітей і творили історію краю.
За цими стінами минуло життя родини Діків — менонітів, підприємців і служителів громади, доля яких виявилася тісно переплетеною з історією Нікополя, революційними потрясіннями, сталінськими репресіями та великою еміграцією ХХ століття.
Понад сто років садиба переживала війни, зміни держав і політичних режимів. Та у XXI столітті її історію обірвала російська агресія, яка продовжує знищувати не лише сьогодення українських міст, а й їхню пам’ять про минуле.
При написанні матеріалу викоростовувалися дописи Руслана Балви, Марка Продана, коментаторів, очевидців і інша інформація з відкритих джерел.
Вам також буде цікаво знати про інші будівлі міста Нікополя: Реконструкція Нікополь – Старі світлини Нікополя, історія Нікополя, старі фотографії Нікополя
Наш цікавий телеграм: https://t.me/nikopolnew
