Правильно підібрана якісна зубна паста проти карієсу та інших захворювань є важливим засобом підтримки здоров’я ротової порожнини. У величезному асортименті мережі Watsons представлені десятки брендів, кожен з яких обіцяє швидкий ефект, проте наш обов’язок — навчитися читати склад та розуміти потреби свого організму, щоб щоденний ритуал приносив користь.
Фтор: ключовий інгредієнт, навколо якого є суперечки
Фтор залишається найбільш науково обґрунтованим активним інгредієнтом у зубних пастах. Механізм його дії добре вивчений: фтор вбудовується в кристалічну структуру емалі, утворюючи фторапатит — сполуку, стійкішу до кислот, які виробляють бактерії зубного нальоту. Крім того, фтор пригнічує метаболізм самих бактерій, знижуючи їхню здатність виробляти кислоту.
Всесвітня організація охорони здоров’я, Американська стоматологічна асоціація та більшість національних стоматологічних організацій світу одностайно рекомендують використання фторвмісних паст як основний метод профілактики карієсу. Дослідження, проведені за останні п’ятдесят років, показують зниження рівня карієсу на 20–40% у популяціях, які регулярно використовують фторвмісні пасти.
Концентрація фтору в пасті позначається як ppm — частин на мільйон. Орієнтири такі:
- паста з концентрацією 1000–1500 ppm підходить для більшості дорослих при щоденному використанні;
- паста з концентрацією 2500 ppm і вище — лікувальна, призначається стоматологом при підвищеному ризику карієсу;
- паста для дітей до 3 років містить не більше 500 ppm, для дітей 3–6 років — до 1000 ppm.
Суперечки навколо фтору переважно стосуються флюорозу — косметичного ураження емалі при надмірному споживанні фтору в дитячому віці. Але флюороз виникає при системному надлишку фтору, а не від використання пасти в рекомендованій кількості. Для дорослих із нормальним станом нирок фторвмісна паста в стандартній дозі не становить жодного ризику.
Абразивність: чому RDA-показник важливіший за назву “відбілювальна”
Будь-яка зубна паста містить абразивні частинки, які механічно видаляють наліт і поверхневі забарвлення. Ступінь абразивності вимірюється показником RDA — Relative Dentin Abrasivity. Це стандартизований індекс, який показує, наскільки інтенсивно паста стирає дентин.
Стоматологи рекомендують такі орієнтири RDA:
- до 70 — м’яка паста, підходить для чутливої емалі, після відбілювання, при рецесії ясен;
- 70–100 — стандартний діапазон для щоденного використання здоровою людиною;
- 100–150 — підвищена абразивність, допустима при епізодичному використанні;
- вище 150 — занадто агресивна для регулярного застосування, може пошкоджувати емаль і дентин.
Більшість паст із позначкою “відбілювальна” мають RDA в діапазоні 100–150, а деякі перевищують позначку 200. Відбілювальний ефект таких паст досягається саме за рахунок механічного стирання поверхневого шару, що при щоденному використанні призводить до поступового витончення емалі. Справжнє відбілювання — хімічний процес із застосуванням перекисів, і паста з RDA 200 не замінює його, але шкодить емалі цілком реально.
Проблема в тому, що виробники не зобов’язані вказувати RDA на упаковці. Показник іноді публікується на офіційних сайтах брендів або в незалежних стоматологічних базах даних. Якщо знайти його не вдається — це привід поставити запитання виробнику або проконсультуватися зі стоматологом.
Спеціалізовані пасти: коли вони справді потрібні
Ринок зубних паст сегментований під кожну можливу проблему — чутливість, пародонтит, карієс, відбілювання, неприємний запах. Частина цих продуктів має реальну доказову базу, частина — переважно маркетингову.
Пасти для чутливих зубів містять або нітрат калію, або аргінін із карбонатом кальцію, або стронцієві сполуки. Всі три спрямовані на блокування дентинних канальців — мікроскопічних трубочок у дентині, через які зовнішні подразники досягають нерва. Ці пасти працюють, але з умовою: ефект накопичувальний і потребує регулярного використання протягом 4–8 тижнів. Разове застосування перед холодним напоєм нічого не дасть.
Пасти з гідроксиапатитом — порівняно нові, прийшли з Японії та поступово захоплюють європейський ринок. Гідроксиапатит є основним мінеральним компонентом емалі і теоретично здатний заповнювати мікродефекти поверхні. Дослідження показують його ефективність, порівняну з фтором, у профілактиці карієсу, хоча доказова база поки що менш обширна. Для людей, які уникають фтору з будь-яких причин, це науково обґрунтована альтернатива.
Пасти “від пародонтиту” з антисептиками — хлоргексидином або триклозаном — ефективні при короткочасному курсовому застосуванні. Тривале щоденне використання хлоргексидину порушує баланс мікробіому рота і може призводити до пожовтіння емалі. Триклозан у 2017 році був заборонений FDA у складі антибактерильних засобів для рук через відсутність доказів переваги над звичайним милом, хоча в зубних пастах він поки залишається дозволеним у ряді країн.
Вибір зубної пасти — не разове рішення. Потреби змінюються з віком, станом здоров’я і ситуацією в порожнині рота. Найпрактичніший підхід — мати базову пасту з фтором для щоденного використання і коригувати вибір після кожного стоматологічного огляду, враховуючи конкретні рекомендації лікаря.
Партнерський матеріал
