Пошкодження м’язів і сухожиль, що формують обертальну манжету плеча (ротаторну манжету), є поширеною причиною болю та обмеження рухливості у верхній кінцівці. Ця група сухожиль відповідає за стабільність плечового суглоба та забезпечення ротаційних рухів, які необхідні для підняття і відведення руки.
Причини пошкодження
Обертальна манжета — це комплекс сухожиль чотирьох м’язів, що оточують головку плечової кістки. Вона забезпечує динамічну стабілізацію суглоба, а також рухи підняття та обертання руки. Ушкодження виникають або внаслідок травми (падіння, різкий ривок), або через дегенеративні чинники: вікове зношування, хронічне перевантаження (робота руками над головою) чи механічне “перетирання” сухожиль кістковими шпорами (остеофітами). Розуміння механізму травми допомагає травматологу-ортопеду обрати оптимальний план лікування. Клінічні прояви пошкодження ротаторної манжети включають біль у передній чи бічній частині плеча, який часто посилюється вночі, а також відчутну слабкість при спробі підняти або відвести руку. Пацієнту стає складно виконувати прості побутові дії.
Діагностика
Для точного діагнозу травматолог-ортопед використовує комплекс методів. Після фізичного огляду та тестів призначаються інструментальні дослідження. Рентгенографія виявляє кісткові зміни, тоді як УЗД та МРТ (найбільш інформативний метод) точно візуалізують м’які тканини, визначаючи тип розриву (пошкодження ротаторної манжети): повний, частковий, його розмір та стан сухожиль. Своєчасне виявлення проблеми та правильне лікування, особливо хірургічне, значно покращує прогноз.
Консервативне та хірургічне лікування
Вибір лікування залежить від ступеня пошкодження. Консервативна терапія (фізіотерапія, НПЗЗ, ін’єкції) застосовується при невеликих часткових розривах. Хірургічне лікування є необхідним при повних розривах, великих часткових розривах (понад 50% товщини), а також у випадках, коли консервативна терапія не дала результату протягом 3-6 місяців. Операції виконує травматолог-ортопед переважно артроскопічно — малоінвазивним методом, що дозволяє ушити сухожилля (за допомогою якірних фіксаторів) та провести акроміопластику, мінімізуючи травматизацію тканин.
Реабілітація після операції
Успіх лікування значною мірою залежить від якісно організованої реабілітації, що триває 4–6 місяців. Відновлення проходить у кілька послідовних фаз:
- Фаза іммобілізації: рука фіксується ортезом, дозволені лише пасивні рухи.
- Фаза ранніх активних рухів: поступове збільшення амплітуди рухів та відновлення рухливості суглоба.
- Фаза зміцнення: введення силових вправ для повернення м’язової сили та витривалості.
- Фаза повернення до активності: Поступовий перехід до звичних фізичних навантажень.
