У Токівському на Апостолівщині, де полюбляли до початку повномасштабного вторгнення мешканці Нікопольщини і не тільки, знайдено пам’ятку археології доби середньої бронзи – раннього залізного віку. Це – культове місце степових племен. Про пам’ятку розповідається у матеріалі на сайті Дніпро Культура, передає Nikopolnews.
На схилах річки Кам’янки, що протікає тут, з давніх часів видобували граніт, який виходить на поверхню в цих місцях. Токівське родовище, розташоване в межах Українського кристалічного щита, простягнулося смугою близько 29 км завдовжки і 2–5 км завширшки.
Історія Токівського розпочалася у 60-х роках XIX ст. – після відміни кріпосного права в Російській імперії.
А історія пам’ятки почалася у 2011 році, коли на околицях села почали з’являтися так звані «чорні» археологи. Вони знаходили монети, кулі, які використовували запорозькі козаки та інші предмети старовини. Цим фактом вдалося зацікавити співробітників Дніпропетровського історичного музею, і у 2012 році до Токівського приїхала перша експедиція.
Тоді почали перевіряти свідчення місцевого краєзнавця Ю. Сергійчука про існування на околиці села залишків козацького зимівника XVII–XVIII ст., які активно знищували «шукачі старовини». Під час розкопок археологи виявили кам’яний заклад дугоподібної форми у вигляді майданчика зі щільно підігнаних одне до одного каменів. З того часу щоліта дніпровські археологи проводять розкопки, які увінчалися досить цікавими знахідками. Причому вони навіть не припускали, що на березі річки Кам’янки на них чекає таке важливе відкриття.
У листопаді 2012 р. археологічна експедиція Дніпровського національного історичного музею імені Яворницького під керівництвом О.В. Старіка, розпочала роботу на першій надзаплавній терасі мису правого берега р. Кам’янка на півночі Токівського. На початковому етапі археологічної розвідки було знайдено поодинокі фрагменти кераміки XVIII ст. та кам’яну закладку орієнтовно 2-ї пол. II ст. до н. е., яку утворюють гранітні камені розмірами у середньому 50×30×10 см.
Під час розкопок досліджено дві культові ями. Одна з них находилася в східній частині існуючого розкопу, друга – далі на 13,5 м на північний захід від першої (північно-західна частина розкопу).
Загалом виявлено 782 окремих фрагменти кераміки. Переважну більшість знахідок склали фрагменти ліпних посудин, в основному доби середньої бронзи. Керамічне тісто ліпних посудин у більшості випадків містить у різній мірі домішки жорстви та кварцитового піску. У деяких випадках серед домішок трапляється гематит і органічні рештки. Посудини орнаментовані валиками, розчосами з зовнішньої та внутрішньої поверхонь, пальцевими та нігтьовими вдавленнями, гусеничним штампом, насічками, прокресленими лініями та наліпками у вигляді опуклих шишечок. Також виявлені в незначній кількості фрагменти кераміки доби фінальної бронзи, слов’янського часу, доби пізнього середньовіччя на нового і новітнього часів.
Крем’яні вироби представлені знаряддями праці, зброєю та залишками виробництва. Крем’яні знаряддя виготовлені переважно з сірого непрозорого або напівпрозорого кременю. Також є вироби з чорного, бежевого, світло-коричневого, рожево-коричневого кременю.
Неймовірна знахідка у Токівському!
Подальші археологічні розкопки біля села Токівське принесли незвичайну знахідку. Виявилось, що розкопали святилище, якому 4 тисячі років! Там, де поверхню землі, виходять величезні камені, древні люди (представники різних етносів) прибудували кам’яні заклáди (споруди), викопали кілька культових ям, зробили закладки для багать і вівтарів, тобто, обладнали святилище, на якому проводили свої обряди (в т.ч. жертвопринесення). Те, що знайшли не поселення людей, а саме святилище, за словами археологів, свідчить повна відсутність споруд побутового призначення, кісток тварин і зовсім невелика кількість фрагментів посуду, кремінних знарядь праці. На цьому місці ніколи не жили люди, вони проводили там свої обряди.
Археологічна пам’ятка у Токівському
Співробітники історичного музею у скіфському шарі виявили поховання, у якому лежав кістяк скіфа-велетня. Ґрунтові могили без кургану – нетипові для скіфів, так що це є великою рідкістю. Завідувач відділу археології музею ім. Д. Яворницького Олександр Старик вважає, що це місце було непростим і для скіфів.
Поховання трохи зіпсоване кротами, частина кісток перемішана. Підлога ями знаходилася на глибині 1,45–1,6 м. Небіжчик лежав витягнуто на спині, руки вздовж тулуба, кисті на тазових кістках; орієнтований головою на північ-північний захід, обличчям повернутий на захід. Нижня щелепа вивернута, черепна коробка роздавлена під тиском ґрунту.
Ймовірно, кістяк належав чоловікові віком не більше 25 років та зростом 170 см. Кістки верхніх і нижніх кінцівок середньомасивні з добре розвиненим м’язовим рельєфом. Скоріше за все, похований у могилі скіф був великим воїном, оскільки погребли його з особливими почестями на території стародавнього святилища.
Праворуч від кістяка знайшли кістяні вироби та металевий предмет довжиною 17 см. Він погано зберігся, можна припустити, що це типовий скіфський ніж акінак із кривою дерев’яною рукояткою. Ще у похованні виявили залишки тризни – сліди погребового бенкету, який скіфи за своїми звичаями влаштовували на згадку про покійного. Попередньо археологи датують останки скіфа III сторіччям до н.е., оскільки в культурному шарі виявлені уламки родоської амфори того періоду.
Скелет скіфа-велетня
А найцікавішою знахідкою у 2016–2017 роках став вівтар розміром 100 см х 70 см, огороджений пласкими кам’яними плитами – стаціонарне культове місце, пов’язане з традицією мегалітичного (кам’яного) будівництва у степових скотарських племен.
Серед цікавих артефактів, знайдених під час розкопок, уламок нижньої частини келиха бронзового віку, а також горло та ручка амфори (в якій, ймовірно, було вино) з клеймом Родоської керамічної майстерні (з грецького острова Родос). За словами співробітників музею, тавро майстра виявлено на ручці амфори (саме у греків було прийнято його ставити). На ньому можна розглянути чотири зірки у кутах і кілька літер. Під час подальших досліджень вдалося прочитати ім’я майстра, який зробив цю амфору – Аристарх.
Розкопки 2017 року також були результативними. Наприклад, серед найцінніших знахідок можна назвати розбитий горщик пізньої бронзи. Також серед знахідок – дві бляхи для кріплення збруі. Серед усіх знахідок з «Токівського-1» особливий інтерес викликають два закриті комплекси (скарби) ливарних форм доби пізньої бронзи, виявлені під час розкопок у 2017–2018 рр.
На сьогодні, вказані ливарні форми займають гідне місце в експозиції зали археології Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького.
А ще під час розкопок знайдено талькові ливарні форми, зокрема для виготовлення серпа та кинджала, які дуже добре збереглися. Це говорить про розвиток металургії та ливарної справи. Причому талькову породу було взято в нашій місцевості. Оскільки форми зовсім нові і жодного разу не використовувалися, можна припустити, що їх або сховали як скарб (за часів свого виготовлення вони були дуже дорогими) або принесли на святилище як підношення богам. Співробітники музею імені Д. Яворницького пишаються тим, що більше в жодному з музеїв України в експозиціях немає кам’яних ливарних форм.
З 10 червня по 9 липня 2021 р. археологічна експедиція музею продовжила розкопки пам’ятки доби бронзи на території селища Токівське. Основний комплекс знахідок складається з фрагментів ліпного та гончарного посуду; крем’яних знарядь праці; кісток дрібної рогатої худоби та великих копитних тварин.
Найцінніша знахідка – кам’яна стела доби бронзи, знайдена на півдні від селища поблизу курганної групи антропоморфної кам’яної стели доби бронзи. Вона стала 103-ю пам’яткою найбільшої в Україні колекції кам’яної пластики кочових народів історичного музею.
Кам’яна стела доби бронзи у Токівському
Наразі дослідження продовжуються. Спеціалісти кажуть, що лише повне вивчення дасть можливість робити висновки щодо реконструкції та інтерпретації дій, що провадились на святилищі, вписати «Токівське-І» в загальну систему археологічних об’єктів бронзової доби та раннього залізного віку, доповнити методику досліджень.
Ще новини Дніпропетровщини:
