Чого чекати Дніпропетровщині після війни, розмірковує голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук. Він закликав готуватися до складних часів. Озвучив основні виклики і ризики як для України в цілому, так і для Дніпропетровщини зокрема.
Nikopolnews публікує допис Миколи Лукашука, без купюр.
Післявоєнне майбутнє України: чого чекати Дніпропетровщині?
“Сценарії завершення війни можуть бути різними: від закінчення до «заморозки» по лінії бойового зіткнення. Слід пам’ятати, що війна йде не за території, а за те, хто буде контролювати зовнішню та внутрішню політику України та визначати майбутнє країни.
Всі ми хочемо перемоги, завершення війни та справедливого миру. Але що буде після? Як виглядатиме наша держава за рік, п’ять, десять років? Це не кінець випробувань, а лише початок нових, не менш складних. Саме тому нам важливо вже зараз готуватися до викликів, які постануть перед нами.
Світ уже не буде таким, як раніше. Перед нами стоїть завдання: не просто вижити, а збудувати країну, в якій наші діти захочуть жити і не знатимуть, що таке нова війна.
Однак треба бути реалістами – попереду роки складної відбудови, де безпека й економіка стануть головними викликами.
Світова історія говорить сама за себе: навіть за умов стабільності та потужних фінансових вливань, як-от План Маршалла, відновлення Німеччини та Франції після Другої світової війни тривало мінімум 5 років.
У нас ситуація складніша. Росія нікуди не зникне, безпекові виклики залишаться з нами надовго. І грошей на повноцінну відбудову поки що немає. Це та реальність, з якою доведеться жити і працювати.
Перші 100 кілометрів від фронту – це фронтир
Якщо війна заморозиться чи зупиниться по лінії бойового зіткнення? Межа з тимчасово окупованими територіями залишатиметься зоною постійної загрози. Великі міжнародні компанії прямо кажуть: «Перші 100 кілометрів від фронту – це фронтир. Ми туди не підемо». І це – реальність, яку потрібно враховувати.
Для Дніпропетровщини це стало особливо актуальним – частина області вже входить у «зону фронтиру». І це стосується не лише нас – усі регіони, що межують із зоною бойових дій, опинилися в подібній ситуації. Наші міжнародні партнери вже зараз відверто говорять: доки є ризики обстрілів та близькість до лінії фронту, великі інвестиції в ці території неможливі.
Через це прифронтові громади опиняються в економічній «ізоляції» – без інвестицій та можливостей для розвитку.
Хто їх підтримає? Держава. Але це ресурс, який має межі – державний чи обласний бюджет.
Ще один виклик – енергетика
Ще один виклик – енергетика. Ми всі розуміємо: без стабільного енергопостачання та газу промисловість просто не відновиться.
Для Дніпропетровщини, яка є одним із ключових промислових регіонів-кластерів України, це питання номер один.
Як тільки заводи та підприємства почнуть виходити на повну потужність, ми зіткнемося з браком енергоресурсів.
Енергетика частково зруйнована, наша держава відмовилась від російського газу, а власного видобутку газу недостатньо. Варіантів небагато: нарощувати потужності або інтегруватися в європейський ринок. Це означає ринкові тарифи, і вони будуть вищими. В тому числі для населення.
У держави немає коштів на компенсацію різниці в тарифах, і ми повинні бути до цього готові.
А це прямо вплине на собівартість та конкурентоспроможність продукції, яку виробляють в Україні.
Україна перебуває у «червоній зоні» світових рейтингів економічних свобод
Що стосується інвестицій – це ключ до успішної відбудови країни.
Наразі Україна перебуває у «червоній зоні» світових рейтингів економічних свобод. Бізнес не бачить гарантій захисту, законодавство нестабільне, а податкова система змінюється надто часто. Це реальність, яку потрібно змінювати. Інакше інвестори просто не прийдуть.
Молодь, якій зараз 17 років, виїжджає
Людський капітал – ще одна критична точка. Демографічна криза, спричинена війною та вимушеною міграцією, ставить перед нами подвійний виклик – як повернути тих, хто виїхав, і як зупинити новий відтік населення.
Навіть розмови у соціальних мережах про можливе зниження мобілізаційного віку до 18 років уже викликали паніку серед батьків та молоді. Але ми повинні дивитися правді в очі: молодь, якій зараз 17 років, виїжджає. Їх вивозять батьки.
Якщо нічого не зміниться, ми ризикуємо залишитися без тих, хто повинен буде піднімати країну після завершення війни.
Навіть коли війна завершиться, потрібен буде час, аби батьки перестали боятися повертати дітей назад в Україну, бо що як бойові дії відновляться?
Політична турбулентність
Не варто забувати і про політичну турбулентність. Завершення війни, «заморозка» запустить демократичні процеси – вибори.
Вибори, внутрішні конфлікти, будь-яке перезавантаження влади – все це формує невизначеність, яку не любить бізнес.
Інвестори та бізнес у таких ситуаціях зазвичай беруть паузу, щоб зрозуміти подальший розвиток подій та які реформи будуть впроваджуватися.
Але попри все у нас є величезний потенціал
Але попри все вище перераховане, у нас є величезний потенціал. Стабільність зробить Україну привабливою для інвестицій.
Після припинення війни країна потребуватиме масштабного відновлення. Відбудова інфраструктури – це нові робочі місця, ринкова заробітна плата та можливості для інтеграції наших захисників-ветеранів у мирне життя.
Це шанс зробити країну більш ефективною, ніж вона була до війни.
Ми говоримо про великі проєкти: мости, відбудова житла, енергетика тощо. Це все стане каталізатором для розвитку країни.
Так, шлях буде непростий. Але ми вже довели всьому світу, що здатні долати найскладніші виклики.
Нам потрібен буде новий суспільний договір, щоб побудувати сильну, оновлену країну, де наші діти житимуть без страху війни, а люди матимуть упевненість у завтрашньому дні.
Маємо три ключові моменти. Перший – єдність, але не для красивих слів, а для справи.
Другий – реформи й інвестиції, вони завжди йдуть разом. І третій – не дати внутрішнім конфліктам послабити державу.
Якщо впораємося з цим – все буде добре”
Ще новини Дніпропетровщини: Нардеп і Захисник закликав владу звернути увагу на Нікопольщину, яка щодня під обстрілами
