Бомба уповільненої дії: як виглядає “другий Чорнобиль” під Дніпром (ВІДЕО)

У Кам’янці на території закритого Придніпровського хімічного заводу (ПХЗ) в будівлях, що руйнуються, стоять старі цехи з радіоактивно зараженим обладнанням практично просто неба, в тому числі радіоактивною пульпою. У приміщеннях дуже серйозні дози радіації.

На ситуацію, яка становить величезну небезпеку і для екології, і для городян, звернув увагу журналіст Денис Казанський на своєму каналі в YouTube, інформує РБК-Україна, передає NikopolNews.

“Атомне звалище” в Кам’янському

На заводі ПХЗ, який почав роботу в 1948 році, збагачували уран для створення ядерної зброї, і саме тут в 1949 році були отримані матеріали для першої радянської атомної бомби.

У той час, не замислюючись про радіаційну безпеку, ядерні відходи звалювали просто в яри та балки, а радіоактивний пил розносився з вітром з території заводу на найближчі селища.

У 1992 році всі цехи, пов’язані з переробкою урану, зупинили виробництво. Але при цьому в них так і залишилося заражене обладнання з радіоактивною пульпою.

“Виробництво було зупинено не за правилами, а фактично просто кинуто. Довгі роки завод ще й грабували, вільно вивозили з нього радіоактивний металобрухт. Але зараз ситуація трохи краща – територія принаймні охороняється. Проте завод практично є атомним звалищем просто неба, і це звалище представляє для міста велику небезпеку”,розповів Казанський.

Бомба уповільненої дії

На території заводу ПХЗ “найбруднішими” будівлями є перші споруди (з червоної цегли), які зараз поступово руйнуються. Видно, як з дахів ростуть дерева, вікна вибиті, тобто з цехів вільно вилітає радіоактивний пил. Особливо небезпечне обладнання з радіоактивною пульпою знаходиться в аварійній 103-й будівлі. За словами екоактивіста, доза радіації в ньому перевищує фонову безпечну в тисячі разів.

Зараз територія заводу огороджена стіною й охороняється, діє суворий пропускний режим, і до приміщень так просто не потрапити. Але разом з тим будівлі просто продовжують руйнуватися. Так, за усередненими оцінками фахівців, будівлі в такому стані можуть простояти безпечно ще близько 10 років.

На ПХЗ радіаційний фон місцями становить 700-800 МкЗв/год (мікрозівертів на годину). Нагадаємо, що безпечним вважається рівень радіації до величини, приблизно 0,5 МкЗв/год.

Зазначається, що такий високий показник важко навіть зустріти на території, прилеглій до Чорнобильської атомної електростанції.

За 30 років після закриття заводу проблему ліквідації цього небезпечного об’єкта так і не вирішили: кошти на це не виділяються, і урановий завод продовжує залишатися такою “бомбою уповільненої дії”.

“Фактично в місті ми маємо атомне звалище, яке залишилося у спадок від Радянського Союзу, і з яким ніхто нічого не робить. Сюди треба вкладати гроші. Це дійсно другий Чорнобиль. Тут потрібно будувати або саркофаг, або ці будівлі розібрати та поховати. Але десятиліттями ця проблема не вирішується”,обурюється блогер і письменник.

Ядерні могильники під боком біля Дніпра-мільйонника

Ще одна серйозна проблема – ядерні могильники навколо Кам’янського. Так, з утилізацією ядерних відходів за радянських часів особливо не морочилися – їх звалювали прямо за містом в балки і яри, і засипали зверху глиною.

За даними з відкритих джерел, на території міста і в його околицях розташовано 9 хвостосховищ, 6 з яких не законсервовані, тому є постійним джерелом небезпеки. Кількість радіоактивних відходів, що накопичилися у відвалах поблизу підприємства, становить 36,34 млн т.

Так, наприклад, прямо біля жвавої траси Дніпро-Кам’янське на узбіччі видно колючий дріт і загородження, і починається ядерний могильник.

Такі могильники у формі яру заповнені відходами збагачення урану майже до самого верху. Могильники мають великий периметр і охороняються дуже слабо. Часто на цю територію в Сухачевське хвостосховище заходять люди, які потім описують свої пригоди в соцмережах, і пишуть, що місцями радіаційний фон дуже високий.

To Top