Що чекає на Дніпропетровщину у майбутньому? Які є сценарії перебігу подій? Які громади в зоні ризику у зв’язку з війною? Чи може область розвиватися під час повномасштабної війни? Як вплине на життя області втрата Покровська?
На ці та інші питання спробував дати відповідь голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук, передає Nikopolnews.
Допис посадовець оприлюднив на своїй сторінці у Фейсбуці.
За словами Лукашука, керівництво області працює над створенням стратегії. Це основний планувальний документ, за яким буде жити регіон та його громади.
Але як здійснювати стратегування, коли ворог знаходиться на відстані від 5 до 25 км від області? Навіщо взагалі це робити? Які виклики та завдання сьогодні стоять перед нашим регіоном? – питає Микола Лукашук
Нижче його відповіді на ці питання «без купюр».
Що чекає на Дніпропетровщину?
Дніпропетровська, Запорізька та Полтавська області залишаються основою промисловості держави. І саме Дніпропетровщина відіграє ключову роль.
Сьогодні ми живемо в умовах невизначеності. Для планування потрібна стабільність. Але її немає, кожен день приносить нові виклики.
Ми розглядаємо різні сценарії розвитку регіону: оптимістичний, реалістичний, песимістичний, оскільки війна триває.
Основні виклики, які постають перед регіоном.
Близькість до фронту
Війна поруч, і це впливає на все. Наприклад, якщо буде втрачено Покровськ, підприємства втратять доступ до коксового вугілля. Це напряму вплине на наші основні металургійні підприємства області: «Арселор», «Інтерпайп», «Каметсталь».
Приватні компанії, які володіють металургійними підприємствами, орієнтуються на прибуток. Його відсутність призводить до скорочення персоналу, зменшення рівня сплати податків, зокрема ПДФО. Як наслідок – громади втрачають бюджетні надходження, що робить їх менш спроможними.
Руйнування масованими ракетними ударами ТЕС призвели до того, що вугілля із Західного Донбасу стало важко реалізовувати.
Це вже впливає на економіку Павлоградського району. Що буде, якщо видобуток вугілля повністю зупиниться? Це тисячі робочих місць у Павлограді, Тернівці, Першотравенську.
Ми ще до початку повномасштабного вторгнення обговорювали трансформацію Західного Донбасу: що робити, якщо шахти перестануть працювати. Ці виклики очікували не раніше 2027–2029 років, але війна змусила діяти вже зараз.
Брак інвестицій
Наближеність до зони бойових дій – це сигнал для інвесторів. Відстань до 100 км від лінії бойових дій стає бар’єром для партнерів.
Росія продовжує загрожувати стабільності. На ілюстрації можемо бачити, які громади вже в зоні ризику.
Хто тоді буде інвестувати у ці території? Основним інвестором залишається держава.
Ми змушені покладатися на державний та місцевий бюджети, а також на ситуативну допомогу донорів.
Логістичні проблеми
Області поруч із нами або тимчасово окуповані, або там ведуться бойові дії. Це перетворює регіон на логістичний «глухий кут».
Приклад: для виробництва, яке працює на експорт, треба привезти сировину з-за кордону, тут виготовити продукцію, а потім знову відвезти її на кордон. Логістичні витрати роблять таку продукцію неконкурентною.
Аграрна сфера
Синельниківський район, що межує із Донецькою та Запорізькою областями, починає відчувати проблеми із засіванням земель. Поки такі випадки поодинокі, але динаміка негативна.
Фермери не хочуть ризикувати коштами. Це зменшує урожай, затримує виплати пайщикам, послаблює аграрний потенціал регіону та економіку в цілому.
До цього додається воєнне забруднення територій. Розмінування ускладнюється, якщо фронт підходить ближче.
Відтік населення
Молодь і фахівці залишають небезпечні території. Люди виїжджають із прифронтових зон. Це загроза демографії, економіці та нашому майбутньому.
Навіщо потрібна стратегія?
Умови війни не дають передумов для швидкого економічного зростання. Але ми працюємо над, умовно, «стратегією тисячі кроків». Що і як зробити, щоб відновити втрати від війни. Які моделі зростання економіки можна застосувати в умовах війни. Які програми прийняти чи покращити тощо.
Стратегія розвитку регіону – це план для людей, які хочуть повернутися до своїх домівок. Наприклад, якщо не буде стратегії відбудови Нікополя, навіщо меканцям повертатися?
Нам потрібна довгострокова візія. Як виглядатиме регіон через 5 років? Що робити, якщо війна триватиме? Яку роль Дніпропетровщина буде відігравати на мапі України? Якою має бути економіка регіону і який профіль буде у нас протягом наступних 10 років? Які стимули та моделі зростання економіки застосовувати тощо.
З огляду на ситуацію у світі, розраховувати на план Маршалла (відбудови) протягом найближчих двох років – досить оптимістично. Тому розраховувати потрібно на самих себе й власні сили.
Стратегія – це, в тому числі, внесок у перемогу.
Сьогодні бюджет України на 50–60% залежить від партнерів. Чому їм має бути цікава саме Дніпропетровщина? Чому саме до нас повинні йти інвестиції?
На ці питання відповідь повинна дати стратегія розвитку регіону.
Зараз Стратегія розвитку Дніпропетровщини ґрунтується на принципах стійкості.
Ми робимо все, щоб з обласного бюджету підтримувати Сили Оборони, внутрішньо переміщених осіб, забезпечити стабільну роботу критичної інфраструктури, щоб була вода, тепло. Забезпечення децентралізації енергосистеми є важливим завданням. Запланували добудову, відновлення зруйнованих будівель і ще багато чого.
Коли Стратегія розвитку області буде готова, ми її презентуємо.
Ще новини Дніпропетровщини: Поки що картина не дуже оптимістична: Микола Лукашук про те, що таке перемога України
