Розмірковуючи про долю Дніпропетровщини у випадку «замороження» війни, голова обласної ради Микола Лукашук каже, що регіон залишатиметься ключовим військовим хабом України протягом наступних десятиліть. Він пояснив, чому.
Про це Лукашук написав на своїх сторінках у соцмережах сьогодні, 18 лютого, передає Nikopolnews.
Нижче – його допис «без купюр»
Микола Лукашук про долю Дніпропетровщини
“Останнім часом багато читаємо про співпрацю між Україною та США у сфері критичних ресурсів. В цьому контексті вже з’явилися розмови і про Китай. Світ розуміє, що коли йдеться про корисні копалини – це безпосередньо розмова про Дніпропетровську область, а також про Полтавську та Кіровоградську. Наші міжнародні партнери усвідомлюють як цінність цих ресурсів, так і необхідність їхнього надійного захисту.
Дехто скаже, що є ще Житомирська область з покладами титану, Львівська – з вугіллям. Але саме у нас є потужна комбінація необхідних трудових ресурсів, освітніх хабів та перевіреної роками інфраструктури.
Ворог знаходиться за 5-7 кілометрів від кордонів області
Дніпропетровська область з 2014 року була і є головним військовим, гуманітарним та освітнім хабом. Ймовірно, в разі «заморозки» війни саме тут може бути розміщений міжнародний військовий контингент. Якщо він взагалі буде в Україні.
З одного боку, це відкриває можливості для розвитку регіону та залучення інвестицій. З іншого – ворог знаходиться за 5-7 кілометрів від кордонів області. На жаль, Росія не зникне, треба бути реалістами. Саме військова, безпекова ситуація визначатиме розвиток нашого регіону”
Як відновити економіку після війни
Також Микола Лукашук розмірковує на тему, як відновити економіку після війни. Говорить про те, з якими викликами доведеться зіштовхнутися Україні.
Посадовець написав:
“Війна створила безпрецедентні виклики для України, що негативно вплинули на її економіку, життя людей, їхню спроможність.
Але навіть в таких умовах є чітка формула, основа, здатна допомогти країні окреслити шляхи відновлення. Йдеться про модель Роберта Солоу, за розробку якої він отримав Нобелівську премію з економіки у 1987 році. Ця модель пояснює, як поєднання капіталу, людського потенціалу та технологій може забезпечити стабільний розвиток країни та людей.
Що це значить простою мовою?
Модель Солоу показує, що треба країні, щоб вона розвивалась, її ВВП зростав, люди багатіли та ставали заможнішими.
Вона складається з:
- Капітал – це вся матеріальна база країни: заводи, порти, електростанції, інфраструктура, транспорт, обладнання. Все те, що використовується для виробництва товарів і послуг.
- Людський капітал – саме люди, кількість населення, їхні знання, освіта, досвід та професійні навички. Люди роблять економіку продуктивною та конкурентною.
- Технології – це інновації, цифровізація, автономні енергетичні рішення, нові методи виробництва, які допомагають працювати ефективніше тощо.
Як ця формула працює для України?
Візьмемо для прикладу Дніпропетровську область. Коли регіон планує свій розвиток, він має зосередитись на всіх трьох складових:
- створення нових інфраструктурних об’єктів;
- розвиток освіти, освітніх хабів для підвищення рівня освіти та кваліфікації людей;
- впровадження сучасних технологій на підприємствах, автоматизація, діджилізація.
Російські окупаційні війська навмисно руйнують нашу інфраструктуру, щоб у війні на виснаження знесилити нашу економіку та примусити Україну прийняти умови Росії. Вчиняють дії, які призводять до гуманітарної катастрофи, міграції, руйнують тепло- та енергостанції тощо. Це частина їхньої військової стратегії.
Внаслідок війни українська економіка зазнала колосальних руйнувань:
- Руйнування фізичного капіталу: знищені заводи, електростанції, транспортна інфраструктура.
- Втрата людського капіталу: майже 8 мільйонів українців виїхали за кордон, без людей економіка не працює.
- Призупинення технологічного розвитку: багато інноваційних проєктів зупинено, своєю чергою це гальмує модернізацію країни.
Є позитивна складова – технологічний сектор під час війни розвивається в Україні. Але технології самі по собі не зможуть підняти економіку передусім без повернення людей, їхньої освіти чи перекваліфікації, відновлення капіталу країни.
Що далі?
Відновлення економіки – це не лише питання грошей. Це комплексна робота над усіма складовими розвитку.
Саме тому зараз кожен регіон розробляє свою власну стратегію розвитку з урахуванням всього: статус громади, її наближеність до фронту, масштаби руйнувань, скільки населення залишилось, скільки приїхало ВПО, що з освітою тощо.
Зрозуміло, що на всі процеси вплине те, як, чим і коли завершиться війна.
Про сценарії відновлення України, якими вони можуть бути, скільки років може зайняти відновлення країни та нашого регіону, якщо війна завершиться цьогоріч, Лукашук пообіцяв написати згодом.
Ще новини Дніпропетровщини: «Перші 100 км від фронту – це фронтир»: чого чекати Дніпропетровщині після війни?
