Сумний пост про людей і тварин, що виходять з окупованого Високопілля під кулями, рятуючись на Дніпропетровщині, оприлюднила волонтер Юлія Стаднік із Зеленодольська. У ньому не тільки про змучених людей, а і про їх відданість своїм чотирилапим друзям. Яких вони не можуть залишити у селищі, поки що зайнятому ворогом. Але зіштовхуються із нерозумінням і забороною везти тварин далі.
Nikopolnews публікує пост Юлії Стаднік без купюр. Його неможливо читати без сліз. Скільки ж горя принесли на нашу землю російські окупанти…
Юлія Стадник пише:
Сьогодні знову зранку гарна звістка.
Ще одна невелика група людей змогла вийти з Високопілля до нас.
Втомлені і перелякані.
Дорослі і малі.
Босі й майже голі.
Мокрі і голодні.
В очах сум, але на обличчях посмішка. Просто від того, що можуть вільно говорити, рухатися, спілкуватися.
Було дуже ніяково чути від них слова подяки. Бо розуміємо, скільки їм довелося пережити. І наша допомога, то капля в морі.
Бо для цих людей ще далеко від хеппі енду.
Та найбільше сьогодні обурило ставлення представників Кривого Рогу, що забирали цих людей до міста довжиною в життя, до однієї болючої теми (хоча їм дуже дякуємо, що не залишають людей і надають їм дах над головою та першу допомогу).
Ця болюча тема – чотирилапі друзі.
Уявіть, люди самі ледве перебирають ногами, бо десятки кілометрів пішки під дощем та кулями.
Без нормального взуття, одягу, речей.
АЛЕ З ТВАРИНАМИ.
З такими ж переляканими та понівеченими війною. З гавкучими та кусючими від жаху.
Не завжди навіть зі своїми тваринами. А просто шкода тих, що залишаються самі.
І тут людям кажуть, що не можна далі з тваринами їхати.
НЕ МОЖНА ЇХАТИ З МАЙЖЕ СВОЇМИ ЧЛЕНАМИ РОДИН, хоча і пухнастими.
Потрібно їх тут кинути, залишити, зрадити.
Уявіть наш розпач, відчай людей і горе цих тварин. Не можу передати словами…
До цього нам часто вдавалося вмовляти представників, щоб дозволили.
І до сьогодні багато хто міг все ж таки їхати далі з тваринами (хоча у частини нашого волонтерського складу вже є невеличкі зоопарки з тваринок-біженців)
А сьогодні ні в яку.
Ми ж з вами говоримо, що ми ‘не такі як оті’. Ми – ЛЮДИ. А хіба це людяно?!!!
Я дякую щиро Галині Пенчук, яка одразу після нашого телефонного дзвінка все зрозуміла, одразу приїхала та взяла ‘не потрібних’ песиків.
Присягаюся, ми будемо максимально підтримувати не тільки людей, але й тварин в цей надскладний час. Бо в чому вони винні?
Я дуже мрію, щоб все-таки ми справді були такі єдині, об’єднані та співчутливі, як самі про себе говоримо.
Щоб дійсно наш народ став прикладом неймовірної сили і добра. Добра не тільки до себе подібних, але й до інших істот на цій землі (ну крім орків, звичайно).
Бо інакше, я не знаю, навіщо нам такі випробування…
Щиро дякую всім, хто сьогодні відгукнувся і прийшов на допомогу
Tanya Potip, Лариса Головко, Жанна Дукач, Тетяна Курдюкова, Надія Журавльова , Юлія Кривоконь, Тетяна Леонова. .
І звичайно, нашу команду незламних.
UPD:
За численими проханнями, якщо є бажання, можете кинути копієчку на закупівлю круп і корму для тваринок. Все передамо потім нашим зооволонтерам.
В примітці до платежу пишіть ‘Хвостикам’, щоб кошти пішли саме на це.
- 4731 2196 1829 5285 (Юлія Стадник).
В коментарях люди пишуть, що більшість мешканців окупованих територій саме через своїх чотирилапих друзів досиділи до останнього. І якщо вони вже наважуються йти, то тільки разом з ними.
Ніколи і ні за що я б не залишила б своїх барбосів. Відпочила і причалапала з ними пішки далі в усі засвіти. Це мої діти. Ніяк інакше, – пише одна із жінок на ім’я Алла.
Читаючи – плачу… наші люди за яких ми молимося, яким дісталося скільки в житті жаху ! Як так не можна з тваринами? Тваринами з якими сиділи в підвалі і ділилися шматком хліба? Ще одне випробування нашим людям … Віримо в Перемогу і кожна тварина знов буде поруч з рідною людиною! – написала ще одна жінка Олена Минка.
За словами начальника військової адміністрації Олександра Вілкула, вчора, 30 червня вдалося евакуювати в Кривий Ріг ще 23 людини з окупованих населених пунктів Високопілля, Ольгине і Архангельське Херсонської області.
Ще трохи фото з вчорашньої евакуації від Юлії Стадник.
