Олег Дударь – в недалекому минулому керівник експлуатаційного підрозділу ЗАЕС. Шість місяців після окупації АЕС росіянами він та його підлеглі продовжували підтримувати безпечний режим станції. Чоловіку вдалося вирватися з окупованого Енергодара. Він в деталях розповів, як армія РФ захоплювала Запорізьку атомну станцію і як могла статися страшна катастрофа, але співробітники ЗАЕС запобігли аварії, зробивши те, що до них не робив ніхто в історії… Також розповів про перший період окупації… Про те, як співробітники вірили – це безумство ненадовго, Україна от-от повернеться… Розповів і про події на станції зараз. Також Олег Дударь поділився своїми думками з приводу того, що росіяни можуть зробити з ЗАЕС. Чи вдасться їм перепідключити станцію до своєї мережі? А якщо ні, то навіщо вони її тримають?
Про все це колишній топ-посадовець ЗАЕС розповів в інтерв’ю журналістці видання «Нова газета – Європа» Ользі Мусафіровій, яке оприлюднено 1 листопада 2025 року, передає Nikopolnews.
Олег Дударь – хто він
Олегу Дударю шістдесят один рік. У недалекому минулому він – керівник експлуатаційного підрозділу ЗАЕС. У його підпорядкуванні перебувало 680 осіб: інженери, оператори реакторного й турбінного відділень, машиністи, які обслуговували аварійні дизелі. Стаж роботи Дударя на Запорізькій АЕС — тридцять сім років. Прийшов сюди одразу після Одеського політехнічного інституту. У 2016-му отримав державну ліцензію й був призначений виконуючим обов’язки головного інженера станції. Ці обов’язки періодично виконував до від’їзду із ЗАЕС і ліцензію підтверджував регулярно.
Шість місяців після окупації АЕС росіянами Олег Дударь і його підлеглі продовжували підтримувати безпечний режим станції. Після інформації про небезпеку затримання за проукраїнську позицію він разом із дружиною зміг покинути Енергодар. Через окупований Крим родина дісталася Грузії, потім Німеччини. Там Олег Георгійович отримав статус біженця. А влітку цього року повернувся до Києва.
Головне про ЗАЕС
ЗАЕС — найбільша станція в Європі: шість енергоблоків, кожен потужністю тисячу мегават. Тобто загальна потужність, коли станція працює, — 6 тисяч мегават. До великої війни Запорізька АЕС відповідала найвищим міжнародним стандартам. Уже два з половиною роки енергоблоки перебувають у так званому холодному зупині: ланцюгова ядерна реакція поділу не відбувається. Параметри першого і другого контурів знижені — температура нижче сімдесяти градусів і тиск, близький до атмосферного.
Блоки достатньо безпечні з точки зору будь-яких нештатних ситуацій. Наприклад, з точки зору виходу великої кількості радіації за межі герметичної оболонки, якими оточені реакторні відділення. Холодний стан — найбезпечніший для персоналу, населення та довкілля.
Для занепокоєння є лише один фактор. Якщо росіяни, які керують ЗАЕС почнуть ще активніше намагатися перепідключити станцію до своєї мережі та змінювати нинішній стан реакторної установки.
Як починалася окупація ЗАЕС
Росіяни рухалися двома колонами, маючи намір захопити і Запорізьку, і Южноукраїнську АЕС. Окрім усього іншого, АЕС були потрібні для забезпечення дизельним пальним танків. На кожній дизельній станції ЗАЕС, а їх усього двадцять, приблизно по 80 тонн дизпалива. Тобто 1600 тонн на всіх шести блоках, плюс ще на складах близько двох тисяч тонн. Приблизно така ж картина із запасами на Южноукраїнській АЕС. Під час наступу армійських колон логістика завжди відстає. Тому завдання було – забезпечити транспорт пальним за рахунок місцевих ресурсів.
Южноукраїнську захопити не вдалося. ЗСУ підірвала мости через Буг і зупинила ворога біля Вознесенська….
А от до ЗАЕС окупанти дійшли.
Коли росіяни увірвалися на ЗАЕС, два блоки перебували в ремонті, у роботі — чотири. У ніч із 3 на 4 березня двадцять другого року персонал під обстрілом прямою наводкою важкими гарматами вперше в історії людства виконав найскладніше перемикання й перевів два з чотирьох енергоблоків у підкритичний стан. У нормальній послідовності такий процес займає добу. Будь-яке відступлення від регламенту, інструкцій з експлуатації може призвести до наслідків, які важко виправити.
Персонал Запорізької станції на той момент був найнавченішим, найзгуртованішим, найкваліфікованішим не лише в Україні, а й у світі.
Зміна тривала безпрецедентно довго. Люди не покидали робочі місця понад дві доби, а зв’язок з Енергодаром був відсутній. І на стрес від власного становища — обстріл об’єкта протягом чотирьох годин поспіль міг призвести до непередбачуваних наслідків і до ядерно-радіаційної аварії — накладалися ще й інші думки. Якщо по станції так б’ють, то що ж росіяни роблять з Енергодаром, де сім’ї, рідні?
Сам Олег Дударь в той момент перебував у місті.
Він розповів, що з кінця лютого керівництво станції, передбачаючи воєнні ризики, ухвалило рішення максимально скоротити чисельність персоналу, щоб не ризикувати людьми. Залишили лише «оперативників», тих, хто безпосередньо керує енергоблоками, та працівників їдалень, медиків — забезпечувати «оперативникам» нормальні умови роботи протягом зміни.
Керівництво, приблизно тридцять осіб, також розділилося так, щоб у кожний момент, на кожній зміні були присутні керівники, які мають право віддавати організаційно-розпорядчі вказівки персоналу. Таких людей налічувалося не більше десяти, включно з Олегом Дударем.
Його добове добове чергування закінчилося вранці 3 березня. І він передав «зміну» своєму заступнику з підрозділу, Олексію Верінову.
Верінов – ліцензований фахівець, надійний, знаюча людина. Зараз він заступник головного інженера з експлуатації Запорізької АЕС, дирекція станції перебуває в Києві. Верінов був одним із тих, хто мав право ухвалювати рішення щодо енергоблоків чи всієї станції. Звісно, не одноосібні.
У нас така специфіка, що ми все, що стосується зміни режимів роботи блоків та інших, не менш важливих питань, узгоджуємо або з головним інженером, або з директором. Незалежно від пори доби й дня тижня. Вночі — дзвінок і коротке пояснення того, що сталося, пропозиція, як впоратися з проблемою, і він або дає добро, або — «я зараз приїду, на місці розберемося», – пояснив Олег Дударь
Також він зазначив, що атомна енергетика — дуже зарегламентована в хорошому сенсі слова галузь. Усе, що робиться, має своє обґрунтування в проєкті й описано в Технологічному Регламенті. Цей документ — біблія експлуатації, основний закон для кожної конкретної станції, точніше, для кожного окремого енергоблока.
Але в переліку загроз Технологічного регламенту НЕМАЄ такого рядка, як збройний захват станції.
Там описано повне знеструмлення, затоплення, зниження частоти енергосистеми, безліч інших ситуацій, а от про захват станції нічого немає. Однак є таке: «Забороняється експлуатація енергоблока або енергоблоків за порушення меж і/або умов безпечної експлуатації».
І ще дуже важлива вимога: має забезпечуватися фізичний захист об’єкта. А фізичний захист грубо тоді, в ніч з 3 на 4 березня 2022 року, порушили. Таким чином, було порушено одну з ключових умов безпечної експлуатації.
Атомники розуміли: буква закону вимагає від них зупинки всіх енергоблоків.
Окрім холодного існує гарячий зупин, коли реактор заглушений, однак виділяє тепло, і досить багато, якщо ще нещодавно працював. Ланцюгова реакція припинена, але так звані уламки поділу розпадаються і за рахунок своїх фізичних властивостей здатні нагрівати теплоносій. 15 Мегават навіть на зупиненому реакторі — серйозна потужність. Тому відведення надлишкового тепла — обов’язковий критерій забезпечення безпеки.
Отже, до захвату станції два енергоблоки перебували в ремонті, тобто в холодному зупині. Ще два блоки працівники Запорізької атомної перевели саме в ту страшну ніч, із 3 на 4 березня, у гарячий зупин: розвантажили, припинили ланцюгову реакцію шляхом введення поглинача — бору. Забезпечили неможливість самочинного виникнення ланцюгової реакції. Але два блоки ЗАЕС все ще залишалися на потужності.
Чому було ухвалено таке рішення?
Олег Дударь пояснив. Такою була вимога диспетчерів енергосистеми з НАК «Укренерго». Також, за словами Дударя, героїв, фахівців найвищої кваліфікації. Вони забезпечують роботу всієї енергосистеми України, до якої входять і атомні станції, і гідро-, і теплові. Диспетчери розуміли: відключення всіх блоків Запорізької атомної може призвести до розпаду енергосистеми нашої країни. Це ж завжди баланс між генерацією і споживанням.
Є споживачі, яких не можна зупинити з технологічних причин, починаючи від лікарень і закінчуючи величезними виробництвами, промисловими об’єктами, які тоді ще працювали: «Запоріжалюміній», «Запоріжсталь», Маріупольський металургійний, Нікопольський, Криворізький… Якщо припиняється енергопостачання, в електропечах утворюється «козел»: метал перетворюється на злиток, і його потім не виковирнути. Ну і логістика залежна, рух поїздів, електротранспорту, не лише тепло і світло в наших домах.
Був реальний шанс отримати тієї ж ночі колапс. На самому початку великої війни він аукнувся би дуже важко. Ніхто не мав ні досвіду, ні перевірених алгоритмів відновлення енергосистеми — легше було цього не допустити. Ну і ніколи в історії раніше багатоблочна станція не «сідала на нуль».
Дударь підкреслює: окрім найскладнішого перемикання тієї ночі, персонал його підрозділу зміг зібрати працівників їдалень, кухарів, медиків, увесь допоміжний персонал станції й укрити їх у безпечних місцях на енергоблоках: «Жодна людина не постраждала, хоч снаряди летіли».
«Мурашки по мені бігали розміром із собаку… По ЗАЕС гатили 4 години поспіль»
Шквальний обстріл Запорізької АЕС почався після півночі 4 березня.
Інтернет ще тягнув, і Олег Дударь дивився з дому те, що показувала відеокамера на адміністративному корпусі. «Мурашки по мені бігали розміром із собаку, — згадує він. — Розумів же, чим це загрожує. Зв’язок відключений, додзвонитися ні до кого не можна. Дізнатися про стан станції не можна. Про те, як люди на зміні, — не можна».
Із 1 березня російська військова колона перебувала кілометрах за десять від Енергодара. Розтягнулася трасою змією: танки, вантажівки, піхота. Окупанти вимагали до себе мера: давай, мовляв, «ключі» від міста й АЕС. Енергодарці виходили до них з українськими прапорами, із символікою та скандуванням «Додому!».
На думку Дударя, мер їм був насправді не потрібен. Він каже, що, ймовірно, загарбники чекали, коли під’їдуть представники Росатому. Щоб вказали цілі, по яких можна вести вогонь, не боячись ядерного інциденту. Бо в Росатомі такі ж станції, як наша, — Ростовська, Балаковська, Нововоронежська тощо. Вони прекрасно орієнтувалися в розташуванні всього тут.
Зміну, яка була на станції в ніч з 3 на 4 березня, росіяни відпустили зі станції лише 5 березня. Сам він потрапив на АЕС 7 березня, не службовою машиною, як раніше, а транспортом-розвозкою, під дулами автоматників.
Перше, що побачив, — догораючий навчальний корпус навчально-тренувального центру. Будівлю ремонтного тренажера зачепило уламками, деякі приміщення затопило: постраждали комунікації. Зате будівля унікальних повномасштабних тренажерів (справжній реактор, справжній басейн витримки, справжній головний циркуляційний насос, парогенератор) залишилася практично неушкодженою. Знищення всього цього означало б для Запорізької АЕС кінець історії.
За словами Дударя, не пізніше ніж за два місяці оперативний персонал втратив би право керувати енергоблоками: не готові до роботи.
Для того, мабуть, і з’явилися росатомівці, для команд: «Сюди стріляти, а сюди не стріляти!» Адміністративний корпус, вітрину АЕС, снаряди пробили наскрізь, але він виступив щитом для хімічного цеху. Щоправда, прилетіло в блочний трансформатор на одному з блоків, довелося зупиняти, міняти. Олег Дударь каже, що бачив багато нерозірваних ПТУРів, снарядів, стирчали хвости… Хоча це дрібниці порівняно з тим, що могло статися. Одразу за спаленим навчальним корпусом навчально-тренувального центру розташоване відкрите розподільче облаштування ЗАЕС, високовольтне обладнання. Сотні тонн трансформаторного масла… Якби вояки гатили без «навідників», там спалахнула б пожежа, і все.
Росіяни втрачають свідомість від страху
У квітні стало відомо про делегацію Росатому на ЗАЕС. Головний інженер Балаковської атомної станції Романенко керував місією, і ще четверо, керівники різних рівнів. Їхнє завдання було ознайомитися з ЗАЕС.
Справа у тому, що «залізо» на ЗАЕС та російських атомних станціях однакове. Але після розпаду Союзу Україна й Росія пішли різними шляхами. Росіяни покладалися на власні технічні нововведення, а українці — на співпрацю з провідними американськими та європейськими компаніями, які займалися проєктуванням і постачанням обладнання.
Отже, коли росіяни, коли розібралися тут, зрозуміли, що ми розійшлися назавжди. І в них немає можливості навчити на місці свій персонал з урахуванням нашої специфіки.
Зараз на ЗАЕС привезли близько тисячі фахівців із Росії, щоб не пустували блочні щити керування. Але росіяни, за словами Дударя, сидять там, як Білка і Стрілка в космічному кораблі. Навіть свідомість втрачають. Блоки не працюють, безпечний режим, а от нервовій системі не накажеш. Завдання-максимум у них — заробити грошей і повернутися живими додому.
Штурмовикам-кавказцям «курорт» на ЗАЕС сподобався
У березні двадцять другого року на Запорізьку АЕС увійшли штурмовики-кавказці й близько п’ятисот російських військових із важкою технікою, танками. Місце дислокації їм сподобалося. Підземні бункери, сучасний кризовий центр, обладнаний для того, щоб у разі ядерної аварії керівництво спустилося й керувало блоками. Автономна система вентиляції, запаси води, їжі, приміщення для відпочинку — чим не курорт? Досі там стоять: влаштували військову базу. Влітку, у сезон, засмагали в повній безкарності: розуміли, що Україна не стане обстрілювати ядерний об’єкт. Виїжджають за межі станції з артилерією, з мінометами, щоб жорстоко бити по Нікополю, — і назад, у «будиночок». Хоча останнім часом у ЗСУ з’явилася можливість діставати їх дронами під час розгортання озброєння.
Про загрози на ЗАЕС зараз
Згадуючи мирне минуле, Олег Дударь, розповідає: коли блоки на нормальній експлуатації, можна тижнями спостерігати за персоналом. Зі сторони виглядає так, що персонал ніби тільки тим і займається, що час від часу п’є чай і підходить до панелей. Так виглядає професійна впевненість і готовність у будь-яку секунду перейти до виконання необхідних дій, вихована роками роботи й тренувань. Журналісти, які любили відвідувати атомну, дивувалися: «Нічого собі розслаблені… А які великі гроші отримують!»…
Але то було мирне життя… Зараз ситуація, звісно, інша.
Росіяни хочуть перепідключити Запорізької АЕС до російської енергосистеми. Чи це реально?
За словами Олега Дударя росіяни розуміють, що використовувати хоча б один блок станції як промисловий об’єкт за прямим призначенням, для вироблення електроенергії, неможливо. Бо для розв’язання завдання потрібні, крім багатьох, два основні умови.
Перше: наявність води, необхідної для охолодження конденсаторів турбіни. І друге: наявність ліній електропередач.
Зараз на станції залишилися дві лінії, Дніпровська (750 кіловольт) і Феросплавна (330 кіловольт), обидві йдуть у бік Нікополя. Україна «побачила» б, якби на атомній увімкнули циркуляційний насос: різко зросло б споживання через ці лінії. «Отже, до чогось готуються!» І мала б можливість відключити вимикачі на підстанції в Нікополі та на підстанції в районі Дніпра. Тобто не дати росіянам здійснити розігрів теплоносія до номінальних параметрів енергоблока, що необхідно для подальшого пуску й виведення на потужність.
Тому зараз росіяни тягнуть по окупованій території лінії електропередач від себе. А Україна докладає зусиль, щоб цього не допустити.
Плюс, другої необхідної умови в окупантів усе одно немає. Вони підірвали Каховську ГЕС, знищили Каховське море, яке підживлювало ставок-охолоджувач атомної станції, потрібний для охолодження конденсаторів турбіни, інакше робота в мережу неможлива. Тепер замість моря — болото. Ставок без підживлення випаровується природним шляхом. Води недостатньо, щоб увімкнути хоча б один блок.
А що тоді можуть планувати росіяни?
Олег Дударь пояснив, попередивши, що буде трохи складно.
В атомній енергетиці існує п’ять рівнів глибоко ешелонованої захисту, на яких забезпечується безпека станції.
Перший — вибір майданчика для АЕС, вибір найбезпечнішого проєкту з багатьох варіантів, вибір надійного виробника обладнання. На японській Фукусімі, яку прийнято порівнювати із ЗАЕС, порушення допустили вже на першому рівні. Побудували станцію в зоні, де катастрофічні землетруси й цунамі. У Запорізької АЕС із переліченим — майданчик, обладнання, компенсуючі заходи — все гаразд.
Другий рівень глибоко ешелонованої захисту — запобігання порушенням нормальної експлуатації. Блок призначений для того, щоб безпечно виробляти електроенергію. Сиди й експлуатуй станцію, якщо в тебе є інструкції, підготовлений персонал, системи експлуатації, енергопостачання й немає ворога, який знищує лінії ракетами. Вимоги однакові для всього світу. Якщо дієш так, то ніколи не перейдеш на третій рівень.
Третій рівень — запобігання проєктним аваріям. Тут включаються в роботу системи безпеки, які є на кожній станції, на кожному блоці й не дають розвинутися аварійній ситуації й перерости в аварію. ЗАЕС зараз має якраз третій рівень. Холодний стан і стан активних зон та басейну витримки за рівнем їхнього енерговиділення такі, що навіть якщо закінчиться дизельне пальне і станеться щось, що для кожного блока унеможливить подачу енергоживлення в системи, які спрацюють на охолодження реактора, — наприклад, реактори всіх шести блоків не охолоджуватимуться! — то є понад три тижні до моменту, коли почне зростати тиск у першому контурі.
По басейну витримки гірше. Через те, що він відкритий, немає кришки, як у реактора, там вода випаровується з дзеркала сильніше. І до моменту, поки шар води над відпрацьованим паливом оголить головки тепловиділяючих касет і вже не буде охолодження частини палива, часу менше. Десь 15–16 діб. Але це якщо взагалі нічого не робити! А зараз робиться. Працюють дизелі системи аварійного енергопостачання, які приводять у дію механізми систем охолодження реакторів і басейну витримки.
Однак сам факт того, що системи безпеки перебувають у роботі «за призначенням», свідчить про те, що вже є порушення умов безпечної експлуатації й є аварійна ситуація, яка поки не переросла в аварію.
Четвертий рівень означає позапроєктні аварії: непередбачені або такі, що виникли через збіг кількох НП.
П’ятий рівень — реагування на важку аварію, яку неможливо зупинити технічними засобами. Тут уже йдеться про евакуацію персоналу й населення, укриття та застосування протирадіаційних препаратів.
«Брудна» бомба. Що може зробити Росія з ЗАЕС?
Олег Дударь впевнений, що росіяни підірвали Каховську ГЕС, щоб завадити весняно-літньому наступу 2023 року української армії. Тоді Україна отримала багато західної техніки, навчила війська. І тут потенційний плацдарм наступу перетворився на непрохідне болото, в якому не те що техніка, курка загрузне. Але тоді ж загарбники зрозуміли, що на промисловому використанні ЗАЕС можна поставити хрест. Лінії електропередач підтягнути зі свого боку складно — українці не дадуть. Залишився лише один варіант…
Команда Кириєнка підтверджує: щоб запустити енергоблок без видачі потужності в енергосистему, багато води й розуму не треба. Просто знову треба опромінити паливо, що залишилося в реакторі. Йде зростання активності, одразу на кілька порядків. Охолодження немає. І через чотири години починається руйнування палива в реакторі, зростання температури, корпус реактора пропалюється, бетонна плита теж. І ядерне паливо разом із металом реактора та бетоном виливається назовні. Випалює все на багато кілометрів навколо, настільки активність висока. Вивільняється велика кількість радіонуклідів, відбувається вихід радіоактивного йоду-131, заражається величезна територія, оскільки все транскордонно переноситься водою та вітром.
Це і є «брудна бомба». Звісно, росіяни це розуміють. Кириєнко, хоч і не атомник, але атомною галуззю керував.
Олег Дударь каже, що росіянам не потрібні ні ці території, ні Україна, їм байдуже, що станеться. Вони мають намір використовувати шантаж у разі проблем на фронті або для тиску на політичне керівництво України та ЄС. Вивести конфронтацію навколо ЗАЕС на новий рівень.
«Поки ми не перестанемо думати про росіян як про представників людства, доти ми програватимемо. Я суджу за своїм досвідом. Я з ними стикався на станції. Я знаю, на що вони здатні. Повторюю: пора перестати розмовляти з Росією мовою, в якій присутні честь і гідність, – наголосив Дударь
Він каже, що «олов’яним солдатам Путіна» не можна відмовити в наполегливості. Отримали наказ — виконують його, не зважаючи ні на втрати, ні на витрати.
І ось тут слід вимагати від українського оператора, від НАЕК «Енергоатом», від українського регулятора, Держатомрегулювання, дій, які б донесли до цивілізованого світу справжній стан справ. Самозаспокоєння неприпустиме. Ситуація пролонгована в часі й не обов’язково переросте в аварію. Але на ЗАЕС уже порушені умови безпечної експлуатації. Безпечна експлуатація порушена — отже, зараз експлуатація небезпечна.
За словами Дударя, якщо і намагалися, то не вийшло. І є великі сумніви в лояльності насильно утримуваних. Залишилися, в тому числі й ліцензованого персоналу, зовсім недостатньо.
Чи правда, що частину приміщень на атомній станції російські військові замінували?
За словами Дударя, відомості про це лише непрямі. Докази надати зараз неможливо через зрозумілі причини. На кожному блоці станції є приміщення головних паропроводів АЕС. Так зване приміщення А-820, дуже велике, розташоване на відмітці від плюс 28 метрів до плюс 33 метрів. Пар транспортують на турбіни, він приводить у обертання турбогенератор. Туди ж заходять трубопроводи живильної води. Це надзвичайно важливі з точки зору безпеки приміщення.
І туди не пускають інспекторів МАГАТЕ.
І ми, неформальна група фахівців-атомників, не пов’язаних із НАЕК, вважаємо своїм обов’язком попереджати, інформувати про такі речі громадськість усіма можливими способами. Те, що нікого з інспекторів МАГАТЕ не допускають туди… Що там ховати? Скажіть, чому немає доступу комісіям? – питає Дударь
Він нагадав, що на АЕС працівники зобов’язані виконувати рішення своїх керівників беззаперечно. Часто немає часу на обговорення, процеси швидкоплинні. Можна втратити час і погіршити ситуацію.
Чи намагалися росіяни утримати цінні кадри?
Отже, ЗАЕС росіяни захопили, але як бути з нею далі, не знали. Тим паче, ближче до осені двадцять другого українські фахівці почали виїжджати на підконтрольну територію.
На початку окупації, всім, від директора станції до оператора блока, належало зробити вибір: ти патріот чи атомник? Ти поведеш за собою, щоб звідси виїжджали на підконтрольну територію, чи щоб продовжували виконувати свої обов’язки, які більше ніхто не виконає? За оцінними прикидками, підготовка одного ліцензованого фахівця коштує десять мільйонів доларів. Тому фраза «Запорізька АЕС накопичила справжнє багатство» не виглядає пафосним перебільшенням. Та й атомна — не сарай, який можна кинути без нагляду…
Ігор Мурашов був призначений НАЕК директором станції за тиждень до вторгнення. Люди не вірили, що божевілля надовго, чекали: ось-ось… У березні 2022-го директор і топ-керівники домоглися від російських військових можливості провести загальні збори з персоналом.
— Зібрали представників змін, щоб вони нас побачили, почули щось оптимістичне. Хоча ніхто, і я в тому числі, не знав, чи залишимося живими, — розповідає Дударь — Почалися репресії, людей забирали в підвали прямо з робочих місць
Про директора Мурашова Дударь відгукується з повагою. Попри всю тяжкість становища, станція продовжувала брати участь в оперативках із НАЕК «Енергоатом». А коли зв’язок втратили, проводили станційну оперативку внутрішньою мережею, відео в кожному кабінеті.
Ігор Валерійович завжди починав українською мовою: «Станція виконує завдання і перебуває під управлінням України». Це коштувало багато для настрою й загалом… – розповів Дударь
А через пів року Мурашова викрали. На блокпості між Енергодаром і ЗАЕС зупинили машину, в якій він їхав, і директор зник безвісти. Звичайна практика росіян: чи викуп вимагати за цінний кадр, схиляти до співпраці силовими методами. В Енергодарі в директора залишилася старенька мама.
Розв’язка, на щастя, виявилася не трагічною. Зараз Ігор Мурашов працює в Києві, очолює дирекцію блоків «Енергоатому», що будуються.
Директорське ж крісло на ЗАЕС посів Юрій Черничук. Він підпорядковується Росатому.
— Теж працював у мене, начальником блока, — зауважує мій співрозмовник. — Черничук ніколи не демонстрував свої політичні переконання. Але ось перейшов у табір орків без вагань, і душею теж.
Дударь не робить таємниці з того, що на АЕС, хоч спецслужби раз на чотири роки проводили відповідні перевірки, виявилося певне число прихильників «русского мира», називає їх поіменно. Серед найвідоміших — 82-річний Володимир Бронніков, екс-директор станції, екс-голова «Енергоатому», народний депутат від партії Януковича, орденоносець, почесний громадянин Енергодара тощо.
Для орків Бронніков — символ, наставник і авторитет, представник ВАО Московського центру на майданчику Запорізької атомної, — каже Олег Дударь. — Для нас теж символ, але зради
Є у станції й «директор у вигнанні», в Києві, — Дмитро Вербицький. Саме Вербицький у 2023-му звільнив Олега Дударя з посади за командою виконуючого обов’язки голови правління НАЕК «Енергоатом» Петра Котина. (У серпні 2025-го Наглядова рада «Енергоатому» задовольнила заяву Котина про припинення повноважень. Це сталося після перевірки Національного бюро з питань запобігання корупції, пов’язаної з журналістськими розслідуваннями про елітну нерухомість і земельні ділянки, що з’явилися в сім’ї голови правління «Енергоатому» під час війни).
— Я дав немало інтерв’ю про бездіяльність НАЕК після вторгнення, — пояснює причину Дударь. — Говорив також про злочинне будівництво третього й четвертого енергоблоків на Хмельницькій АЕС, про болгарські, насправді російські реактори, які збиралися там ставити. Ну і особисто Котина критикував. Відновити справедливість через суд досі не вдалося.
Як Олег Дударь залишив ЗАЕС і Енергодар?
До серпня 2022 року Олег Дударь почав отримувати недвозначні сигнали про небезпеку. На одній шальці терезів були його безумовний професіоналізм і незамінність, на іншій — проукраїнська позиція. Дударь у минулі часи не церемонився з шанувальниками Путіна та союзу з Росією, особливо після 2014-го. Коли перед великою війною біля кордонів України почалися красномовні російські навчання, міг запитати в лоб: «Чий Крим?»
— Минули перші місяці окупації, найскладніші. Я продовжував, так би мовити, випромінювати впевненість і вимагав від підлеглих того ж: аварії допустити не можна. ЗАЕС — наша, українська станція. Україна сюди повернеться. Але люди весь час підходили й питали: «Коли можна буде виїхати?» — «Принцип “роби як я” в силі. Якщо поїду я, виїжджайте теж». Легко сказати…
Подружжю Дударів вдалося оформити відпустку. Жили вони в Енергодарі в неприватизованій трикімнатній квартирі, отриманій давним-давно, особистої машини в керівника експлуатаційного підрозділу не було. Тому через блокпост у Василівці навіть пробувати не стали: тиждень ночівель у чистому полі в очікуванні своєї черги не витримали б. Залишався шлях через Крим.
— На Чонгарі ефесбешник відреагував: «Співробітник АЕС? Ось списки, кого не можна випускати». — «Так ми на лікування і повернемося!» Ефесбешники на наступних блокпостах отримували інформацію про відповіді в деталях. Помилитися, показати власну невпевненість не можна. З особливим пристрастю допитували в останньому пункті, на Верхньому Ларсі, — згадує Дударь
Але одне питання змусило серце здригнутися: «Як же ви виїжджаєте, коли на станції таке сталося?»
— «Зв’язку немає, новини не читав, — промовив Дударь чесно. — Що там?»
25 серпня 2022 року на Запорізькій АЕС стався перший блекаут. А у вересні РФ провела на окупованих територіях «референдум», і повернутися туди означало взяти російський паспорт. Зрештою Дударі опинилися в Німеччині, отримали статус біженців. А згодом повернулися до України і оселилися у Києві.
У Німеччині Олег Дударь дав численні інтерв’ю, в тому числі й телебаченню про те, що відбувається на Запорізькій АЕС. Не оминув мовчанням і Framatome, французьку компанію, що розробляє та виробляє обладнання для АЕС. Framatome давно експлуатує фабрику в місті Лінген (Нижня Саксонія). Там виготовляли паливо і для німецьких атомних, коли вони ще працювали, і для атомних станцій інших західних країн. Тепер же росіяни мали намір ставити на фабриці свою лінію з виготовлення палива російського дизайну, щоб уникнути санкцій. І потім торгувати ним із Німеччини з Болгарією, Угорщиною, Словаччиною.
Поки рішення не ухвалено. Можливо, мої аргументи загальмували процес. Почався опір росіянам. Я довів, що така співпраця з державою-агресором — справжній бізнес на крові. Усім керує Росатом, а це не лише атомні станції, а й військовий концерн. І що кров після ударів ракет і бомб, якими вбивають українців, знову буде на німецькому народі, – каже Олег Дударь
Раніше ми повідомляли: «Вчаться вбивати, полюючи на дітей і дорослих, а потім здають екзамени»: лікар з Нікопольщини розповів про роботу під цілодобовими обстрілами
