Про те, що вже зараз знаходять історики і археологи і що ще реально знайти на дні Каховського водосховища з огляду на історію затоплених ним місцевостей, розповів в інтерв’ю «Радіо Свобода» співробітник Національного заповідника «Хортиця» Олег Власов, передає Nikopolnews.
Пройшло вже більше місяця від того дня, як російські окупанти зруйнували греблю Каховської ГЕС, унаслідок чого перестало існувати Каховське водосховищ – одне з найбільших на Дніпрі. Вода пішла і відкрилися оку території, які понад півстоліття були затоплені. Це не звичайні території, а історичні. Тут колись був легендарний козацький Великий Луг.
Ядро 18 століття, кований костиль, довбаний човен
За словами Олега Власова, біля острова Хортиця, яка знаходилася у хвостовій частині Каховського водосховища і де вода також відступила майже на три метри, нещодавно знайшли стародавній човен-довбанку довжиною майже 7 метрів. За станом збереженості деревини експерти припускають, що вік човна може сягати 500 років.
Човен-довбанка зроблений з одного шматка дерева – середньовічний. Ідентифікований як човен-моноксил.
Зараз щодня відбуваються обходи берегів Хортиці. І ми знаходимо різні артефакти абсолютно різних часів – від кам’яної доби до ХХ століття, – розповів співробітник заповідника
Останніми днями було знайдене ядро ХVІІІ століття. Дуже багато кераміки, тобто уламків посуду: від Середньостогівської культури(V–ІV століття до нової ери) і до ХVІІІ–ХІХ століть.
Я сам днями знайшов кований костиль, мабуть, ХVІІІ століття – з часів російсько-турецьких воєн. Тоді на Хортиці багато кораблів і човнів стояло, які діяли проти турків, – поділився Власов
Він також розповів, що раніше на Хортиці вже декілька човнів було знайдено і збережено завдяки роботі спеціалістів музею. Вони не гають часу і мають надію, що, можливо, знайдуть ще човни.
Території перед затопленням досліджувалися погано
Співробітник музею розповів, що коли будували Каховське водосховище, місцевість, яку планували затопити, досліджували дуже слабо. Адже це був початок 50-х, сталінські часи, у які за будь-які згадки про національну пам’ять чи висловлення жалю з приводу знищення природи під час великих будівництв можна було отримати тюремний строк.
Свого часу дніпровським порогам, так би мовити, пощастило набагато більше, ніж плавням. Тому що ДніпроГЕС починали будувати, коли відбувалася українізація, був ренесанс української культури і науки. Нічого подібного не було у пізньосталінські часи, на початку 1950-х років. У цей час навіть занадто велика цікавість до минувшини, висловлювання жалю з приводу знищення природи під час великих будівництв могли стати приводом для репресій. І тому в часи будівництва Каховської греблі, дослідженню археологічних пам’яток приділялося набагато менше часу і засобів, – зазначив Власов
Але трохи археологи все ж таки працювали. Так, у 1951 році була організована Новобудовна археологічна експедиція на чолі з Михайлом Рудинським, який проводив розкопки ще під час будівництва ДніпроГЕСу.
Людей було дуже мало. Наприклад, якщо казати про дослідження пам’яток козацької доби, то там був загін, до якого входило всього двоє, а потім троє наукових співробітників. Звісно, з ними були і чорнороби, але наукових співробітників було лише троє. А Великий Луг запорозький – це як утроба, з якої виникло саме запорозьке козацтво, – розповів співробітник заповідника
Щодо ще більш ранніх часів, то ця місцевість теж археологічно не досліджувалася.
Робили плани, робили поверхневі огляди. До Другої світової війни робили розкопки. У 1913 році археолог Грушкевич з херсонського музею щось копав, у 1930-і, та навіть у 1941 році копали. Але дуже мало. Можна сказати, що запорозькі Січі археологічно були майже не вивчені, за винятком Кам’янської і Олешківської Січей, яка не затоплена. Це місто Олешки, лівий берег Дніпра, – сказав Олег Власов
Що шукали німці на дні Дніпра під час Другої Світової війни
Під час Другої світової війни на території Нижнього Подніпров’я проводили великі археологічні розкопки німці. У 1942–1943 роках, попри активні бойові дії, вони достатньо велику кількість людей залучили до археологічних пошуків у Пониззі Дніпра. Німці шукали сліди готів. Адже у них був пієтет до цього германського племені.
І не дарма, нацисти тут їх шукали. Тому що про готів на Дніпрі йшлося навіть у сагах, які були записані в Ісландії.
І там, в Ісландії, збереглися книги, в яких записані саги про події ІV століття нової ери, коли готи воювали з гунами. Це були дуже криваві події – гунське нашестя на самому початку Середніх Віків. Готський історик Іордан Великий Луг називав Ойум – «країна, щедра водою». Звісно, тут було дуже багато річок, – розповів співробітник заповідника
Він зазначив, що є одна скандинавська сага «Про Хервер і Хендріка», записана в Ісландії в ХІV столітті. Вона розповідає про війну готів з гунами. І там згадується «славна діброва, що Мюквідом зветься». Мюрквід – це «похмурий ліс». Це ніщо інше, як Великий Луг.
Ця територія – це, можна сказати, земля святинь. Ще давньогрецький історик Геродот згадував так звану Гілею. Це слово з грецької перекладається, як «Лісиста». Ось це якраз майбутній Великий Луг запорозький. І він писав, що в околицях Гілеї, у тих місцях, до яких Борисфен, тобто Дніпро, судноплавний, тобто до порогів, скіфи ховали своїх царів. Ці місця, де знаходиться острів Хортиця, були священними для них, – сказав Олег Власов
Він нагадав, що на берегах колишнього Каховського моря були знайдені десятки чи навіть сотні скіфських пам’яток. Це не тільки поховання, кургани, а й невеличкі поселення і навіть городища. Наприклад, Кам’янське городище – це Кам’янка-Дніпровська на лівому березі Дніпра. Це скіфське городище ІV–V століття до нової ери, площею 12 тисяч гектарів. Це найбільше городище на півдні України. Воно неодноразово досліджувалося, але частина його свого часу пішла під воду.
На Лисій Горі – це прифронтове місто Василівка на лівому березі Дніпра, яке також зараз окуповане – теж була невелика скіфська фортеця. Тут також невеликі поселення, де жили ті скіфи, які відходили від скотарства і починали займатися землеробством.
Важливі місця для Золотої Орди
Краєзнавець розповів, що тут були дуже важливі для Золотої Орди місця. На Великому Лузі знаходився центр володінь відомого еміра Мамая, який жив у середині-другій половині ХІV століття.
Столиця еміра Мамая знаходилася якраз на території Великого Лугу, який тоді називався Мамаєв Луг. І ще декілька різних топонімів у цих місцях пов’язані з Мамаєм, наприклад, річка Мамай-Сурка, Мамаєве городище, – розповів Власов
За його словами, у 1953 році археолог Василь Довженок розкопував татарське городище, яке пов’язують зі згадуваним в історичних джерелах містом Мамай-Сарай, тобто палац Мамая. Тут знайшли мечеть, лазні, будинки простолюду, а навкруги міста – сліди понад півтора десятки осель часів Золотої Орди. Це були ніби заміські дачі чи то вілли, де жили представники знаті. Одну таку пам’ятку також розкопали, а решту досліджували вже після створення водосховища.
Під час пошуків дослідники пірнали, а також обстежували урочище Кучугури, яке залишилося у вигляді островів на водосховищі.
Взимку тут ходив по льоду запорізький краєзнавець Володимир Шовкун у 1964–1965 роках і зібрав там близько 3700 золотоординських монет ХІV–ХV століть.
Золотоординські монети XIV століття
А в 1977–1981 роках була експедиція Запорізького краєзнавчого музею під керівництвом Георгія Шаповалова в урочище Малі Кучугури. Там також було знайдено багато цікавий артефактів, які можна побачити зараз в краєзнавчому музеї Запоріжжя.
Пожива для «чорних археологів»
Зараз, коли пішла вода з Каховського водосховища, знову з’явилася інформація про знайдені золотоординські монети. Але проблема в тому, що вони знайдені «чорними копачами». Попри те, що тривають бойові дії, вони доволі активні.
Чи вживаються заходи, аби вберегти на перспективу археологічні пам’ятки від «чорних археологів»? – спитав у Олега Власова журналіст
За словами співробітника заповідника, на Хортиці заходи точно вживаються: проводяться рейди, залучена поліція, є телефони, куди можна повідомляти. І декількох таких порушників вже схопили. Працівники постійно проводять обходи острова і стежать за цим.
А от щодо Дніпропетровської області (місце колишньої останньої Січі, село Покровське, Нікопольський район) – вже повним ходом гуляють ці копачі і шукають. Не скажу, як з ними там борються, бо це далеко від нас. Тим більше, Нікополь увесь час під російськими обстрілами. Але для цих людей, як то кажуть, охота гірша за неволю. Ризикуючи життям, вони ходять і шукають те, що їм треба, – зазначив Олег Власов
Читайте також: Археологічний клондайк: що відкрили води Каховського моря
