Навіть за «водою по 13 грн за куб»: за чим найбільше сумують енергодарці – опитування

За чим найбільше сумують енергодарці в рідному місті

Опитування Медіа Центр Енергодар проводив серед своїх підписників у Фейсбуці та Інстаграмі.

Абсолютна більшість наших підписників відповіли, що найбільше сумують за дорогими серцю людьми — батьками, родичами, друзями, колегами, сусідами — і за рідною домівкою, – зазначають журналісти

Ось деякі відповіді енергодарців

• За родичами, за містом, за тим, як все було до приходу «узких».
• За домом, за відчуттям захищеності, за вірою в наступний день.
• За затишком батьківського дому, за тихими вулицями, за відчуттям спокою та захищеності.
• За улюбленим домом, за роботою — приходиш, а там все крутиться, вертиться, там рідні люди, з якими пропрацював багато років поруч. За містом.
• Боже, та немає місця в місті, за яким би я не сумувала. Але більш за все — за батьками та за домівкою.
• За рідним містом в цілому, своїм затишним куточком в квартирі, роботою та робочим місцем, дитячим садочком та, авжеж, за рідними.
• Сумую за всім і за всіма…
• За рідними і за домом… Просто накриває.
• За друзями, які залишилися там, в окупації. Як же їм там тяжко!
• Тільки за родичами. Після приходу «узьких» місто для мене стало якимсь нерідним.
• Дуже сумую за рідними, які залишились там. А також за тихим, спокійним довоєнним життям без орків. За рідним домом, за найкращим містом.

Чимало підписників зазначили, що сумують за особливою атмосферою мирного Енергодара і звичному життю в місті:

• На 7:00 веду дитину в школу, обіймаю, цілую і махаю рукою у вікно. По дорозі на роботу під шум атомських автобусів заходжу в “Арома каву” і беру лате з шоколадним сиропом. Зустрічаюся з подругою. 20 хвилин ранкової зустрічі, і ми розбігаємось у різні боки підкорювати будній день. Знаючи, що ввечері забереш дитину зі школи, зайдеш в “Сільпо” за смаколиками і зустрінешся з рідними вдома.
• За осінніми вечорами в парку Перемоги.
• За домом, за прогулянками нічною набережною, за безтурботністю в шкільні роки.
• За життям, яке не цінували.
• За відкритими вулицями (хоч мене завжди бісив вітер), за лісами, за набережною… Не знаю, як пояснити, але щоразу, коли приїжджала, то ніби заряджалась, наповнювалась. А після вторгнення від мене ніби шмат відрізали. Ненавиджу окупантів.
• За життям до війни, за людьми, які були в ньому. За своїми емоціями “до”… Як було круто!
• За старим парком, за алеєю троянд, за нашою “Молодіжкою”, за нашими виступами, за моїм танцювальним колективом.
• За мирним життям і загиблими українцями, з якими не встигла познайомитись.
• За кінотеатром затишним; кафе “Сакура”; кіпішем на роботі, на АЕС; за тренінгами з особистісного зросту; за красивим вечірнім Енергодаром. Закриваю очі, і ніби я там стою, на вулиці біля цілої мерії.
• За містом в цілому, за моїм улюбленим лісом, за моїм таємним місцем біля води.
• За своїм велосипедом і покатухами з компанією по району.
• За часом без війни, де друзі та знайомі зрадниками не стали.
• За всім, що стало дорогим нам до болю! Сумуємо, чекаємо зустрічі!

Після місяців рашистського свавілля тужать енергодарці й за такими звичними для нашого мирного міста чистотою і комфортом:

• За домівкою, вулицями, парками без оркостану. За чистотою у місті, за доглянутими і зеленими деревами та клумбами! Одне з найчистіших міст в Україні, яке тепер занедбане.
• За відчуттям, що ти ніби у великому санаторії.
• За чистим повітрям! Без орди!!!
• Тільки втративши, розумієш, як же було гарно і щасливо в нашому Енергодарі, поки не прийшла нечисть… За всім сумую, а більше — за рідними, рідним двором… і куточком на березі Каховського моря, якого вже нема.
• За рідним містом, в якому прожила 50 років: чистому, гарному, без цих виродків! Дай Бог повернутися знову в рідний український Енергодар!

Містяни навіть засумували за тим, на що раніше нарікали і жалілися:

• За проблемами а-ля вода по 13 грн за куб. От серйозно))
• За трубою, що димить.

Ще новини Енергодара: В Енергодарі колишні поліцейські переховуються в квартирах мешканців, що виїхали – мер