Ось такий лист, а також архівне відео, отримала редакція Nikopolnews. Публікуємо лист «без купюр». Готові розмістити спростування, якщо воно буде.
Шановні нікопольці, з Новим 2022 роком вас вітає засніжена Хмельниччина та зичить всім міцного здоров’я, велику купу грошенят, якомога більше досягнень, а ще – втілення в життя найзаповітніших бажань.
Так вже склалося, що мій спадкоємець Матвій має за дружину місцеву пані Олександру, тож у мене є нагода частенько приїздити до вашого чудового міста. А чому звертаюся саме до вас, бо син вже давненько підписав всю родину на видання Nikopolnews і ми в курсі всіх новин.
Я хоч і не великий артист, все ж таки брав участь у фестивалях людей з обмеженими можливостями. Якось на «Кришталевих чарах» мене вразив та запав в душу голос Анатолія Боброва. Його оксамитовий тембр неможливо сплутати з жодним іншим виконавцем. Звичайно, з якого він міста я тоді не запам’ятав, але знайшовши його сторінку в інтернеті, слухав із задоволенням. І моїм радощам не було меж, коли в 2012 році, потрапивши у Нікополь на Новорічні свята, опинився біля головної ялинки. На площі стояв великий гурт, серед його учасників був і Анатолій. Моїм емоціям не було меж, тож я і не помітив, що син знімав дійство на камеру. Онуки до мого від’їзду теж тримали язики за зубами. На свій день народження я отримав повідомлення від пошти про бандероль і був здивований, адже подарунки мав раніше. Швиденько дійшов додому, тремтячими руками розірвав пакунок, а там – диск з відео вертепу. Тож протягом місяця приймав гостей кожен день, на концерт по черзі прийшло майже все село. Маючи музичну освіту, я відразу зрозумів про виконання творів під запис, але це на вулиці допустимо, тим паче в мороз. Тоді мені було до цього байдуже – в той час, коли артисти співали біля сцени, я виразно чув їхні голоси, які повністю зливалися з фонограмою… За великий проміжок часу я добре запам’ятав кожне обличчя, кожну усмішку, адже передивлявся ролик і насолоджувався не один десяток разів.
Через 10 років по тому я навмисно приїхав до родини на Різдво. Знову площа, з динаміків линули знайомі, вже рідні голоси… Але що це ??? На сцені були майже всі чужі люди. Я підійшов поближче, придивився пильніше і впізнав лише три обличчя – з минулого складу гурту залишилися звіздар, пані солістка та стрункий молодий чоловік. Четвертим став «доктор-лекарь, бомбардирский аптекарь», якого за грою, так як і Анатолія за голосом, не сплутаєш ні з ким. Настрій був геть зіпсований, ледве дочекався кінця вистави, бо син знову знімав на відео, адже сама ялинка виглядала чудово.
Вдома знову передивився спочатку диск, а за ним і флешку. Так, на флешці ті ж самі фонограми що й на диску, та ж сама послідовність, за незначними винятками – вилучено декілька творів і додано один новий, та й то у виконанні явно не цих вертепників (за винятком чотирьох впізнаних вищевказаних осіб). У новому творі з динаміка на всю площу розливалися голоси Анатолія Боброва та гурту, який я вперше почув та побачив у далекому 2012. Так кому ж аплодували глядачі – дійсним співакам чи театру перед мікрофонами? Мені дуже прикро! А вам як?
Мирослав Вітренко
Архівне відео 2012 року, надіслане Мирославом Вітренком. За його словами, саме ці голоси звучали на Європейській площі у Нікополя і у 2022 році, але власників багатьох із них на сцені не було.
Як виглядають головні ялинки в п’яти найбільших містах Дніпропетровської області (фото)
У Нікополі відкрили головну новорічну ялинку (фото, відео)
Щодня на Європейскій площі у Нікополі до 19 січня: програма святкових заходів
