[:ru]Как сообщал ранее Nikopolnews, на Троицу остановилось сердце старожила исторической части Никополя – человека, которого называют «духом старого Никополя», которого знали многие, но по-настоящему, наверное, никто.
Он удивлял (а кого-то даже пугал) своим странным видом и поведением. Знаменит прыжком с самолета, что на ЦУМе. Просил милостыню около церкви. И ушел в большой церковный праздник, так и оставшись неразгаданным. Кем он был? Сумасшедшим? Бунтарем? Философом? Странником? У каждого, кому довелось общаться с ним, свое мнение на этот счет. И даже имен у этого человека – два. Кто-то называл его Валерием, а кто-то Валентином.
За месяц до ухода Валерия-Валентина в иной мир его встретила в старой части фотограф Татьяна Ревва. И сделала несколько портретных снимков этого колоритного человека. Об этом Татьяна рассказала в социальной сети, где опубликовала и фото.
Я с мужем возвращалась с прогулки, с собой была камера, и возле паспортного стола стоял Валера. Почему мне вдруг захотелось предложить ему сфотографироваться, я до сих пор не знаю, но он согласился быстро и за это потребовал сигарет. Муж дал ему несколько, одну он сразу засунул за ухо (так и сфотографировался с ней) а остальные спрятал. И как-то вдруг засуетился, заволновался, напрягся и стал быстро поворачиваться к камере то одним то другим боком, я сделала несколько кадров, и мы ушли. Возможно, это были его последние фото, – написала Татьяна.
Также она поделилась одним из воспоминаний о Валерии-Валентине:
Валера очень любил пирожки с картошкой и капустой, я несколько раз заходила с ним в магазинчик возле паспортного стола и покупала ему. Иногда просил немного денег – 5-10 грн, а чаще всего спрашивал, как дела, и когда получал ответ, многозначительно кивал и шел дальше по своим делам, бормоча под нос что-то своё, понятное только одному ему…
Под этим постом никопольчанки делятся своими воспоминаниями и другие горожане:
Elena Kuharchuk
Всегда наблюдала за ним когда была в старой части, последние время часто здесь бываю и вспомнила за него, но ни разу не встретила, а он был как дух этого места, странный, непонятный, привлекающий внимание, но всеми забытый, как собственно и сама наша старая часть, а ещё у него была подружка, тоже её не вижу.
Святик Алимов
А я помню, как он на выборах устроил шоу, пытаясь вынести бюлетни)) Сознательный был
Оксана Шилина
Да не был он сумасшедшим)) Он был свободен от Ваших предрассудков-жить правильно! На зиму ложился в психушку, экономил пенсию, притворялся дурачком – так легче и выгодней, играл роль дурачка. Народ, чтобы не связываться, откупался. По крайней мере, всех старогородских знал, и не доставал
Наталья Харитонова
А я его побаивалась. Бывало, летом он раздевался, кричал, бил палкой по автобусам…
Ольга Ерохина
По паспорту – Валентин, но после прыжка с самолёта стали все звать Валерий Чкалов.
У Нікополі помер ще один “дух старого міста” (фото)[:ua]Як повідомляв раніше Nikopolnews, на Трійцю зупинилося серце старожила історичній частини Нікополя – людини, яку називають «духом старого Нікополя», яку знав багато хто, але по-справжньому, напевно, ніхто.
Він дивував (а когось навіть лякав) своїм дивним виглядом і поведінкою. Знаменитий стрибком з літака, що на ЦУМі. Просив милостиню біля церкви. І пішов у велике церковне свято, так і залишившись нерозгаданим. Ким він був? Божевільним? Бунтарем? Філософом? Мандрівником? У кожного, кому довелося спілкуватися з ним, своя думка на цей рахунок. І навіть імен у цієї людини – два. Хтось називав його Валерієм, а хтось Валентином.
За місяць до відходу Валерія-Валентина в інший світ його зустріла в старій частині фотограф Тетяна Ревва. І зробила кілька портретних знімків цієї колоритної людини. Про це Тетяна розповіла в соціальній мережі, де і опублікувала фото.
Я з чоловіком поверталася з прогулянки, з собою була камера, і біля паспортного столу стояв Валера. Чому мені раптом захотілося запропонувати йому сфотографуватися, я досі не знаю, але він погодився швидко і за це вимагав сигарет. Чоловік дав йому кілька, одну він відразу засунув за вухо, так і сфотографувався з нею) а решту сховав. І якось раптом заметушився, захвилювався, напружився і став швидко повертатися до камери то одним то іншим боком, я зробила кілька кадрів, і ми пішли. Можливо, це були його останні фото, – написала Тетяна.
Також вона поділилася одним із спогадів про Валерія-Валентина:
Валера дуже любив пиріжки з картоплею і капустою, я кілька разів заходила з ним в магазинчик біля паспортного столу і купувала йому. Іноді просив трохи грошей – 5-10 грн, а найчастіше питав, як справи, і коли отримував відповідь, багатозначно кивав і йшов далі по своїх справах, бурмочучи під ніс щось своє, зрозуміле лише йому одному…
Під цим постом никопольчанки діляться своїми спогадами інші городяни:
Elena Kuharchuk
Завжди спостерігала за ним, коли була в старій частині, останнім часом часто тут буваю і згадала за нього, але жодного разу не зустріла, а він був як дух цього місця, дивний, незрозумілий, привертає увагу, але всіма забутий, як власне і сама наша стара частина, а ще у нього була подружка, теж її не бачу.
Святік Алімов
А я пам’ятаю, як він на виборах влаштував шоу, намагаючись винести бюлетень)) Свідомий був.
Оксана Шиліна
Так він не був божевільним)) Він був вільний від забобонів – жити правильно! На зиму лягав у психлікарні, економив пенсію, прикидався дурником – так легше і вигідніше, грав роль дурника. Народ, щоб не зв’язуватися, відкуповувався. Принаймні, всіх старогородских знав, і не діставав.
Наталія Харитонова
А я його побоювалася. Бувало, влітку він роздягався, кричав, бив палицею по автобусам…
Ольга Єрохіна
За паспортом – Валентин, але після стрибка з літака стали звати Валерій Чкалов.