2186
2186

[:ru]Бомба замедленного действия: как выглядит “второй Чернобыль” под Днепром (ВИДЕО)[:ua]Бомба уповільненої дії: як виглядає “другий Чорнобиль” під Дніпром (ВІДЕО)[:]

252125555556565

[:ru]В Каменке на территории закрытого Приднепровского химического завода (ПХЗ) в разрушающихся зданиях стоят старые цеха с радиоактивно зараженным оборудованием практически под открытым небом, в том числе радиоактивной пульпой. В помещениях очень серьезные дозы радиации.

На ситуацию, которая представляет огромную опасность и для экологии, и для горожан, обратил внимание журналист Денис Казанский на своем канале в YouTube, информирует РБК-Украина, передает NikopolNews.

“Атомная свалка” в Каменском

На заводе ПХЗ, который начал работу в 1948 году, обогащали уран для создания ядерного оружия, и именно тут в 1949 году были получены материалы для первой советской атомной бомбы.

В то время, не задумываясь о радиационной безопасности, ядерные отходы сваливали просто в овраги и балки, а радиоактивная пыль разносилась с ветром с территории завода на ближайшие поселки.

В 1992 году все цеха, связанные с переработкой урана, остановили производство. Но при этом в них так и осталось зараженное оборудование с радиоактивной пульпой.

“Производство было остановлено не по правилам, а фактически просто брошено. Долгие годы завод еще и грабили, свободно вывозили с него радиоактивный металлолом. Но сейчас ситуация получше – территория по крайней мере охраняется. Тем не менее завод практически является атомной свалкой под открытым небом, и эта свалка представляет для города большую опасность”,рассказал Казанский.

Бомба замедленного действия

На территории завода ПХЗ самыми “грязными” зданиями являются первые постройки (из красного кирпича), которые сейчас постепенно разрушаются. Видно, как с крыш растут деревья, окна выбиты, то есть из цехов свободно вылетает радиоактивная пыль. Особо опасное оборудование с радиоактивной пульпой находится в аварийном 103-м здании. По словам экоактивиста, доза радиации в нем превышает фоновую безопасную в тысячи раз.

Сейчас территория завода ограждена стеной и охраняется, действует строгий пропускной режим, и к помещениям так просто не попасть. Но вместе с тем здания просто продолжают разрушаться. Так, по усредненным оценкам специалистов, строения в таком состоянии могут простоять безопасно еще около 10 лет.

На ПХЗ радиационный фон местами составляет 700-800 МкЗв/час (микрозивертов в час). Напомним, что безопасным считается уровень радиации до величины, приблизительно 0,5 МкЗв/ч.

Отмечается, что такой высокий показатель тяжело даже встретить на территории, прилегающей к Чернобыльской атомной электростанции.

За 30 лет после закрытия завода проблему ликвидации этого опасного объекта так и не решили: средства на это не выделяются, и урановый завод продолжает оставаться такой “бомбой замедленного действия”.

“Фактически в городе мы имеем атомную свалку, которая осталась в наследство от Советского Союза, и с которой никто ничего не делает. Сюда надо вкладывать деньги. Это действительно второй Чернобыль. Здесь нужно строить либо саркофаг, либо эти здания разобрать и захоронить. Но десятилетиями эта проблема не решается”,возмущается блогер и писатель.

Ядерные могильники под боком у Днепра-миллионника

Еще одна серьезная проблема – ядерные могильники вокруг Каменского. Так, с утилизацией ядерных отходов в советское время особо не заморачивались – их сваливали прямо за городом в балки и овраги, и засыпали сверху глиной.

По данным из открытых источников, на территории города и в его окрестностях расположено 9 хвостохранилищ, 6 из которых не законсервированные, поэтому является постоянным источником опасности. Количество радиоактивных отходов, накопившихся в отвалах вблизи предприятия, составляет 36,34 млн т.

Так, например, прямо возле оживленной трассы Днепр-Каменское на обочине видна колючая проволока и заграждение, и начинается ядерный могильник.

Такие могильники в форме оврага заполнены отходами обогащения урана почти до самого верха. Могильники имеют большой периметр и охраняются очень слабо. Часто на эту территорию в Сухачевское хвостохранилище заходят люди, которые затем описывают свои похождения в соцсетях, и пишут, что местами радиационный фон очень высокий.

[:ua]У Кам’янці на території закритого Придніпровського хімічного заводу (ПХЗ) в будівлях, що руйнуються, стоять старі цехи з радіоактивно зараженим обладнанням практично просто неба, в тому числі радіоактивною пульпою. У приміщеннях дуже серйозні дози радіації.

На ситуацію, яка становить величезну небезпеку і для екології, і для городян, звернув увагу журналіст Денис Казанський на своєму каналі в YouTube, інформує РБК-Україна, передає NikopolNews.

“Атомне звалище” в Кам’янському

На заводі ПХЗ, який почав роботу в 1948 році, збагачували уран для створення ядерної зброї, і саме тут в 1949 році були отримані матеріали для першої радянської атомної бомби.

У той час, не замислюючись про радіаційну безпеку, ядерні відходи звалювали просто в яри та балки, а радіоактивний пил розносився з вітром з території заводу на найближчі селища.

У 1992 році всі цехи, пов’язані з переробкою урану, зупинили виробництво. Але при цьому в них так і залишилося заражене обладнання з радіоактивною пульпою.

“Виробництво було зупинено не за правилами, а фактично просто кинуто. Довгі роки завод ще й грабували, вільно вивозили з нього радіоактивний металобрухт. Але зараз ситуація трохи краща – територія принаймні охороняється. Проте завод практично є атомним звалищем просто неба, і це звалище представляє для міста велику небезпеку”,розповів Казанський.

Бомба уповільненої дії

На території заводу ПХЗ “найбруднішими” будівлями є перші споруди (з червоної цегли), які зараз поступово руйнуються. Видно, як з дахів ростуть дерева, вікна вибиті, тобто з цехів вільно вилітає радіоактивний пил. Особливо небезпечне обладнання з радіоактивною пульпою знаходиться в аварійній 103-й будівлі. За словами екоактивіста, доза радіації в ньому перевищує фонову безпечну в тисячі разів.

Зараз територія заводу огороджена стіною й охороняється, діє суворий пропускний режим, і до приміщень так просто не потрапити. Але разом з тим будівлі просто продовжують руйнуватися. Так, за усередненими оцінками фахівців, будівлі в такому стані можуть простояти безпечно ще близько 10 років.

На ПХЗ радіаційний фон місцями становить 700-800 МкЗв/год (мікрозівертів на годину). Нагадаємо, що безпечним вважається рівень радіації до величини, приблизно 0,5 МкЗв/год.

Зазначається, що такий високий показник важко навіть зустріти на території, прилеглій до Чорнобильської атомної електростанції.

За 30 років після закриття заводу проблему ліквідації цього небезпечного об’єкта так і не вирішили: кошти на це не виділяються, і урановий завод продовжує залишатися такою “бомбою уповільненої дії”.

“Фактично в місті ми маємо атомне звалище, яке залишилося у спадок від Радянського Союзу, і з яким ніхто нічого не робить. Сюди треба вкладати гроші. Це дійсно другий Чорнобиль. Тут потрібно будувати або саркофаг, або ці будівлі розібрати та поховати. Але десятиліттями ця проблема не вирішується”,обурюється блогер і письменник.

Ядерні могильники під боком біля Дніпра-мільйонника

Ще одна серйозна проблема – ядерні могильники навколо Кам’янського. Так, з утилізацією ядерних відходів за радянських часів особливо не морочилися – їх звалювали прямо за містом в балки і яри, і засипали зверху глиною.

За даними з відкритих джерел, на території міста і в його околицях розташовано 9 хвостосховищ, 6 з яких не законсервовані, тому є постійним джерелом небезпеки. Кількість радіоактивних відходів, що накопичилися у відвалах поблизу підприємства, становить 36,34 млн т.

Так, наприклад, прямо біля жвавої траси Дніпро-Кам’янське на узбіччі видно колючий дріт і загородження, і починається ядерний могильник.

Такі могильники у формі яру заповнені відходами збагачення урану майже до самого верху. Могильники мають великий периметр і охороняються дуже слабо. Часто на цю територію в Сухачевське хвостосховище заходять люди, які потім описують свої пригоди в соцмережах, і пишуть, що місцями радіаційний фон дуже високий.

[:]

To Top