[:ru]Якісні послуги – це важливо. І це надважливо, коли йдеться про сфери, напряму пов’язані із життям і здоров’ям людей. На жаль, до якості послуг, які надаються державними установами, нерідко виникає багато питань. І тут є різні фактори – від бюрократичного до людського. Не завжди система дозволяє швидко зреагувати на ту чи іншу ситуацію, не завжди вона є гнучкою. І не завжди співробітники різних державних організацій на своєму місці. Не завжди достатньо кадрів.
Це прикро, так не має бути, але це реалії нашого життя.
Серед державних надавачів послуг багато мотивованих людей. Але часто їх ресурсів не вистачає для своєчасної допомоги людям через діючу систему надання соціальні послуги. Ускладнює ситуацію також бюрократичність системи, коли погано спрацьовує раннє виявлення сімей у складних життєвих обставинах, які потребують допомоги. При цьому громадські організації володіють гнучкістю, мобільністю і здатні своєчасно допомагати нужденним. Тому найкращою моделлю є співпраця між державними і недержавними надавачами послуг.
17 січня 2019 р. Верховна Рада у другому читанні та в цілому ухвалила чергову редакцію Закону України «Про соціальні послуги» і це відкрило більше можливостей для співпраці державного сектору з недержавними організаціями.
Соціальне підприємництво і соціальні послуги – що це таке?
Слід розрізняти ці поняття.
Соціальне підприємництво — це бізнес, місія, головна мета якого направлена на пом’якшення або вирішення соціальних, культурних або екологічних проблем. І це його основна відмінність від традиційного бізнесу, де ціль – просто отримання доходу. (Так, так! Громадські організації можуть створювати бізнес заради виконання своєї місії та статутної діяльності).
Соціальні послуги – це дії, які спрямовані на подолання складних життєвих обставин (соціальна підтримка), мінімізацію їх наслідків (соціальне обслуговування) та на профілактику (соціальна профілактика).
Донедавна в Україні соціальні послуги надавали тільки комунальні установи, що підпорядковувались управлінню соціального захисту. Але завдяки реформі соціальних послуг та децентралізації з’явилась можливість надавати ці послуги відповідним соціальним підприємствам, що створені на базі громадських організацій. Саме вони зараз можуть заповнити існуючи прогалини і підвищити ефективність роботи у сфері надання соціальних послуг. Адже хто виконає завдання краще людей, які «горять» своєю справою, вкладають у неї душу і викладаються на всі 200%?
В Україні, і в Нікополі зокрема, є організації, що мають змогу надавати (і надають) високоякісні послуги, будучи волонтерами або приватними підприємцями. І позитивом для всіх була б активна співпраця їх із державою – зокрема, з органами місцевого самоврядування.
Все це – про соціальне підприємництво. Явище, про яке ми мало знаємо, яке не дуже поширене в Україні, на відміну від більш розвинених країн, але вже починає розвиватися і у нас.
Прикладів соціального бізнесу можна знайти багато у різних сферах надання таких послуг. Це можуть бути притулки для тварин, розвиваючі центри для дітей, реабілітаційні центри для осіб з інвалідністю, супровід літніх людей, психологічна допомога, хоспіси тощо.
Нікополь поки що знаходиться досить далеко від широкого впровадження такої практики, але впевнені кроки у даному напрямку наше місто робить.
Так, у 2021 році в рамках реалізації проєкту «Обмін досвідом з організаціями з ЄС по масштабуванню соціального бізнесу та посиленню впливу соціальних підприємств. Тристороння співпраця: громадські організації – соціальний бізнес – влада» в рамках програми House of Europe. на кошти Європейського Союзу в Нікополі ГО «ОЛАННА» організувала серію заході. Під час онлайн-вебінарів кожен бажаючий міг отримати інформацію про те, як соціальне підприємництво може надавати соціальні послуги та співпрацювати по закупівлі послуг із місцевою владою. Цінним досвідом ділилася, зокрема, Латвійська Асоціація Самаритян, в особі її директора Андріса Берзінса, який був ментором проекту протягом 5 місяців.
«ОЛАННА» – приклад соціального підприємства у Нікополі
А виграла гранд мешканка Нікополя – Ганна Тульчинська, співзасновниця центру психофізичної корекції та розвитку «ОЛАННА», який спеціалізується на наданні послуг дітям з інвалідністю і їх батькам. Спеціалісти центру проводять різноманітні заняття для юних клієнтів, надають їм допомогу, в тому числі і психологічну. А батьки мають змогу пройти тренінги і отримати індивідуальні консультації, що допомагають краще розуміти особливості виховання дітей із інвалідністю (з ДЦП, аутизмом, різними розладами нервової системи тощо).
Співробітники «ОЛАННИ» багато років працювали волонтерами на базі спортивно-оздоровчої організації людей з інвалідністю «Аква», проводили психофізичну реабілітацію за авторськими програмами. А потім відкрили підприємство.
Навесні 2021 року Ганна Тульчинська коментувала місцевому виданню «Нікополь-Сіті» отримання гранту:
Наш центр — соціально орієнтована організація. Тож проєкт, який ми подавали на грант, важливий не лише для нас, а й для всіх громадських організацій, які мають чи планують створити соціальне підприємство і працювати з міським бюджетом. Оскільки на початку своєї діяльності таким підприємствам дуже важко.
Ми отримаємо навчання від Андріса Берзінса — директора Латвійської Асоціації Самаритян, віцепрезидента Міжнародної Асоціації Самаритян
Два роки тому він провів у Києві цікаву конференцію на тему «Як продавати послуги муніципалітетам на мільйон євро в рік?», де розповів, чи може громадська організація заробляти, продаючи соціальні послуги муніципалітетам. Коли ми побачили можливість від HouseofEuropе, зрозуміли, що ми хочемо зробити. І саме Андріс зможе нас навчити цьому.
Як проходили семінари у рамках грантового проєкту
Як вже зазначав Nikopolnews вище, долучитися до проекту змогли усі бажаючі.
Перший відкритий захід в рамках реалізації проєкту «Обмін досвідом з організаціями з ЄС по масштабуванню соціального бізнесу та посиленню впливу соціальних підприємств. Тристороння співпраця: громадські організації – соціальний бізнес – влада» пройшов 20 травня.
У онлайн-форматі відбулася зустріч з Андрісом Берзінс, директором “Латвійської Асоціації Самаритян”, віце-президентом Міжнародної Асоціації Самаритян.
Зазначимо, що “Латвійська Асоціація Самаритян” є найбільш впливовою неприбутковою організацією Латвії, а також найбільшим соціальним підприємством цієї країни. Організація надає високоякісні соціальні, медичні та освітні послуги, спрямовані на догляд за людьми похилого віку на дому та реабілітацію людей з інвалідністю.
В ході зустрічі 20 травня обговорили тему “Як ГО можуть надавати соціальні послуги за бюджетні кошти”. Андріс Берзінс познайомив українську аудиторію з досвідом співпраці з муніципалітетами на прикладі “Латвийскої Асоціації Самаритян”.
Усі бажаючі могли поставити питання поважному гостю, а він надавав вичерпні відповіді.
Також у зустрічі взяли участь Ганна Тульчинська, голова ГО “ОЛАННА”, Яніна Левковська, виконавчий директор ГО “Спілка Самаритян України Київське Об’єднання”, Юрій Кірушок – програмний менеджер «Гранти мобільності та гранти на персональні проекти» House of Europe.
Сюжет про першу зустріч робили наші колеги із громадської організації «Прихист»:
Друга зустріч у рамках проєкту відбулася 14 вересня. Тут розглядався досвід латвійських та українських ГО у сфері соціального підприємництва, а головними темами заходу стали:
- Як працює ринок соціальних послуг в ЕС та у Латвії
- Ефективна громада – тристороння співпраця: громадські організації – соціальний бізнес – влада.
- Що зроблено в Україні? Куди рухатись далі?
Онлайн-зустріч було поділено на дві панельні дискусії: досвід Латвії і досвід України.
Модератором латвійської теми став Андріс Берзінс, який розповів, що у його країні відповідні реформи почалися 25-30 років тому, але вони не завершуються. Досвід співпраці громадських організацій і підприємців у сфері соціальних послуг активно впроваджується, проте до ідеалу ще далеко і є до чого прагнути.
Про свою роботу у Латвії розповіли місцеві громадські діячі і підприємці.
Багато цікавих подробиць учасники дискусії почули від Іеви Крусти, яка очолює організацію батьків особливих дітей. Цій організації вже 27 років, а очолює її Іева 23 роки. Основна мета діяльності об’єднання – допомога повнолітнім молодим людям з вадами розумового розвитку, які не знають, як себе реалізувати після закінчення школи. Організація здійснює комплекс заходів, що сприяють соціальній адаптації таких людей. Їм надається багато соціальних послуг.
Зокрема, працюють спеціальні центри самообслуговування, які відвідують люди із важкими формами відхилень. Вони виконують легкі завдання, спрямовані на те, аби клієнти навчилися хоча б мінімально себе обслуговувати.
Для тих же людей, які мають легші форми відхилень, працюють так звані майстерні, де відвідувачі займаються декоративно-прикладною творчістю, малюють, вчаться готувати їжу, здійснювати покупки в магазині, прибирати. Їх долучають до спорту і культурного життя, ознайомлюють з різними професіями. Робиться все можливе, аби людина максимально інтегрувалася в суспільство, а не знаходилася «на узбіччі», аби вона комфортно себе почувала і приносила користь оточуючим.
Силами організації створені майстерні з переробки паперу і дерева. Працює пральня. То ж люди з інвалідністю мають можливість заробляти гроші своєю працею. Також функціонує кафе, створене два роки тому. З дев’яти співробітників закладу семеро – клієнти організації. Кафе спеціалізується на випічці, надає послуги з організації різноманітних заходів: приймів, зустрічей тощо.
Також організація, очолювана Іевою Крустою, впроваджує таку практику, як групові квартири. Клієнтам надається житло, за яке вони сплачують тільки комунальні послуги, що дуже спрощує життя молодої людини з інвалідністю, яка ще не знайшла себе і не стала на ноги. Соціальні працівники допомагають клієнтам. Якщо йдеться про важкі форми хвороби, забезпечують всебічний догляд.
В організації працюють сімейні асистенти, які допомагають родинам людей з вадами розумового розвитку. Адже не завжди батьки знають, як діяти правильно, часто стикаються зі складнощами.
А для того, аби батьки не вигоряли, вони можуть один раз на рік взяти «відпустку» тривалістю 30 днів. В цей час піклуватися про їх дитину будуть співробітники центру.
Передбачені певні послуги з соціальної реабілітації і для неповнолітніх осіб з інвалідністю, але основна діяльність організації направлена все ж на дорослих клієнтів.
А от латвійський ресурсний центр для підлітків орієнтований якраз на дітей. Його представляли у панельній дискусії Ліне Дембіне і Микита Безбородов. До речі, Микита має українські корені, його батьки – уродженці Запоріжжя. То ж спікеру було особливо цікаво взяти участь у заході, дізнатися про український досвід, почути українську мову.
Ресурсний центр працює із «складними» підлітками, схильними до депресій чи бунтів, такими, що мають суїцидальні настрої тощо. Ця робота стала особливо актуальною у «ковідний період», коли у когось загострилися психологічні проблеми, а у когось з’явилися вперше. За словами доктора Безбородова, в діяльності центру є важливий нюанс – вони не надають послуги примусово. Підліток повинен хотіти їх отримати сам. Прагнення вирішувати проблему – дуже важливе, вважають у центрі. Цим приватна установа в корені відрізняється від державних закладів, що надають психіатричну допомогу.
Ще одним спікером латвійської частини дискусії став Мартін Спрінгиз – молодіжний ментор, що реалізує програму соціальної реабілітації для підлітків 12-18 років із родин з високим або середнім ризиком. Тобто, це теж «складні» діти, які не хочуть вчитися, мають психологічні проблеми, важко інтегруються у суспільство. Спеціалісти проводять з ними різноманітні заняття, залучають до спорту, культурного і суспільно-корисного життя, намагаючись організувати цікаве дозвілля, яке часто проходить на відкритому повітрі, в гармонії з природою.
Діяльність усіх перерахованих організацій здійснюється у тісній співпраці з державою, муніципалітети купують послуги таких центрів.
Відео: Досвід латвійських ГО – соціальні послуги за бюджетні кошти
Українська частина дискусії виглядала менш райдужно. Тут більше говорили про проблеми, але не без оптимізму. Модератором виступила Ганна Черниш-Гулевська – співзасновниця та голова правління організації SILab Ukraine. На самому початку вона зазначила, що, наприклад, у Грузії 95% соціальних послуг закуповуються у громадських організацій. Україні, звісно, до такого ще далеко, але ми рухаємось у даному напрямку.
Про свій досвід роботи у сфері надання соціальних послуг і спроби організувати співпрацю з державою розповіли п’ять українських спікерів:
- Анатолій Павленко – голова БО «Світло надії»
- Андрій Івчатов – засновник та керівник спеціалізованого фітнес-центру для «особливих» дітей
- Дзвінка Чайківська – генеральний секретар в МБФ “Карітас України”
- Раїса Кравченко – засновниця «Коаліції захисту прав осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень» та голова Благодійного товариства «Джерело»
- Яніна Левковська, виконавчий директор ГО “Спілка Самаритян України Київське Об’єднання”
Десь ці спроби успішні, десь не дуже, але потроху така практика впроваджується і дає результати. Зазвичай договори з місцевою владою укладаються через Прозоро, громадські організації отримують підряди на виконання тих чи інших завдань.
Анатолій Павленко зазначив:
Ми співпрацюємо з владою, надаємо послуги. Є договори, але ми не знаємо, чи будуть вони і надалі… Ось що хвилює найбільше.
Нестабільність і відсутність сталої системи – це і справді те, що хвилює усіх. Але не зупиняє. Українські громадські організації вдосконалюють свою роботу, підвищують професіональний рівень спеціалістів, шукають і засвоюють новітні методики, впроваджують у життя сміливі задуми. Визнають – тільки на підтримці «донорів» і грантів далеко не заїдеш, підтримка держави дуже потрібна. Соціальне підприємництво в Україні хоч і зі скрипом, по ямах, іноді на голому ентузіазмі, але рухається.
Відео: досвід українських ГО – соціальні послуги за бюджетні кошти
Заключний вебінар грантового проєкту«Обмін досвідом з організаціями з ЄС по масштабуванню соціального бізнесу та посиленню впливу соціальних підприємств. Тристороння співпраця: громадські організації – соціальний бізнес – влада» відбувся 28 вересня.
В ході цієї зустрічі підбили підсумки того, що було зроблено. Латвійська і українська сторони обмінялися враженнями від попередніх зустрічей, висновками і побажаннями успіху одне одному у подальшій діяльності.
Андріс Берзінс («динозавр соціального підприємництва у Латвії» як він сам себе називає) зазначив, що, незважаючи на величезний 30-річний досвід, йому ще є до чого прагнути і що вдосконалювати. Він також сказав, що у українських організацій теж вже немало досвіду, а головне – є прагнення допомагати людям, є бажання, є уміння. Він побажав організаціям триматися одна одної, допомагати одна одній, уважно стежити за ситуацією у сфері соціальних послуг, бути гнучкими і діяти відповідно до тенденцій.
Ганна Тульчинська подякувала латвійському колезі, зізнавшись, що без його допомоги нікопольській організації пройти шлях до соціального підприємництва було б непросто. Голова центру «Оланна» також поділилася подробицями і нюансами цього шляху.
Яніна Левківська порадила усім організаціям активно співпрацювати із депутатами і чиновниками, можливо навіть залучати їх у якості волонтерів, аби максимально оптимізувати діяльність і долати бар’єри.
«Конкуренція між приватними і державними надавачами соціальних послуг обов’язково має бути! Це тільки підвищить якість послуг і піде на користь отримувачам», – впевнена вона.
Усі учасники висловили сподівання, що цей вебінар не останній, що співпраця України та ЄС продовжиться і разом вдасться швидше наблизитися до мети.
Відгуки учасників про семінар
Чи була корисною участь у вебінарах саме для вас і чим? Про це Nikopolnews спитав у найактивніших учасників проєкту. А також попросив поділитися своїм баченням перспектив розвитку сфери соціального підприємництва в Україні.
Андріс Берзінс, директор Латвійської Асоціації Самаритян, віцепрезидент Міжнародної Асоціації Самаритян:
Я вже друге десятиліття підтримую контакт з колегами з України і завжди радий бачити, як змінюється громадська думка і політика у сфері соціальних послуг та соціального підприємництва. Озираючись назад, на початкові контакти, і порівнючи їх із сьогоднішньою ситуацію, повинен сказати, що ви дуже просунулися вперед. Мені абсолютно очевидно: в Україні є фантастично мотивовані люди і організації, які готові робити більше і брати на себе велику відповідальність. Безумовно, не для того, щоб загубитися, але щоб продовжити шлях до кращої мотивації, яка матеріалізується у ваших людях, послугах та діях. Я щасливий брати участь у таких діалогах, і якщо я буду корисний, я продовжу допомагати. Успіхів!
Вікторія Галайдюк – представник Міністерства соціальної політики України:
Оскільки я працюю державним експертом і займаюсь розробкою законодавчих актів, мені безумовно, було дуже корисно і цікаво ознайомитися з досвідом інших країн. Вважаю, що такі «мости» між країнами потрібні. А з приводу перспективи розвитку соціального підприємництва в Україні – звісно, вони є. І ми вже бачимо результати.
Ганна Черниш-Гулевська – співзасновниця та голова правління SilabUkraine:
Я рада, що вдалося залучити до участі у вебінарах багатьох слухачів і експертів. Інструмент закупівлі соціальних послуг в Україні новий, а в Європі це давно працює. І навіть у пострадянських країнах. В тих же Латвії і Грузії – 90% соціальних послуг здійснюють саме приватні організації. В Україні теж сфера починає розвиватися, як ми бачимо. Цьому сприяє реформа децентралізації, яка проходить у нашій країні. Адже місцеві органи влади отримали право самим вирішувати, закупати соціальні послуги чи ні, виділяти на це кошти. Ми маємо вже багато прикладів успішної роботи. У співпраці з муніципалітетами надаються послуги дітям з інвалідністю, людям, що повернулися з місць позбавлення волі, жінкам, що стали жертвами домашнього насилля тощо. І це не тільки Київ, Полтава та інші обласні центри… У маленькому Нікополі вже запустилися три соціальних підприємства! Серед них і «Оланна». Я вважаю, що Нікополь – це приклад для інших невеликих міст. Вірю, що все це буде розвиватися, і через декілька років ваше місто суттєво просунеться у своїх починаннях.
Яніна Левковська – ГО «Спілка Самаритян України Київське Об’єднання – соментор проєкту, консультант (Київ):
Вважаю, що подібні заходи повинні бути регулярними. Важко переоцінити їх користь. Адже тут відбувався безпосередній контакт між представниками держави (міністерств, управлінь, департаментів і громадськими організаціями, підприємцями. Це дуже важливо! Соціальне підприємництво довго і болісно «народжувалися» в Україні. Зараз маємо прорив. Ось і у Нікополі, місто закупило послуги у «Оланни». Головне, щоб усе це не зупинилося. Робота комунальних закладів нерідко гальмується бюрократичними перепонами. Це негативно відбивається на якості послуг. Недержавні ж організації більш гнучкі, швидко адаптуються до різних ситуацій. За ними майбутнє.
Наталія Датченко, координатор программ із захисту дитини (Київ):
Співпраця організацій із державними структурами потрібна обов’язково. У розвинених країнах все це працює, і мені було дуже цікаво в ході вебінарів дізнаватися, як це у них влаштовано. Я – аспірант кафедри соціальної роботи, займаюсь наукою. Отримана інформація була дуже цінною для мене. Порадувало, що латвійці прийшли до того, що державні і громадські структури у сфері надання соціальних послуг у них працюють на рівних. Немає головних і другорядних. Це підвищує якість послуг. А отримувачі послуг у нас хто? Це ж найбільш уразливі категорії населення. І якість в даному випадку вкрай важлива. Я дуже сподіваюсь, що вебінари слухали представники муніципалітетів і зрозуміли, як важливо розвивати співпрацю із громадськими організаціями, щоб зробити сферу соціальних послуг різноманітнішою і дешевшою. Також я сподіваюсь, що слухали їх і представники неурядових організацій, яким потрібно ще багато працювати над собою, аби ставати більш професійними.
Вебінари висвітлили і український досвід. Громадські організації вже починають працювати у сфері послуг і у нас. Але працюють вони, так би мовити, у постійній боротьбі. Вони не є рівноправними партнерами держави. І часто до них немає довіри. Але довіра не виникає з нізвідки. Тому, я повторюсь, потрібна ще велика робота над собою, наполегливість, аби її завоювати. Сподіваюсь такі вебінари стануть доступними для широкого кола представників і урядових, і неурядових організацій. Це піде на користь нам всім. Усьому суспільству.
Оксана Похила, представниця Управління соціальної політики Нікопольської міської ради:
Управління соціальної політики Нікопольської міської ради вдячні Латвійській асоціації Самаритян та ГО «Оланна» за участь у вебінаріз обміну досвідом за напрямком «громадські організації – соціальний бізнес – влада». Зауважуємо, що аналіз дієвих практик іноземних колег позитивно впливає на формування громадської ініціативи у Нікопольській громаді та нових підходів у наданні соціальних послуг населенню.
Цікавою є практика латвійських колег щодо залучення фінансування від органів соціального захисту та охорони здоров’я, оскільки надання соціальних послуг безпосередньо пов’язано з медичними та реабілітаційними послугами (визначення стану здоров`я, хронічних захворювань, щорічних медичних оглядів). В Латвії спрощено систему оцінки якості соціальних послуг. По суті існує тільки наглядовий орган на базі охорони здоров’я, що реагує виключно на скарги. Контроль якості забезпечується в процесі закупівлі соціальної послуги відповідно до заявлених умов. У порівнянні з практикою латвійських колег у нас впроваджено складну оцінку якості соціальних послуг, що передбачає проведення роботи за різними напрямками (професійність, доступність, повага до гідності оримувача соціальної послуги, адресність, результативність, своєчасність).
З 2020 р. в Україні триває реформа системи надання соціальних послуг, що передбачає не тільки створення комунальних установ з надання базових соціальних послуг у містах, а також залучення до надання соціальних послуг громадських організацій. Слід зазначити, що громадським організаціям, які бажають надавати соціальні послуги, не надається достатньої інформативної підтримки з боку держави. Так, не всі надавачі соціальних послуг приватного сектору можуть самостійно налагодити механізм внутрішньої роботи. Важливим питанням залишається відповідність громадських організацій, які надають соціальні послуги загальним та спеціальним критеріям: наявності установчих документів, підтвердження фахового рівня працівників, належного оформлення трудових договорів з найманими працівниками, своєчасного проведення медичних оглядів, наявності приміщень, що відповідають санітарним та пожежним вимогам, ведення документообігу – складання індивідуальних планів надання соціальних послуг (їх перегляд), укладання договорів, бухгалтерського обліку та інше. Тобто організаціям, які бажають надавати соціальні послуги населенню, не обійтись без кваліфікованої правової, кадрової та бухгалтерської допомоги.
Органами місцевого самоврядування на містах опрацьовуються методи закупівлі соціальних послуг у надавачів приватного сектору. На державному рівні триває робота з усунення прогалин в нормативних актах у сфері надання соціальних послуг. Шлях реформ завжди непростий, як правило, виникають сумніви, але ці поступові кроки направлені на вдосконалення та покращення системи надання соціальних послуг у громадах. Сподіваємося, що в майбутньому нам ще раз випаде нагода зустрітися та обмінятися досвідом і думками.
Отже, підбиваючи підсумки, зазначимо, що проведені в рамках грантового проєкту заходи – стали ще одним кроком на шляху розвитку соціального підприємництва в Україні. Представники вітчизняних ГО отримали цінну інформацію, дізналися багато корисного, що допоможе їм у їх діяльності. Познайомившись у ході вебінарів, учасники з України і ЄС, встановили контакти між собою і зможуть спілкуватися надалі, обмінюючись досвідом і підтримуючи одне одного. Сподіваємось, це не останній такий семінар і далі буде. А соціальні послуги в Україні будуть вдосконалюватись завдяки активній співпраці держави і приватних організацій.
Парнерський матеріал[:ua]Якісні послуги – це важливо. І це надважливо, коли йдеться про сфери, напряму пов’язані із життям і здоров’ям людей. На жаль, до якості послуг, які надаються державними установами, нерідко виникає багато питань. І тут є різні фактори – від бюрократичного до людського. Не завжди система дозволяє швидко зреагувати на ту чи іншу ситуацію, не завжди вона є гнучкою. І не завжди співробітники різних державних організацій на своєму місці. Не завжди достатньо кадрів.
Це прикро, так не має бути, але це реалії нашого життя.
Серед державних надавачів послуг багато мотивованих людей. Але часто їх ресурсів не вистачає для своєчасної допомоги людям через діючу систему надання соціальні послуги. Ускладнює ситуацію також бюрократичність системи, коли погано спрацьовує раннє виявлення сімей у складних життєвих обставинах, які потребують допомоги. При цьому громадські організації володіють гнучкістю, мобільністю і здатні своєчасно допомагати нужденним. Тому найкращою моделлю є співпраця між державними і недержавними надавачами послуг.
17 січня 2019 р. Верховна Рада у другому читанні та в цілому ухвалила чергову редакцію Закону України «Про соціальні послуги» і це відкрило більше можливостей для співпраці державного сектору з недержавними організаціями.
Соціальне підприємництво і соціальні послуги – що це таке?
Слід розрізняти ці поняття.
Соціальне підприємництво — це бізнес, місія, головна мета якого направлена на пом’якшення або вирішення соціальних, культурних або екологічних проблем. І це його основна відмінність від традиційного бізнесу, де ціль – просто отримання доходу. (Так, так! Громадські організації можуть створювати бізнес заради виконання своєї місії та статутної діяльності).
Соціальні послуги – це дії, які спрямовані на подолання складних життєвих обставин (соціальна підтримка), мінімізацію їх наслідків (соціальне обслуговування) та на профілактику (соціальна профілактика).
Донедавна в Україні соціальні послуги надавали тільки комунальні установи, що підпорядковувались управлінню соціального захисту. Але завдяки реформі соціальних послуг та децентралізації з’явилась можливість надавати ці послуги відповідним соціальним підприємствам, що створені на базі громадських організацій. Саме вони зараз можуть заповнити існуючи прогалини і підвищити ефективність роботи у сфері надання соціальних послуг. Адже хто виконає завдання краще людей, які «горять» своєю справою, вкладають у неї душу і викладаються на всі 200%?
В Україні, і в Нікополі зокрема, є організації, що мають змогу надавати (і надають) високоякісні послуги, будучи волонтерами або приватними підприємцями. І позитивом для всіх була б активна співпраця їх із державою – зокрема, з органами місцевого самоврядування.
Все це – про соціальне підприємництво. Явище, про яке ми мало знаємо, яке не дуже поширене в Україні, на відміну від більш розвинених країн, але вже починає розвиватися і у нас.
Прикладів соціального бізнесу можна знайти багато у різних сферах надання таких послуг. Це можуть бути притулки для тварин, розвиваючі центри для дітей, реабілітаційні центри для осіб з інвалідністю, супровід літніх людей, психологічна допомога, хоспіси тощо.
Нікополь поки що знаходиться досить далеко від широкого впровадження такої практики, але впевнені кроки у даному напрямку наше місто робить.
Так, у 2021 році в рамках реалізації проєкту «Обмін досвідом з організаціями з ЄС по масштабуванню соціального бізнесу та посиленню впливу соціальних підприємств. Тристороння співпраця: громадські організації – соціальний бізнес – влада» в рамках програми House of Europe. на кошти Європейського Союзу в Нікополі ГО «ОЛАННА» організувала серію заході. Під час онлайн-вебінарів кожен бажаючий міг отримати інформацію про те, як соціальне підприємництво може надавати соціальні послуги та співпрацювати по закупівлі послуг із місцевою владою. Цінним досвідом ділилася, зокрема, Латвійська Асоціація Самаритян, в особі її директора Андріса Берзінса, який був ментором проекту протягом 5 місяців.
«ОЛАННА» – приклад соціального підприємства у Нікополі
А виграла гранд мешканка Нікополя – Ганна Тульчинська, співзасновниця центру психофізичної корекції та розвитку «ОЛАННА», який спеціалізується на наданні послуг дітям з інвалідністю і їх батькам. Спеціалісти центру проводять різноманітні заняття для юних клієнтів, надають їм допомогу, в тому числі і психологічну. А батьки мають змогу пройти тренінги і отримати індивідуальні консультації, що допомагають краще розуміти особливості виховання дітей із інвалідністю (з ДЦП, аутизмом, різними розладами нервової системи тощо).
Співробітники «ОЛАННИ» багато років працювали волонтерами на базі спортивно-оздоровчої організації людей з інвалідністю «Аква», проводили психофізичну реабілітацію за авторськими програмами. А потім відкрили підприємство.
Навесні 2021 року Ганна Тульчинська коментувала місцевому виданню «Нікополь-Сіті» отримання гранту:
Наш центр — соціально орієнтована організація. Тож проєкт, який ми подавали на грант, важливий не лише для нас, а й для всіх громадських організацій, які мають чи планують створити соціальне підприємство і працювати з міським бюджетом. Оскільки на початку своєї діяльності таким підприємствам дуже важко.
Ми отримаємо навчання від Андріса Берзінса — директора Латвійської Асоціації Самаритян, віцепрезидента Міжнародної Асоціації Самаритян
Два роки тому він провів у Києві цікаву конференцію на тему «Як продавати послуги муніципалітетам на мільйон євро в рік?», де розповів, чи може громадська організація заробляти, продаючи соціальні послуги муніципалітетам. Коли ми побачили можливість від HouseofEuropе, зрозуміли, що ми хочемо зробити. І саме Андріс зможе нас навчити цьому.
Як проходили семінари у рамках грантового проєкту
Як вже зазначав Nikopolnews вище, долучитися до проекту змогли усі бажаючі.
Перший відкритий захід в рамках реалізації проєкту «Обмін досвідом з організаціями з ЄС по масштабуванню соціального бізнесу та посиленню впливу соціальних підприємств. Тристороння співпраця: громадські організації – соціальний бізнес – влада» пройшов 20 травня.
У онлайн-форматі відбулася зустріч з Андрісом Берзінс, директором “Латвійської Асоціації Самаритян”, віце-президентом Міжнародної Асоціації Самаритян.
Зазначимо, що “Латвійська Асоціація Самаритян” є найбільш впливовою неприбутковою організацією Латвії, а також найбільшим соціальним підприємством цієї країни. Організація надає високоякісні соціальні, медичні та освітні послуги, спрямовані на догляд за людьми похилого віку на дому та реабілітацію людей з інвалідністю.
В ході зустрічі 20 травня обговорили тему “Як ГО можуть надавати соціальні послуги за бюджетні кошти”. Андріс Берзінс познайомив українську аудиторію з досвідом співпраці з муніципалітетами на прикладі “Латвийскої Асоціації Самаритян”.
Усі бажаючі могли поставити питання поважному гостю, а він надавав вичерпні відповіді.
Також у зустрічі взяли участь Ганна Тульчинська, голова ГО “ОЛАННА”, Яніна Левковська, виконавчий директор ГО “Спілка Самаритян України Київське Об’єднання”, Юрій Кірушок – програмний менеджер «Гранти мобільності та гранти на персональні проекти» House of Europe.
Сюжет про першу зустріч робили наші колеги із громадської організації «Прихист»:
Друга зустріч у рамках проєкту відбулася 14 вересня. Тут розглядався досвід латвійських та українських ГО у сфері соціального підприємництва, а головними темами заходу стали:
- Як працює ринок соціальних послуг в ЕС та у Латвії
- Ефективна громада – тристороння співпраця: громадські організації – соціальний бізнес – влада.
- Що зроблено в Україні? Куди рухатись далі?
Онлайн-зустріч було поділено на дві панельні дискусії: досвід Латвії і досвід України.
Модератором латвійської теми став Андріс Берзінс, який розповів, що у його країні відповідні реформи почалися 25-30 років тому, але вони не завершуються. Досвід співпраці громадських організацій і підприємців у сфері соціальних послуг активно впроваджується, проте до ідеалу ще далеко і є до чого прагнути.
Про свою роботу у Латвії розповіли місцеві громадські діячі і підприємці.
Багато цікавих подробиць учасники дискусії почули від Іеви Крусти, яка очолює організацію батьків особливих дітей. Цій організації вже 27 років, а очолює її Іева 23 роки. Основна мета діяльності об’єднання – допомога повнолітнім молодим людям з вадами розумового розвитку, які не знають, як себе реалізувати після закінчення школи. Організація здійснює комплекс заходів, що сприяють соціальній адаптації таких людей. Їм надається багато соціальних послуг.
Зокрема, працюють спеціальні центри самообслуговування, які відвідують люди із важкими формами відхилень. Вони виконують легкі завдання, спрямовані на те, аби клієнти навчилися хоча б мінімально себе обслуговувати.
Для тих же людей, які мають легші форми відхилень, працюють так звані майстерні, де відвідувачі займаються декоративно-прикладною творчістю, малюють, вчаться готувати їжу, здійснювати покупки в магазині, прибирати. Їх долучають до спорту і культурного життя, ознайомлюють з різними професіями. Робиться все можливе, аби людина максимально інтегрувалася в суспільство, а не знаходилася «на узбіччі», аби вона комфортно себе почувала і приносила користь оточуючим.
Силами організації створені майстерні з переробки паперу і дерева. Працює пральня. То ж люди з інвалідністю мають можливість заробляти гроші своєю працею. Також функціонує кафе, створене два роки тому. З дев’яти співробітників закладу семеро – клієнти організації. Кафе спеціалізується на випічці, надає послуги з організації різноманітних заходів: приймів, зустрічей тощо.
Також організація, очолювана Іевою Крустою, впроваджує таку практику, як групові квартири. Клієнтам надається житло, за яке вони сплачують тільки комунальні послуги, що дуже спрощує життя молодої людини з інвалідністю, яка ще не знайшла себе і не стала на ноги. Соціальні працівники допомагають клієнтам. Якщо йдеться про важкі форми хвороби, забезпечують всебічний догляд.
В організації працюють сімейні асистенти, які допомагають родинам людей з вадами розумового розвитку. Адже не завжди батьки знають, як діяти правильно, часто стикаються зі складнощами.
А для того, аби батьки не вигоряли, вони можуть один раз на рік взяти «відпустку» тривалістю 30 днів. В цей час піклуватися про їх дитину будуть співробітники центру.
Передбачені певні послуги з соціальної реабілітації і для неповнолітніх осіб з інвалідністю, але основна діяльність організації направлена все ж на дорослих клієнтів.
А от латвійський ресурсний центр для підлітків орієнтований якраз на дітей. Його представляли у панельній дискусії Ліне Дембіне і Микита Безбородов. До речі, Микита має українські корені, його батьки – уродженці Запоріжжя. То ж спікеру було особливо цікаво взяти участь у заході, дізнатися про український досвід, почути українську мову.
Ресурсний центр працює із «складними» підлітками, схильними до депресій чи бунтів, такими, що мають суїцидальні настрої тощо. Ця робота стала особливо актуальною у «ковідний період», коли у когось загострилися психологічні проблеми, а у когось з’явилися вперше. За словами доктора Безбородова, в діяльності центру є важливий нюанс – вони не надають послуги примусово. Підліток повинен хотіти їх отримати сам. Прагнення вирішувати проблему – дуже важливе, вважають у центрі. Цим приватна установа в корені відрізняється від державних закладів, що надають психіатричну допомогу.
Ще одним спікером латвійської частини дискусії став Мартін Спрінгиз – молодіжний ментор, що реалізує програму соціальної реабілітації для підлітків 12-18 років із родин з високим або середнім ризиком. Тобто, це теж «складні» діти, які не хочуть вчитися, мають психологічні проблеми, важко інтегруються у суспільство. Спеціалісти проводять з ними різноманітні заняття, залучають до спорту, культурного і суспільно-корисного життя, намагаючись організувати цікаве дозвілля, яке часто проходить на відкритому повітрі, в гармонії з природою.
Діяльність усіх перерахованих організацій здійснюється у тісній співпраці з державою, муніципалітети купують послуги таких центрів.
Відео: Досвід латвійських ГО – соціальні послуги за бюджетні кошти
Українська частина дискусії виглядала менш райдужно. Тут більше говорили про проблеми, але не без оптимізму. Модератором виступила Ганна Черниш-Гулевська – співзасновниця та голова правління організації SILab Ukraine. На самому початку вона зазначила, що, наприклад, у Грузії 95% соціальних послуг закуповуються у громадських організацій. Україні, звісно, до такого ще далеко, але ми рухаємось у даному напрямку.
Про свій досвід роботи у сфері надання соціальних послуг і спроби організувати співпрацю з державою розповіли п’ять українських спікерів:
- Анатолій Павленко – голова БО «Світло надії»
- Андрій Івчатов – засновник та керівник спеціалізованого фітнес-центру для «особливих» дітей
- Дзвінка Чайківська – генеральний секретар в МБФ “Карітас України”
- Раїса Кравченко – засновниця «Коаліції захисту прав осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень» та голова Благодійного товариства «Джерело»
- Яніна Левковська, виконавчий директор ГО “Спілка Самаритян України Київське Об’єднання”
Десь ці спроби успішні, десь не дуже, але потроху така практика впроваджується і дає результати. Зазвичай договори з місцевою владою укладаються через Прозоро, громадські організації отримують підряди на виконання тих чи інших завдань.
Анатолій Павленко зазначив:
Ми співпрацюємо з владою, надаємо послуги. Є договори, але ми не знаємо, чи будуть вони і надалі… Ось що хвилює найбільше.
Нестабільність і відсутність сталої системи – це і справді те, що хвилює усіх. Але не зупиняє. Українські громадські організації вдосконалюють свою роботу, підвищують професіональний рівень спеціалістів, шукають і засвоюють новітні методики, впроваджують у життя сміливі задуми. Визнають – тільки на підтримці «донорів» і грантів далеко не заїдеш, підтримка держави дуже потрібна. Соціальне підприємництво в Україні хоч і зі скрипом, по ямах, іноді на голому ентузіазмі, але рухається.
Відео: досвід українських ГО – соціальні послуги за бюджетні кошти
Заключний вебінар грантового проєкту«Обмін досвідом з організаціями з ЄС по масштабуванню соціального бізнесу та посиленню впливу соціальних підприємств. Тристороння співпраця: громадські організації – соціальний бізнес – влада» відбувся 28 вересня.
В ході цієї зустрічі підбили підсумки того, що було зроблено. Латвійська і українська сторони обмінялися враженнями від попередніх зустрічей, висновками і побажаннями успіху одне одному у подальшій діяльності.
Андріс Берзінс («динозавр соціального підприємництва у Латвії» як він сам себе називає) зазначив, що, незважаючи на величезний 30-річний досвід, йому ще є до чого прагнути і що вдосконалювати. Він також сказав, що у українських організацій теж вже немало досвіду, а головне – є прагнення допомагати людям, є бажання, є уміння. Він побажав організаціям триматися одна одної, допомагати одна одній, уважно стежити за ситуацією у сфері соціальних послуг, бути гнучкими і діяти відповідно до тенденцій.
Ганна Тульчинська подякувала латвійському колезі, зізнавшись, що без його допомоги нікопольській організації пройти шлях до соціального підприємництва було б непросто. Голова центру «Оланна» також поділилася подробицями і нюансами цього шляху.
Яніна Левківська порадила усім організаціям активно співпрацювати із депутатами і чиновниками, можливо навіть залучати їх у якості волонтерів, аби максимально оптимізувати діяльність і долати бар’єри.
«Конкуренція між приватними і державними надавачами соціальних послуг обов’язково має бути! Це тільки підвищить якість послуг і піде на користь отримувачам», – впевнена вона.
Усі учасники висловили сподівання, що цей вебінар не останній, що співпраця України та ЄС продовжиться і разом вдасться швидше наблизитися до мети.
Відгуки учасників про семінар
Чи була корисною участь у вебінарах саме для вас і чим? Про це Nikopolnews спитав у найактивніших учасників проєкту. А також попросив поділитися своїм баченням перспектив розвитку сфери соціального підприємництва в Україні.
Андріс Берзінс, директор Латвійської Асоціації Самаритян, віцепрезидент Міжнародної Асоціації Самаритян:
Я вже друге десятиліття підтримую контакт з колегами з України і завжди радий бачити, як змінюється громадська думка і політика у сфері соціальних послуг та соціального підприємництва. Озираючись назад, на початкові контакти, і порівнючи їх із сьогоднішньою ситуацію, повинен сказати, що ви дуже просунулися вперед. Мені абсолютно очевидно: в Україні є фантастично мотивовані люди і організації, які готові робити більше і брати на себе велику відповідальність. Безумовно, не для того, щоб загубитися, але щоб продовжити шлях до кращої мотивації, яка матеріалізується у ваших людях, послугах та діях. Я щасливий брати участь у таких діалогах, і якщо я буду корисний, я продовжу допомагати. Успіхів!
Вікторія Галайдюк – представник Міністерства соціальної політики України:
Оскільки я працюю державним експертом і займаюсь розробкою законодавчих актів, мені безумовно, було дуже корисно і цікаво ознайомитися з досвідом інших країн. Вважаю, що такі «мости» між країнами потрібні. А з приводу перспективи розвитку соціального підприємництва в Україні – звісно, вони є. І ми вже бачимо результати.
Ганна Черниш-Гулевська – співзасновниця та голова правління SilabUkraine:
Я рада, що вдалося залучити до участі у вебінарах багатьох слухачів і експертів. Інструмент закупівлі соціальних послуг в Україні новий, а в Європі це давно працює. І навіть у пострадянських країнах. В тих же Латвії і Грузії – 90% соціальних послуг здійснюють саме приватні організації. В Україні теж сфера починає розвиватися, як ми бачимо. Цьому сприяє реформа децентралізації, яка проходить у нашій країні. Адже місцеві органи влади отримали право самим вирішувати, закупати соціальні послуги чи ні, виділяти на це кошти. Ми маємо вже багато прикладів успішної роботи. У співпраці з муніципалітетами надаються послуги дітям з інвалідністю, людям, що повернулися з місць позбавлення волі, жінкам, що стали жертвами домашнього насилля тощо. І це не тільки Київ, Полтава та інші обласні центри… У маленькому Нікополі вже запустилися три соціальних підприємства! Серед них і «Оланна». Я вважаю, що Нікополь – це приклад для інших невеликих міст. Вірю, що все це буде розвиватися, і через декілька років ваше місто суттєво просунеться у своїх починаннях.
Яніна Левковська – ГО «Спілка Самаритян України Київське Об’єднання – соментор проєкту, консультант (Київ):
Вважаю, що подібні заходи повинні бути регулярними. Важко переоцінити їх користь. Адже тут відбувався безпосередній контакт між представниками держави (міністерств, управлінь, департаментів і громадськими організаціями, підприємцями. Це дуже важливо! Соціальне підприємництво довго і болісно «народжувалися» в Україні. Зараз маємо прорив. Ось і у Нікополі, місто закупило послуги у «Оланни». Головне, щоб усе це не зупинилося. Робота комунальних закладів нерідко гальмується бюрократичними перепонами. Це негативно відбивається на якості послуг. Недержавні ж організації більш гнучкі, швидко адаптуються до різних ситуацій. За ними майбутнє.
Наталія Датченко, координатор программ із захисту дитини (Київ):
Співпраця організацій із державними структурами потрібна обов’язково. У розвинених країнах все це працює, і мені було дуже цікаво в ході вебінарів дізнаватися, як це у них влаштовано. Я – аспірант кафедри соціальної роботи, займаюсь наукою. Отримана інформація була дуже цінною для мене. Порадувало, що латвійці прийшли до того, що державні і громадські структури у сфері надання соціальних послуг у них працюють на рівних. Немає головних і другорядних. Це підвищує якість послуг. А отримувачі послуг у нас хто? Це ж найбільш уразливі категорії населення. І якість в даному випадку вкрай важлива. Я дуже сподіваюсь, що вебінари слухали представники муніципалітетів і зрозуміли, як важливо розвивати співпрацю із громадськими організаціями, щоб зробити сферу соціальних послуг різноманітнішою і дешевшою. Також я сподіваюсь, що слухали їх і представники неурядових організацій, яким потрібно ще багато працювати над собою, аби ставати більш професійними.
Вебінари висвітлили і український досвід. Громадські організації вже починають працювати у сфері послуг і у нас. Але працюють вони, так би мовити, у постійній боротьбі. Вони не є рівноправними партнерами держави. І часто до них немає довіри. Але довіра не виникає з нізвідки. Тому, я повторюсь, потрібна ще велика робота над собою, наполегливість, аби її завоювати. Сподіваюсь такі вебінари стануть доступними для широкого кола представників і урядових, і неурядових організацій. Це піде на користь нам всім. Усьому суспільству.
Оксана Похила, представниця Управління соціальної політики Нікопольської міської ради:
Управління соціальної політики Нікопольської міської ради вдячні Латвійській асоціації Самаритян та ГО «Оланна» за участь у вебінаріз обміну досвідом за напрямком «громадські організації – соціальний бізнес – влада». Зауважуємо, що аналіз дієвих практик іноземних колег позитивно впливає на формування громадської ініціативи у Нікопольській громаді та нових підходів у наданні соціальних послуг населенню.
Цікавою є практика латвійських колег щодо залучення фінансування від органів соціального захисту та охорони здоров’я, оскільки надання соціальних послуг безпосередньо пов’язано з медичними та реабілітаційними послугами (визначення стану здоров`я, хронічних захворювань, щорічних медичних оглядів). В Латвії спрощено систему оцінки якості соціальних послуг. По суті існує тільки наглядовий орган на базі охорони здоров’я, що реагує виключно на скарги. Контроль якості забезпечується в процесі закупівлі соціальної послуги відповідно до заявлених умов. У порівнянні з практикою латвійських колег у нас впроваджено складну оцінку якості соціальних послуг, що передбачає проведення роботи за різними напрямками (професійність, доступність, повага до гідності оримувача соціальної послуги, адресність, результативність, своєчасність).
З 2020 р. в Україні триває реформа системи надання соціальних послуг, що передбачає не тільки створення комунальних установ з надання базових соціальних послуг у містах, а також залучення до надання соціальних послуг громадських організацій. Слід зазначити, що громадським організаціям, які бажають надавати соціальні послуги, не надається достатньої інформативної підтримки з боку держави. Так, не всі надавачі соціальних послуг приватного сектору можуть самостійно налагодити механізм внутрішньої роботи. Важливим питанням залишається відповідність громадських організацій, які надають соціальні послуги загальним та спеціальним критеріям: наявності установчих документів, підтвердження фахового рівня працівників, належного оформлення трудових договорів з найманими працівниками, своєчасного проведення медичних оглядів, наявності приміщень, що відповідають санітарним та пожежним вимогам, ведення документообігу – складання індивідуальних планів надання соціальних послуг (їх перегляд), укладання договорів, бухгалтерського обліку та інше. Тобто організаціям, які бажають надавати соціальні послуги населенню, не обійтись без кваліфікованої правової, кадрової та бухгалтерської допомоги.
Органами місцевого самоврядування на містах опрацьовуються методи закупівлі соціальних послуг у надавачів приватного сектору. На державному рівні триває робота з усунення прогалин в нормативних актах у сфері надання соціальних послуг. Шлях реформ завжди непростий, як правило, виникають сумніви, але ці поступові кроки направлені на вдосконалення та покращення системи надання соціальних послуг у громадах. Сподіваємося, що в майбутньому нам ще раз випаде нагода зустрітися та обмінятися досвідом і думками.
Отже, підбиваючи підсумки, зазначимо, що проведені в рамках грантового проєкту заходи – стали ще одним кроком на шляху розвитку соціального підприємництва в Україні. Представники вітчизняних ГО отримали цінну інформацію, дізналися багато корисного, що допоможе їм у їх діяльності. Познайомившись у ході вебінарів, учасники з України і ЄС, встановили контакти між собою і зможуть спілкуватися надалі, обмінюючись досвідом і підтримуючи одне одного. Сподіваємось, це не останній такий семінар і далі буде. А соціальні послуги в Україні будуть вдосконалюватись завдяки активній співпраці держави і приватних організацій.
Парнерський матеріал[:]
