15 січня у світі відзначається День капелюха. На честь цього неофіційного, але дуже цікавого свята, у Нікополі пройшов конкурс головних уборів серед школярів «Справа в капелюсі», повідомляє Nikopolnews, посилаючись на Будинок дитячої та юнацької творчості.
У конкурсі взяли участь понад 190 дітей. Кожен із них обрав для себе оригінальний головний убір і відобразив створений образ на фото.
Автори найяскравіших образів отримають ексклюзивні значки з логотипом конкурсу.
А ми ділимося з вами портретами юних нікопольських леді та джентльменів. Дякуємо організаторам і учасникам за позитив!
У Нікополі пройшов конкурс головних уборів серед дітей: ось які образи придумали його учасники
«Справа в капелюсі»: у Нікополі пройшов конкурс головних уборів серед дітей (фото)
Історія свята
День капелюха найактивніше відзначають у США – саме звідти родом це свято. Хоча, якщо по суті, то «ноги ростуть» із Лондона. Адже саме на одній із вулиць столиці Британії 15 січня 1797 року з’явився з циліндром на голові торговець капелюхами Джеймс Хетерінгтон. Примітно, що англійцеві в результаті довелося заплатити штраф за свій дивний вигляд і за те, що він порушив громадський порядок, зібравши навколо себе величезну юрбу.
17 цікавих фактів про капелюхи
1.Капелюх – предмет цілком чарівний. По-перше, це головний убір гномів. По-друге, капелюхи користуються популярністю у ворожок та фокусників. І взагалі, в казковій літературі повно чарівних капелюхів: шапка-невидимка, капелюх чарівника в казках про мумі-тролів і капелюх Хогвартса в «Гаррі Поттера».
2.Насунутий на очі капелюх візуально укорочує голову. Одночасно очі здаються глибоко посадженими і набувають похмурого виразу. В насунених на очі капелюхах часто зображують змовників, шпигунів.
3.Головний убір, як правило, здатний повідомити про соціальний статус, професію або переконання його власника. Так, наприклад, у середньовічній Європі художники і медики носили берети, нотаріуси – боброві шапки, вчені – шапочки з чотирикутної тулією. Стародавня форма головного убору служителів багатьох релігій нагадувала верхню частину храму (це стосується православної митри або папської тіари). У середньовіччя банкрутів примушували надягати зелені і жовті капелюхи, щоб усі знали про їх фінансову кризу.
4.Найвідомішому прикладу застосування капелюха не за призначенням – близько чотирьох тисяч років, коли капелюх китайської принцеси було використано для промислового шпигунства. У часи, коли секрет виробництва китайського шовку був стратегічною таємницею, китайська принцеса вирушила до нареченого за кордон в капелюшку з живих квітів. Куди на прохання нареченого були покладені шовковичні черв’яки – так були викрадені технологічні секрети виробництва шовку.
5. Найцікавішим періодом в історії дамського капелюха було XVIII століття. У другій його половині тон в моді задавала французька королева Марія Антуанетта. Капелюхи представляли величезні споруди, досягали метра в діаметрі. У складні композиції з бантів, пір’я і мережив навіть монтувалися різні механізми, які приводили в рух, наприклад, фігурки райських птахів або величезних метеликів. Капелюхи вінчали букети з живих квітів, які тривалий час зберігали свіжість, оскільки стояли в укріплених на капелюсі вазах з водою. Капелюхи також увінчували моделями вітрильників, лебедів, що плавають у ставку, замків та інших споруд.
6.Згідно з повір’ям, якщо королівський капелюх приміряє на себе людина некоролівською крові – вона неодмінно помре насильницькою болісної смертю.
7.Вираз «божевільний, як капелюшник» має під собою реальну історичну основу. Для того щоб обробити хутро або фетр, раніше використовувався нітрат ртуті, а ртутне отруєння призводить до необоротних пошкоджень головного мозку. Відповідно, майстри, які робили капелюхи, страждали судомами, недоумством, втратою пам’яті і галюцинаціями.
8.У Швеції у XVIII столітті існували дві політичні фракції: «капелюхи» і «шапки». Перші підтримували політику Франції, другі – Росії.
9.У XIX столітті дами носили капор з приклеєними до нього локонами. Створювалося повне враження вишукано укладеного волосся, фактично ж під капюшоном волосся ніяк не вкладалося.
10.Вважається, що вираз «ех ти, капелюх» першими запустили в обіг військові наприкінці XIX століття: воно було адресоване цивільним, які мали відповідний головний убір. Є й інша версія: що «капелюхами» пролетаріат називав “недобиту інтелігенцію”. І, нарешті, остання версія: німецьким Schlafmütze («нічний ковпак») дражнили сонь, тюхтіїв і апатичних людей.
11.Циліндр вважався атрибутом людини високого стану. Так, наприклад, в’язням Петропавлівської фортеці відсиджувати строк в циліндрах заборонялося. Втім, не заборонялося сидіти в інших головних уборах. Відомо, наприклад, що Дмитро Писарєв з духу протиріччя «мотав строк» в турецькій фесці з пензликом.
12.Англійський вираз «з’їм свій капелюх» еквівалентний обіцянці «руку даю на відсіч».
13.«Механізованим капелюхом» називали капелюшок-шапокляк, яка була ні чим іншим, як складним циліндром. Справа в тому, що носіння циліндра часто завдавало його власнику купу незручностей. У часи, коли циліндр був у моді, в будинках ще не було підставок для капелюхів і парасольок. Тому циліндри передбачалося, будучи в гості, віддавати прислузі, щоб вона ставила їх на підвіконня, а за відсутністю широких підвіконь – самому ставити зліва від крісла. Винахід шапокляків спростив цю процедуру: тепер капелюх можна було носити під пахвою в складеному вигляді. Цитата: «Покоївка (…) з благоговінням прийняла лужинский шапокляк. Лужин з тонкою усмішкою показав, як він зачиняється. «Дивно», – сказала покоївка» (Володимир Набоков, «Захист Лужина»).
14.У 1942 році в Англії капелюхи дозволяли продавати тільки лисим покупцям: через війну цей товар перестав надходити в країну.
15.У Радянському Союзі моду на чоловічі капелюхи ввів Микита Хрущов: до нього вожді воліли кепки. У 1959 році, зустрічаючись з колгоспниками Закарпаття, Хрущов з’явився в солом’яному капелюсі. Як він сам пояснював, капелюх довелося надіти за приписом лікаря: щоб голову не напекло. Однак з цього моменту мода на капелюхи почала стрімко набирати обертів. Справа дійшла до того, що в середині шістдесятих на дорожньому знаку «Обережно, пішохід» почали зображати чоловічка в капелюсі, хоча до цього він носив» кепку.
16.За допомогою головних уборів у радянський час намагалися вирішити проблему безпеки вищих посадових осіб: фахівці одного науково-дослідного інституту розробляли моделі бронешапок і бронекапелюхів. Зовні вони повинні були виглядати зовсім тривіально, а всередину повинна бути вбудована титанова каска. Ходять чутки, що перше замовлення на виконання такого роду головних уборів не було виконаний через розвал СРСР.
17.Британська королева – одна з найвідоміших «носіїв» капелюшків. Її головні убори – не лише бренд монархії, але і свого роду-національне надбання. Справа в тому, що будь-які капелюшки, які перестали подобатися королеві або які вона перестала носити, потрапляють в музей її головних уборів. Там капелюшки забезпечують написом, де і з якого приводу королева в ній з’явилася, і доповнюють фотографіями. Експозиція музею поповнюється майже щомісяця.
У Дніпро ОДА нагородили переможців конкурсу Z_efir: серед них є нікопольці
«Чорні крила біди»: діти з Покриву перемогли у Всеукраїнському конкурсі малюнка!
Студент з Нікополя переміг в обласному турі конкурсу на знання української мови імені Петра Яцика
