12 лютого у Нікополі вшанують загиблих у Дебальцево. Об 11.00 біля меморіалу «ЗахисникУкраїни» відбудеться церемонія покладання квітів з нагоди Дня пам’яті загиблих у Дебальцево. Про це NikopolNews дізнався з повідомлення прес-служби міської ради.

Як виходили з Дебальцевого

Бої за Дебальцівський плацдарм – одне з найбільших зіткнень на Донбасі. З усіх боків у ньому взяли участь тисячі бійців, сотні одиниць техніки й важкої артилерії.
Найгостріша фаза тривала майже місяць – з 25 січня до 18 лютого 2015 р. – і включала в себе як масовані артилерійські обстріли, так і перестрілки на малих відстанях зі стрілецької зброї і навіть танкові бої.
Активний наступ на околиці Дебальцевого сепаратисти почали 25 січня. На початку лютого 2015 р. у районі Дебальцівського виступу було зосереджено 4,7 тис. українських військових та 500 бійців Нацгвардії, СБУ і МВС. Їм протистояло близько 19 тис. бойовиків супротивника.
27 січня бойовики атакували позиції сил АТО у місті Вуглегірськ, що на південний захід від Дебальцевого. Після запеклих боїв через чотири дні українські сили залишили місто.
7 лютого після постійних боїв ЗСУ залишили село Рідкодуб, а 9 лютого бойовики взяли під контроль село Логвинове, через яке проходить дорога з Дебальцевого на Артемівськ. Саме по ній здійснювалося забезпечення сил АТО.
Логвинове також намагалися відбити, зокрема силами 79-ї та 95-ї десантних бригад і Нацгвардії. На підступах до села відбулися танкові бої. Однак у підсумку село залишилося під контролем бойовиків.
Паралельно цьому в столиці Білорусі йшов переговорний процес і 12 лютого були досягнуті так звані другі Мінські домовленості, які передбачали повне припинення вогню з 15 лютого.
Тим часом у самому Дебальцевому з 14 лютого йшла підготовка до відходу. Були підірвані залізничні колії та інші об’єкти транспортної інфраструктури.
Додаткових резервів для підтримки сил АТО в Дебальцевому майже не було. За таких умов Генеральний штаб ЗСУ вирішив до ранку 18 лютого вивести всі підрозділи з району. Через морози планувалося виходити не лише автошляхами, а й польовими дорогами.
Відведення військ проходило двома основними маршрутами невеликими колонами під прикриттям бойових броньованих машин та артилерії.
У бойових умовах повний вихід з Дебальцевого відбувався у кілька етапів і тривав кілька діб. Комусь вдалося вийти на техніці, а деякі підрозділи втратили машини внаслідок засідок або ж бездоріжжя, й виходили пішки.
Під час бойових дій в районі Дебальцевого у період з 15 січня до 18 лютого загинуло 110 військовослужбовців, серед них – троє нікопольців: Андрій Асмолов, Олександр Вакуленко і Сергій Іволга.

Асмолов Андрій Вікторович

Народився 17.09.1973 року в м. Нікополь. Закінчив Нікопольський економічний університет.
З 1991 року по 1993 рік проходив службу в прикордонних військах. З 1993 року по 1997 рік працював на Нікопольському хлібокомбінаті інженером матеріально-технічного забезпечення.
З 1997 року по 2013 рік працював в органах ГУ МВС України в м. Нікополь, експерт-спеціаліст поліграфу карного розшуку.Мобілізований до лав ЗСУ 17.05.2014 року та приймав безпосередню участь в Антитерористичній операції на сході України. Сержант, начальник автомобільної служби 40- го окремого мотопіхотного батальйону.
Загинув 12.02.2015 року в наслідок мінометного обстрілу російськими військовими формуваннями опорного пункту «Мойша» на східній околиці м. Дебальцеве. Похований в м. Нікополі на Алеї почесних поховань міського кладовища.
Має відзнаки від Нікопольського ГУ МВС України. Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Указом Президента України № 53/2016 від 17 лютого 2016 року нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
28 травня 2015 року на будівлі загальноосвітньої школи № 8 відкрито меморіальну дошку її випускнику Асмолову Андрію Вікторовичу.
Рішенням Нікопольської міської ради від 19.07.2019 року № 1-52/VII присвоєно звання «Почесний громадянин міста Нікополя» (посмертно).

Іволга Сергій Олексійович

У 1986 році закінчив загальноосвітню школу № 20. Працював покрівельником на Нікопольському заводі феросплавів.
Мобілізований до лав ЗСУ 04.08.2014 року та приймав безпосередню участь в Антитерористичній операції на сході України.
Загинув 13.02.2015 року під час бойового зіткнення на взводному опорному пункті в районі м. Дебальцеве.
Похований в м. Нікополі на Алеї почесних поховань міського кладовища.
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Вакуленко Олександр Іванович

Народився 09.09.1967 року в м. Нікополь. У 1984 році закінчив Придніпровську ЗОШ, вступив до Ташкентського вищого командного танкового училища, по закінченні навчання розпочав службу в селі Мирна, Читинської області. 9 квітня 1992 року прибув до Нікопольської військової частини. Служив до виходу в запас 2011-го року. Працював у ВО «Оскар».

21 серпня 2014 року призваний із запасу, заступник командира з озброєння 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади. Готував молодих бійців у Кривому Розі, по тому був направлений на оборону Дебальцевого та приймав безпосередню участь в Антитерористичній операції.
Підполковник (посмертно), заступник командира батальйону з озброєння 40-го окремого мотопіхотного батальйону.
15 лютого 2015 року загинув поблизу Дебальцевого під час виїзду назустріч до бійців НГУ, котрі прибули на допомогу підрозділу. В умовленому місці майор Вакуленко та три розвідники наштовхнулися на терористів. Загін прийняв бій проти утричі чисельнішої ДРГ. Вакуленко прикривав відхід, терорист вистрелив в нього з підствольного гранатомета.
Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Указом Президента України № 53/2016 від 17 лютого 2016 року нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно). Рішенням Нікопольської міської ради від 19.07.2019 року № 6-52/VII присвоєно звання «Почесний громадянин міста Нікополя» (посмертно).

Вічна пам’ять…

До речі, нещодавно “NikopolNews” писав:

У Нікополі дружині загиблого захисника вручили орден

У Нікополі 16 січня вшанували пам’ять українських захисників

У Нікополі сформували батальйон тероборони: він отримав благословення капелана