Село Зміївка знаходиться всього у 130 кілометрах від Нікополя, і цілком може стати гарним об’єктом для маленької подорожі: коли грошей і часу обмаль, а побачити щось цікаве хочеться. Також привабить воно тих, хто захоплюється історію рідного краю – бо історію має унікальну.
Nikopolnews побував тут наприкінці травня, і Зміївка стала для нас справжнім відкриттям. Ми розкажемо і покажемо, що незвичайного у цьому селі на Херсонщині з такою, здавалося б, звичайною назвою.
Насамперед слід зазначити, що, збираючись в подорож, ми з острахом думали про дорогу, адже були певні, що вона геть розбита. Але нас чекав приємний сюрприз – досить складна ділянка залишилась тільки на криворізькій трасі, а далі – дорогу на Херсон відремонтували. Відбулося це зовсім недавно, ми навіть ще застали роботу техніки на декількох відрізках.
То ж, доїхали легко і швидко – за дві години, особливо не кваплячись, вже були на місці. (Тим, хто не має власного авто, можна скористатися автобусами, що йдуть убік Скадовська та інших курортів Херсонщини).
Охайна зупинка громадського транспорту
Якщо їхати з Нікополя, Зміївка буде ліворуч від траси, про що вам скаже вказівник на узбіччі з написами на українській і декількох іноземних мовах.
Чому на іноземних? А тому що Зміївка – це село, у якому проживають нащадки шведських та німецьких колоністів. А також переселенці із крайнього заходу України – бойки.
Першими поселенцями тут були шведські християни із балтійського острова Даго (Гіюмаа) – зараз територія Естонії. У 1709 році після розгрому шведської армії під Полтавою острів перейшов під владу Російської Імперії.
У багатьох джерелах можна прочитати таку версію подальшого розвитку подій:
Мешканці острову мали платити непомірні податки російським дворянам. Оскільки раніше шведи не знали кріпосного права, така ситуація викликала велике невдоволення. Через деякий час вони написали листа до Катерини про своє складне становище. У відповідь імператриця запропонувала освоїти Таврію. Окрім цього, вона пообіцяла для кожної сім’ї надати житло та земельну ділянку. Діставшись до місця у 1782 році, християни побачили перед собою лише піски та берег Дніпра.
Нове поселення побудували з чистої землі. Обжитися в перший час їм допомогли козаки, які проживали неподалік. У 1783 було переселено у село ще 30 шведських військовополонених для оброблення земель. Важливою подією стало також спорудження церкви 1787 року за наказом князя Потьомкіна.
А от в самій Зміївці на пам’ятній дошці, встановленій на території одного з храмів села, озвучена трохи інша версія. Тут сказано, що шведських селян до Таврії переселили примусово. Що люди йшли пішки 2000 кілометрів. І дістатися місця призначення пощастило лише третині з них. Інші померли від голоду, холоду і виснаження під час походу. Ті, хто вижив, оселилися серед голого степу на березі Дніпра і заснували поселення Ґаммальсвенскбю (Старошведське).
Пам’ятна дошка, на якій – історія заселення цих місць (на чотирьох мовах)
Що ж до німців, то у 1804 році поруч зі шведським були засновані три німецькі поселення Шлянґендорф (Зміївка), Мюльгаузендорф (Михайлівка) і Кльостердорф (Костирка).
Поселення Шлянґендорф було найбільшим. Дослівно його назва перекладається як «зміїне село». У 1860 році відбулося об’єднання сіл у поселення, яке отримало спільну назву Зміївка. Так і почалося спільне шведсько-німецьке життя на півдні України. До початку 20 століття поселенці вели господарство, ходили до церкви та влаштовували гуляння. Досить спокійно пережили вони буремні часи, коли сконала одна імперія і в ріках крові народжувалася інша.
А от роки до і після Другої світової війни принесли болючі зміни мешканцям Зміївки. Деякі з них були репресовані у 1937-1938 рр. А більшість зазнали депортації в 40-х. Зміївців переселили на північ СРСР як «фольксдойчів».
Пам’ятний камінь на честь жертв сталінських репресій
Село Старошведське після війни перейменували на Вербівку, а колишні німецькі колонії на Зміївку (Шлянґендорф), Михайлівку (Мюльхаузендорф) та Костирку (Кльостендорф). 1951 року тутешню кірху (церкву) перетворили на клуб, а згодом — на склад мінеральних добрив.
Сьогодні шведська кірха стала Свято-Михайлівським храмом ПЦУ, але лютеранські служіння тут теж проводяться. Саме на території цієї церкви знаходяться пам’ятні камінь і хрест, що свідчать про трагічні події в історії села
Після підписання угоди 1951 року між СРСР та Польщею про обмін ділянками прикордонних територій у села Зміївської сільської ради до колгоспу ім. Молотова переселили близько 2,5 тис. мешканців трьох переданих полякам західно-бойківських сіл: Лодини (147 родин), Долішніх Берегів (170 родин) і Нанови (122 родини) з тодішньої Дрогобицької області.
Зміївська сільська рада стала найбільшою бойківською громадою Херсонщини. На її території бойки становили 80% мешканців громади.
Переселенці-бойки зустрілися з проблемами різного характеру на новому місці — від побутових до ментальних. Якщо з побутовими протягом кількох років вдалося поладнати, то з ментальними було гірше. За постановку вертепу на Різдво у 1952 році його організатори мали неприємну розмову в Бериславському КДБ, а одного з переселенців, Михайла Белея, за виготовлення костюмів для вертепників та малювання портретів І.Франка, Т.Шевченка, А.Шептицького Херсонський військовий трибунал засудив на 2,5 роки як політично небезпечного для радянського суспільства.
Місцеве населення сприйняло бойків непривітно, називаючи «бандерівцями», «гуцулами», але з часом змирилося, бо приїжджі склали більшість.
Згодом з вигнання повернулася частина депортованих шведів і німців та вже їх діти і онуки. А після розпаду СРСР шведи спробували перебратися на свою історичну батьківщину, але згодом більшість повернулися на Херсонщину, не зумівши прижитися у Швеції, де видозмінилася вже і мова, і взагалі все було для них чужим і незвичним.
Тепер населення змішалося і становить цікавий з погляду етнографії та соціології конгломерат культур. Взаємопроникненню культур сприяло дещо ізольоване географічне розташування Зміївки. Раніше до села треба було їхати в об’їзд через балки, воно розташоване на високому виступі-півострові над Дніпром. Тепер від херсонської траси до Зміївки веде пряма дорога, збудована до приїзду сюди у 2008 році короля Швеції.
На в’їзді у Зміївку гостей зустрічають український і шведський прапори
Що робив у Зміївці король?
2 жовтня 2008 року в рамках державного візиту село відвідали шведський монарх Карл XVI Густав і його дружина Сільвія. Король Швеції зустрівся з жителями села — етнічними шведами. Він дуже хотів почути старошведську мову, яка більше ніде, крім Зміївки, не збереглася.
Монарх разом із дружиною завітали в Зміївці до Свято-Михайлівської церкви (кірхи), яка належить православній та шведській лютеранській громадам, де взяв участь у богослужінні, проведеному шведським пастором. До приїзду короля храм відремонтували, на ньому встановлено новий купол.
Лютеранська кірха Святих апостолів Петра та Павла
У селі король із королевою поклали квіти до Пам’ятного знаку шведам і німцям, репресованим у 1937—1938 рр.
На подвір’ї церкви поховані служитель храму з дружиною
В туристичних довідниках зазначається, що до 1980 в селі залишалось приблизно 900 людей, які зберегли культуру своїх предків. На даний час у Зміївці налічується близько 100-150 представників шведського етносу.
Поспілкувавшись під час подорожі з місцевими мешканцями, ми дізналися від них, що про своє коріння вони пам’ятають. Але все ж таки вже вважають себе українцями. Говорять суржиком, мають традиційне українське зайняття – вирощують картоплю, буряки, та іншу городину. Потім все це продають. З того і живуть. Село вважається заможним.
– Нам би ще гарного керівника, – зітхають місцеві.
Ні зовнішній вигляд їх будинків, ні одяг, ні могили на кладовищі, не нагадують про те, що тут живуть нащадки шведів і німців. А от риси обличчя – так. Вони досить нетипові для наших країв – навіть у маленьких дітей.
Тут вирощують городину
Краса на березі Дніпра
Ще про нетипову історію села говорять пам’ятки, встановлені тут, і, звісно, храми. Хоча б навіть їх кількість. Де ще на півдні чи сході України знайдеш досить невелике село аж з трьома храмами?
У Зміївці зараз діють:
1.Каплиця та храм Української греко-католицької церкви
Свято-Михайлівська церква
Церква стоїть прямо на березі Дніпра
Дуже гарне місце. Захоплює дух
2.Лютеранська кірха апостола Івана
3. Храм Архистратига Михаїла ПЦУ (про який йшлося вище і де проводяться лютеранські та православні служби)
Всі релігійні споруди мають гарний, доглянутий вигляд, охайні подвір’я, де можна посидіти в затінку на лавці і подумати про те, скільки всього довелося пережити українському та іншим народам у м’ясорубках останніх століть…
А ще у Зміївці просто дивовижна природа. Багато зелені, квітів, старезні дерева-велетні біля води і захоплюючий подих вид на могутній Дніпро. Тільки заради цього сюди варто приїхати…
Якщо ви зберетеся на Херсонщину на пару днів, то можна відвідати поруч такі місця, як заповідник Асканія-Нова, історичне шато Трубецького та національний парк Олешківські піски.
А ще Берислав, який знаходиться у 13 км від Зміївки і має унікальну історичну пам’ятку – дерев’яну православну козацьку церкву, сучасницю Кам’янської Січі.
Свято-Введенеська (перша назва – Воскресінська) церква була збудована 1725 року у Переволочній на Полтавщині – фортеці запорозьких козаків на Дніпрі. Саме в цій місцевості після Полтавської битви врятувалися від московитів, здолавши Дніпро, гетьман Іван Мазепа, король Карл ХІІ і кошовий отаман Кость Гордієнко. За це озвірілі московські окупанти повністю вирізали населення Переволочної.
1784 року, вже після руйнації московськими військами останньої Запорозької Січі, козаки розібрали церкву, зроблену з дубового дерева, переправили її Дніпром вниз по течії і сантиметр за сантиметром відновили її у Бериславі. Храм і до сьогодні добре зберігся, не зважаючи на те, що в часи більшовиків його закрили і збиралися знищити. Хоча служби Божі у ньому не правилися лише з 1939 по 1941 рік. Церква діюча. Належить до УПЦ.
Але це вже зовсім інша історія…
Джерела, використані у матеріалі:
Зміївка – шведське село на Херсонщині
Свято-Введенська козацька церква… припливла Дніпром з Полтавщини до херсонського Берислава
До речі, нещодавно “NikopolNews” писав:
Поблизу Нікополя з’явився новий музей з унікальними експонатами[:ua]Село Зміївка знаходиться всього у 130 кілометрах від Нікополя, і цілком може стати гарним об’єктом для маленької подорожі: коли грошей і часу обмаль, а побачити щось цікаве хочеться. Також привабить воно тих, хто захоплюється історію рідного краю – бо історію має унікальну.
