Понад 100 років тому у Нікополі на Різдво ялинки прикрашали пряниками! Причому ці солодощі були місцевого виробництва. І вважалися одним із брендів Нікополя. Нікопольський пряник користувався попитом у будь-яку пору року і не тільки серед мешканців містечка. Але особливо популярними пряники були саме на свята – зокрема, на зимові.
Про це у своїй статті пише місцевий краєзнавець Сергій Тороп, передає Nikopolnews.
У Нікополі на Різдво ялинки прикрашали місцевими пряниками
Нікопольські пряники мали оригінальну форму та добрі смакові якості, користувалися популярністю як у нікопольців, так і у жителів інших міст. Їх вважали особливим вишуканим святковим частуванням. Існували навіть місцеві святкові традиції, безпосередньо пов’язані з нікопольськими пряниками. Наприклад, на Різдво ними було прийнято прикрашати різдвяні ялинки. Ось які спогади про це залишила Євдокія Никанорівна Чередняк, учениця Нікопольської міської семикласної жіночої гімназії в 1912–1917 рр.
«В начале ХХ века в Никополе очень любили пряники, которые выпускались местной артелью. Эта артель размещалась в каменном здании, недалеко от пересечения улицы Крымской с улицей Думской (ныне улицы Шевченко и Крепака). В 1985–1989 гг., когда значительную часть старого Никополя сначала снесли, а потом застроили новыми пятиэтажными домами, оно было разрушено. Сейчас на месте артели построен дом, относящийся к улице Шевченко. Без Никопольских пряников не обходился ни один праздник, но особенно много их приобретали в качестве подарков на Рождество. И детям, и взрослым больше всего нравились пряники, которые назывались «фигурными» – в виде фигур зайцев, лисиц, лебедей и т.д. Были даже пряники в виде фигур ангелов с крыльями. Пряники часто обворачивали разноцветной фольгой, к ним привязывали веревочки и вешали на елку. Поскольку игрушки для елки до революции обычно изготавливали сами (шили из лоскутков тканей, вырезали из бумаги и т.п.) пряники были не только почти готовым, но и вкусным «материалом» для них. В гимназиях и школах, а также в состоятельных семьях для детей устраивали праздники с пряниками. Старшие дети, а иногда и взрослые, писали свои пожелания на будущий год и вкладывали их под обертку, которой украшались пряники. Считалось, что, если на Рождество кто-либо коснется этого пряника рукой, желание обязательно сбудется и весь год будет удачным».
А потім відбулися більшовицький переворот і Громадянська війна, різдвяну ялинку з пряниками заборонили, назвавши їх «пережитками проклятого царизму». У 1936 році ялинку вирішили повернути, правда, перейменувавши її на новорічну, але, на жаль, вже без пряників. Після згортання НЕПу наприкінці 20-х років ХХ століття історія нікопольських пряників, як і нікопольських ярмарків, перервалася… – пише Сергій Тороп
Нікопольський пряник – що ми знаємо про нього
Про нікопольський пряник, який колись вважався одним із конкурентів відомого тульського пряника, вже до кінця ХХ століття, нікопольці майже забули. Пам’ять про нього зберігали лише нечисленні старожили. Саме вони й розповідали про колишню славу цього унікального місцевого торгового бренду.
У статистичних документах другої половини ХІХ – початку ХХ століть містяться досить скупі відомості про кондитерське виробництво в містечку Нікополь. Так, у статті державного чиновника І. Ващинського, опублікованій у виданні «Екатеринославские губернськие ведомости» № 5 за 29 січня 1866 року згадується про торгівлю пряниками місцевого виробництва на Дмитрівському ярмарку, що проводився в Нікополі 26 жовтня 1865 року, а видання «Полное географическое описание нашей родины» (за редакцією В.П. Семенова- Тянь-Шанського 1910 року) до числа найбільш розвинених в Нікополі виробництв відносить пряниково-цукеркове.
У листах купця ІІ гільдії Никифора Драгунцова, написаних у період з 1885 по 1889 рік і адресованих його другові Федору Леонт’єву з міста Курська, міститься детальніша інформація про нікопольські пряники:
«…А еще, помимо всего прочего, о чем в письмах моих к тебе, любезный друг Федор, прежде говорено было, советую, коли в местечке Никополь, по делам, проездом, али еще каким случаем быть доведется, на здешние пряники свое внимание обратить. По качеству своему оные особо хорошо известным тебе тульским не поступятся, а по цене чуть дешевле будут, особливо если покупать по весу, от пуда более, и в лавках на ярмарке у торговцев. На Дмитриевской в нынешнем году ими в восьми лавках торговали, а купил я их два пуда и не пожалел. В годе следующем я их от трех пудов закупать думаю. Делают их тут артели местные: одна старовера Игольникова, что на улице Крымской, и другая, что, как мне сказывали, с 1852 года известна. Последняя пряники и печенья возит и в Екатеринослав, особливо к праздникам, на продажу. Еще же укажу, что пряники в Никополе формою своею примечательны – есть прямоугольные, есть почти круглые, есть в форме зверей да птиц разных. На Дмитриевской были в форме лебедей, зайца, лисицы, филина, орла и прочие. Их разбирают особенно много и скоро… (отправлено земской почтой ноября числа 5, года 1887)».
Слід зауважити, що Никифор Драгунцов був досвідченим купцем. Він відвідував багато ярмарків і чудово розбирався в торговій кон’юнктурі того часу. До Нікополя для закупівлі великої партії пряників він зазвичай приїжджав восени, коли були вже відомі ціни на хліб, і проводився Дмитрівський ярмарок.
Регулярні ярмарки були головним регулятором економічного життя того часу, відображаючи загальний тонус господарського розвитку країни. Саме на них формувався баланс між попитом і пропозицією, виробництвом і споживанням головних продуктів. На ярмарку окремі галузі та види діяльності величезного господарського механізму зв’язувалися в єдине ціле, координувались, отримували суспільне визнання або недовіру, визначалися напрямки розвитку принаймні на рік вперед. У зв’язку з цим висловлений в листі намір про збільшення обсягу закупівлі нікопольських пряників в майбутньому році свідчить про визнання чудової якості місцевого продукту. Якщо врахувати, що київські вози, які вважалися в той час кращими в Російській імперії, мали вантажопідйомність до 40 пудів (1 пуд = 16,4 кг), закупівлі нікопольських пряників займали в торговому обігу Никифора Драгунцова досить значне місце.
Відродження нікопольських пряників
Сергій Тороп згадав у своїй статті, що вже на початку 10-х років 21 століття історія нікопольських пряників отримала щасливе продовження. У 2013 році на базі бібліотечно-інформаційного центру «Слово» (філія №1 КЗ «Нікопольська МЦБС») проводилися заняття з народними майстрами міста для ознайомлення їх із місцевими традиційними ремеслами, з метою використання отриманих знань при створенні самобутньої сувенірної продукції, призначеної для туристів.
І ось тоді, завдяки чарівним рукам майстрів кафе «Аленка» нікопольський пряник відродився з небуття… Після майже столітнього забуття, коли вже, напевно, жодна людина не сподівалася його побачити.
З огляду на те, що нікопольські пряники відрізнялися незвичайною формою, місцеві кондитери стали виготовляти пряники у формі скіфської пекторалі, герба Нікополя, квітів, метеликів, тварин і птахів.
Багато виробів прикрасили елементи самобутнього скіфського рослинно-геометричного орнаменту і звіриного стилю. Нікопольські пряники знову стали тоді своєрідною візитівкою нашого міста і його оригінальними сувенірами.
Про Нікопольський пряник знову дізналися та полюбили його місцеві мешканці, жителі Дніпра і не тільки. У 2018 році з ним уперше познайомилися мешканці Львова.
Сподіваємося, історія нікопольського пряника, якому, до речі, в 2022 році виповнилося 170 років, продовжиться після закінчення війни…
Ще новини Нікополя: Різдво у Нікополі 7 років тому – фото Олександра Костенка
А також ми розповідали: Скіфська ялинка у Нікополі: в якому році встановлювали і чим прикрашали (фото)
