Благочинний церков ПЦУ Нікополя та району архімандрит Меркурій Скороход розповів Nikopolnews, як Водохреще відзначали козаки. А також, чи обов’язково пірнати в ополонку цього дня.
У понеділок, 6 січня Православна церква Україна буде відзначати Водохреще. До початку великої війни у Нікополі відбувалося велике освячення води на березі нині обмілілого Каховського водосховища. Після чого деякі містяни пірнали у воду. Благочинний церков ПЦУ Нікополя та району, архімандрит Меркурій Скороход розповів, як у до цієї традиції ставиться церква.
Чи обов’язково пірнати в ополонку на Водохреще
«Улюблені брати і сестри, обмивання в ополонці на Водохреща ніяким чином не призводить до духовного очищення і не «звільняє» від гріхів! Жодного церковного припису для звершення такого дійства немає і, як твердять дослідники, в українського народу воно не мало поширення», говорить священник.
За його словами, у країнах грецької церковної традиції поширений звичай освячувати води через кидання в них дерев’яного хреста, який чоловіки виловлюють з водойми. Цей звичай не є власне купанням чи зануренням. До того ж кліматичні умови у південних країнах суттєво відрізняються від України.
Меркурій Скороход наголошує, що дуже важливо знать суть християнського свята. Не плутати його з модою, традиціями, народними віруваннями, забобонами чи марновірством.
Щорічно 6 січня ПЦУ відзначає одне із дванадесятих свят – Хрещення Господа Бога і Спасителя Ісуса Христа у річці Йордан. У Священному Писанні сказано, що під час Хрещення на Ісуса Христа з неба у вигляді голуба зійшов Святий Дух і пролунав Голос Бога-Отця. Отже, Водохреще ще називається Богоявленням. Саме цього дня, Господь явив людям Себе в усій повноті як Трійця: Бог-Отець – голосом Своїм, Бог-Син – хрещенням в Йордані і Святий Дух – сходженням у вигляді голуба.
Цього дня у храмах здійснюється особливий Чин освячення води, яка зветься великою агіасмою(в перекладі з грецької мови –«святиня»). Ставлення до такої води, як і до будь-якої іншої святині, має бути шанобливим. Українці здавна по-особливому ставилися до свяченої води: побожно зберігали її біля ікон, берегли кожну краплинку, використовували її в особливих випадках.
Українські етнографи не фіксували у минулих століттях масових хрещенських купань, тим паче у тому вигляді, як це відбувається нині – часом зовсім без одягу, або з попереднім алкогольним «підігрівом» та гучними гуляннями опісля.
«У велике свято Богоявлення ми дякуємо Богу, славимо Його, розуміючи, що найбільша для нас святиня – це Господь, Який спонукає кожну людину до внутрішніх змін в бік добра», говорить священник.
Як святкували Водохреще запорозькі козаки
«Пірнання у ополонку на свято Богоявлення не є і ніколи раніше не було українською християнською традицією. Наші предки в мороз не пірнали в ополонки, а тим паче не роздягалися в присутності священиків і не бруднили щойно освячену воду (яку після освячення набирали, щоб пити, а не купатись)», розповідає архімандрит.
Про ритуал пірнання у воду на Водохреще відсутня інформація у в серйозних наукових дослідженнях українських релігійних традицій. Цей ритуал з’явився в Україні у 1990-ті роки і особливо в 2000-ті завдяки деяким політикам і ЗМІ, які нав’язали цей стереотип під виглядом «багатовікової народної традиції».
На останок архімандрит Меркурій запропонував нашим читачам ознайомитися, як відзначали свято Богоявлення козаки на Запорозькій Січі зі спогадів старого запорожця Микити Коржа.
«всі козаки, піхота, артилерія й кавалерія, збиралися на площі перед церквою і стояли тут рядами по куренях, без шапок, до завершення богослужіння; всі одягали найкращий одяг, озброювалися найкращою зброєю; над кожним куренем майоріли особливі розмальовані прапори, котрі тримали хорунжі, сидячі на гарячих, чудово прибраних конях. Після закінчення Божественної Літургії з церкви виходив настоятель із хрестом у руці, за ним парами йшли ієромонахи з євангеліями, іконами, у найкращому облаченні; за духовенством злагоджено, рядами, з хоругвами та важкими гарматами ступали козаки; за козаками – маси простого люду, і всі разом висипали на середину Дніпра, на Йордан. Тут усі ставали шеренгами й слухали службу Божу. Коли архімандрит уперше занурював хрест у воду, козаки одночасно гримали таким залпом, що від того удару аж земля стогнала. А глядачів укривав густий дим, мов пітьма… Заспокоївшись на кілька хвилин, поки розвіювався дим, а настоятель ще раз занурював хрест у воду, козаки знов стріляли, цього разу скільки кому заманеться».
Ці спогади були записані ХІХ столітті з вуст очевидця в працях історика козацтва проф. Д. Яворницького та інших.
Як бачимо, на Водохреще козаки не пірнали у воду. Благочинний церков ПЦУ Нікополя і району закликає мешканців нашого краю шанувати традиції нашого народу й не спотворювати їх!
Ще новини Нікополя: Поранено жінку, потрощило оселі, магазини, підприємства: наслідки обстрілів Нікополя і району за добу
