У Нікополі є будівля, яка за своє понад 120-річне життя встигла побувати у різних “іпостасях”. Банк, будинок Совдепа, виконком, депутатська рада, НКВС, міліція, прокуратура, кубло наркоманів і притулок для безхатченків, смітник із цегли…. І вірогідно, дивлячись на фото, ви не можете зрозуміти, що ж це за будівля і де знаходиться. Ніби такої у Нікополі немає. Цьому є пояснення. Відкриваємо таємниці в нашій рубриці Реконструкція: Нікополь на Nikopolnews.
Деякі джерела наголошують, що будівля була зведена в 30-х роках ХХ століття. І начебто, що під час її будівництва використовувалися матеріали зруйнованої більшовиками старовинної козацької Свято-Покровської церкви.
Але сьогодні ми вас ознайомимо зовсім з іншими історичними фактами «життя» цієї будівлі.
Таємниці будівлі часів гетьмана Скоропадського у Нікополі
Тож почнемо нашу маленьку екскурсію, яка стартує з 1900 року. Оглядаючи головну світлину, ми бачимо вдалині – трубу Нікопольського пивзаводу Штекеля.
За будинком – сад Турбаби, майбутній Міський сад, який потім став парком Пушкіна, а зараз – парк Захисників неба.
З правого боку бачимо будинок, який до революції належав купцю і завідуючому Азово-Донським банком у Нікополі Йосипу Шору.
До війни з росією нікопольський краєзнавець Павло Фірсов зробив запит щодо будівлі, розташованій за адресою Запорізька 14, у російський державний історичний архів. Вони сканували світлину, яку ви раніше не бачили. Саме так колись виглядала всім знайома «прокуратура», про яку йдеться у цій статті.
Також від Дніпропетровського обласного архіву вдалось отримати документи по Нікопольському відділенню Азовськ-Донського банку. Цими документами зруйнувалася теорія про рік народження даної будівлі. В документах зазначається, що вже у 1918 році будівля існувала.
Будівлю насправді було побудовано у 1900 році. У 1910 році добудували другий поверх за проектом петербурзького архітектора Федора Лідваля з добротної червоної цегли, виготовленої з місцевої глини. Після добудови другого поверху з’явилися масивні мармурові сходи, що вели на другий поверх. Банк знаходився на першому поверсі, а Шор жив на другому.
Також з телефонного довідника 1916 року ми можемо отримати інформацію, що за цією адресою знаходилися банк і житло Шора.
Банк – телефон №2, Шор – телефон №137.
Йосип Шор очолював Нікопольське відділення Азово-Донського банку, яке знаходилось на першому поверсі, а на другому, як ми вже писали, мешкала сама родина купця Шора.
Азово-Донський банк
Азово-Донський банк мав 70 відділень і був найбільшим комерційним банком в імперії. Банк працював у Нікополі до 7 лютого 1919 року, поки в місто не увійшли більшовики та не пограбували (націоналізували) його касу.
Будинок Совдепа, виконком та рада депутатів
Того ж року у березні будівля була перейменована на Будинок Совдепа. Тут розташувався Виконком та декілька відділів Ради робітничих та селянських депутатів м. Нікополя.
Відділ НКВС, міліція, прокуратура
Перед Другою Світовою війною тут знаходився Нікопольський відділ НКВС, після війни — слідчий відділ міліції, а потім — прокуратура.
Під час фашистської окупації у будівлі розташовувалися контррозвідувальні органи німецької армії боротьби з партизанами. Навесні 1944 року комісія виявила у дворі будівлі братську могилу, де було два десятки жертв нацистського терору. Їхні останки перепоховані на міському цвинтарі.
Кубло наркоманів, нічліжка безхатченків
Через близькі підземні води на початку 1990-х років будівля почала руйнуватися, і прокуратура переїхала до іншого приміщення. Порожній пам’ятник архітектури перетворився на кубло наркоманів і нічліжку безхатченків. У 2020 році якийсь невідомий спиляв частину кованого балкону.
Другого липня 2021 року о 3 годині 10 хвилині ранку до служби порятунку «101» надійшов дзвінок про пожежу в будівлі колишньої прокуратури по вул. Запорізька, 14. Тоді пожежею було знищено другий поверх.
Підсумок
Будівля за адресою Запорізька, 14 у Нікополі, що має понад 120-річну історію, відображає значні трансформації, які відбувалися в суспільстві та історії міста. Спочатку, зведена у 1900 році як банк і житло для купця Йосипа Шора, ця будівля зазнала численних змін у своєму функціональному призначенні. Після революції, вона слугувала багатьом державним інституціям: від Будинку Совдепа до відділу НКВС і прокуратури.
Через геополітичні та соціальні зміни, включаючи нацистську окупацію та пострадянські реформи, будівля пережила як періоди розквіту, так і занепаду. Останні роки вона стала притулком для маргінальних груп населення та зазнала значних пошкоджень внаслідок пожежі у 2021 році. Зараз це занедбаний об’єкт в обстріляному місті зі зруйнованою історичною частиною, що, скоріш за все, вже ніколи не відновлять.
Важливість цієї будівлі полягала не лише у її архітектурному аспекті, але й у тому, що вона є свідком і учасником багатьох ключових подій в історії міста. Це викликає обурення, бо на жаль, влада на всіх рівнях не бачить особливої необхідності у збереженні та вивченні історії будівель як важливого елементу культурної спадщини України.
Автор: Володимир Заграничний