Вбиті росією мешканці Нікопольщини. Захисник з Нікополя Дмитро Бубнов загинув 20 листопада 2025 року. Тож сьогодні перші роковини його смерті, і ми вшановуємо пам’ять Героя.
Під час загальнонаціональної хвилини мовчання, о дев’ятій годині ранку, Nikopolnews розповідає про полеглих на фронті чи померлих через війну військових з Нікопольщини, а також про вбитих цивільних у Нікополі і районі. Ми не повинні забути жодного імені… Маємо берегти пам’ять про кожне обірване росіянами ЖИТТЯ.
Вбиті росією мешканці Нікопольщини: Дмитро Бубнов

Нікополець, старший солдат, командир 1 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини А5021 Збройних сил України Бубнов Дмитро Георгійович, 24.12.1974 р.н., позивний «Філософ», загинув 20 листопада 2025 року, мужньо виконуючи обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність під час виконання бойового завдання з евакуації поранених побратимів поблизу населеного пункту Новоолександрівка Краматорського району Донецької області внаслідок потрапляння автомобілю на протитанкову міну.
Бубнов Дмитро Георгійович народився 24 грудня 1974 року в місті Новокузнецьк Кемеровської області. У 1981 році пішов у загальноосвітню школу.
У 1982 році Дмитро разом з сім’єю переїхав до міста Нікополь Дніпропетровської області, де він продовжив навчання в Нікопольській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 20, яку закінчив у 1991 році.
Після закінчення школи Дмитро пішов працювати спочатку учнем, а потім, після отримання кваліфікації, газоелектрозварювальником у Нікопольське районне виробниче підприємство з агрохімічного обслуговування сільського господарства “Родючість”.
У 1993 році був призваний для проходження строкової служби до лав Збройних Сил України. Після демобілізації, у 1994 році працював електромеханіком у СРСУ “Кріворіжлифт”.
З 1995 року сумлінно працював газівником в АТ «Нікопольський завод феросплавів».
Паралельно з роботою навчався у Нікопольському інституті управління бізнесу та права по спеціальності “Економика підприємств” та здобув кваліфікацію “Економіст”.
У 2014 році, коли почалося вторгнення росії на територію Донецької та Луганської областей, Дмитро був мобілізований до лав Національної гвардії України, отримав статус учасника бойових дій, нагороджений відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції”.
У 2015 році, повернувшись до мирного життя, Дмитро став активним членом заводської “Спілки ветеранів АТО”.
Колеги розповідають, що Дмитро Георгійович пропрацював у ТСЦ підприємства майже 30 років. Він досконало знав свою справу, виконував роботу відповідально, якісно та з повною віддачею. Колеги завжди відзначали його рішучість, надійність і людяність. Його поважали і цінували — як на підприємстві, так і серед бойових побратимів, поруч із якими він свого часу проходив службу в АТО. Він був добрим сім’янином, люблячим батьком і турботливим сином.
Попри те, що народився в росії, Дмитро Георгійович щиро любив Україну й вважав її єдиною Батьківщиною. Мав двох дорослих синів і онука, надзвичайно схожого на нього. Підтримував теплі й дружні стосунки з родиною другої дружини.
Він був добрим сім’янином, люблячим батьком і турботливим сином. Виховав синів, радів появі онука та мріяв про їхнє мирне майбутнє. Любив футбол, рок-музику та із задоволенням готував щось смачне для своєї родини – маленькі традиції, які наповнювали дім теплом.
Його коронна смажена картопля була легендарною у родині — так, як він умів її приготувати, не виходило більше ні в кого..
У березні 2022 року, з перших днів повномасштабного вторгнення, попри те, що мав матір з інвалідністю 1 групи, Дмитро став до лав Збройних сил України. Служив командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та керування 21-ї окремої механізованої бригади. Побратими дали йому позивний «Філософ» – за виваженість, мудрість і здатність завжди підтримати словом та порадою. Він користувався заслуженим авторитетом у підрозділі, щедро ділився бойовим досвідом з молодшими військовими та ніколи не залишав своїх у біді.
Побратими були для нього другою сім’єю — і він піклувався про них так само, як про рідних.
Дмитро Георгійович загинув під час спроби евакуювати поранених товаришів….
У Нікополі 28 листопада 2025 року провели в останню путь Захисника.

У той день рідні, близькі, друзі, колеги по роботі, побратими, представники міської влади та небайдужі мешканці Нікополя провели в останню путь нікопольця, старшого солдата Бубнова Дмитра Георгійовича.

Похований Захисник 28 листопада 2025 року в місті Нікополі Дніпропетровської області на Алеї почесних поховань учасників бойових дій міського кладовища.

У нього залишилися дружина, двоє дітей, онук, батько та інші рідні.
Вічна і світла пам’ять Герою! Щирі співчуття рідним і близьким!
Інші імена в нашому Меморіалі – ТУТ
Увага! Якщо ви можете і хочете розповісти більше про Дмитра Бубнова або про інших полеглих Героїв з Нікопольського району, або ж про вбитих на Нікопольщині цивільних, пишіть нам на пошту nikopol.net@ukr.net. Допоможіть зберегти пам’ять!
Звертаємося також до рідних та близьких полеглих Героїв і вбитих цивільних. Якщо вже наближається дата смерті або народження вашої близької людини і ви б хотіли, аби ми згадали про це публічно в Меморіалі, нагадайте нам, будь ласка, про дату. Напишіть на пошту заздалегідь, аби ми підготували матеріал у потрібний день.
Вже зібрані нами історії життя та смерті полеглих Захисників – ТУТ
Інформація про всіх загиблих Героїв з Нікопольщини, яку нам вдалося знайти – ТУТ
Матеріали про вбитих цивільних мешканців – ТУТ
Наш Телеграм – там усі новини Нікополя і району. Підписуйтесь!



