Попри обстріли у Нікополі працює притулок для тварин. Ним опікується БФ «Шанс на життя» на чолі з його директоркою Оленою Омельченко-Вошун.
Зооволонтери годують, лікують й шукають нові родини для собак. Торік їм вдалося евакуювати за кордон більше ста чотирилапих. Про роботу притулку в умовах обстрілів Олена Омельченко-Вошун розповіла журналістам «Суспільне Дніпро», передає Nikopolnews.
З початку повномасштабного вторгнення, люди почали виїжджати з міста, а домашніх тварин залишати. З того часу побільшали побільшало покинутих чотирилапих. У притулку знаходяться собаки, які потребують постійного догляду і лікування.
У Нікополі рятують собак від обстрілів: відео
Однією з таких є Помадка. Її тіло все в ранах та шрамах. Тварину порізали ножем.
«Вже майже все зажило, серединка ще заживає. Це собачка з піометрою була. Це гнійне запалення матки. Ну, вже все. Вона вже в нас готова їхати додому, але шукаємо родину», розповідає Олена.
Наразі вона опікується 300 покинутими песиками. У кожного з них своя історія. За словами волонтерки, екзотичною твариною є Бубочка. Їй робили дуже дорогу операцію в Дніпрі. У неї аномальний розвиток судин печінки й нирок.
«Страшенно екзотична собачка. Скажімо так, її “переробляли”, тому що неправильний обмін і очищення крові через печінку. Вона просто не проходила. Зараз вона на реабілітації, почувається добре, але ніяк не набирає вагу», говорить Олена.
Про покинутих тварин волонтерам повідомляють люди. Зараз у притулку багато хворих і тих собак, яких немає куди повертати. За словами жінки, стареньких тварин майже не беруть у родини. Розповідаючи про своїх підопічних, Олена показала журналістам маленького цуцика Спенсера. Волонтерка каже, що він трохи дикуватий після того, як його вдарили в щелепу.
«Спершу дуже боявся, але ми потрошку адаптуємо його. Він уже не так боїться рук, але щелепа все ще болить, тому реакція може бути агресивна. Ми зрозуміли, що його отруїли щурячою отрутою. Коли знайшли, він тікав, стікаючи кров’ю. Ми ледь його врятували», каже Олена
У кінці 2024 року декілька собак, якими опікується БФ «Шанс на життя» витягла з колючого дроту, яким огороджено територію колишнього Каховського водосховища. Самостійно вибратися з пастки вони не могли. Тому що одна заплуталася за шию, інша — повністю під груди та шию. На тілі тварин є глибокі розрізи. Видно, як вони намагалися вирватися.
«Я не знаю, що сталося. Можливо, вони потрапили під обстріли і так далеко забігли. Але ці собаки дикі, їх спіймати неможливо. Вони не даються в руки просто так. Тобто, скоріш за все, був обстріл. Вони живуть у зоні, де обстріли дуже часті. Мабуть, рятувалися, тікали й забігли в таке страшне місце, де людей немає. Нам чисто випадково повідомили, що там ці собаки заплутані в дроті. З великими потугами наш волонтер, хлопчик, який мені допомагає, зміг витягнути тих собак звідти. Їх не можна було просто виплутати, довелося вирізати», розповіла жінка.
Собаки, які зараз живуть у притулку адаптовані до обстрілів. Знають алгоритм дій.
«Якщо стріляє, треба в щілини влазити. У притулку собаки біжать до будок, ті, що у вольєрах, залишаються в приміщеннях, ховаються там. Вуличні — втискаються у кожну щілинку, ховаються. Вони вже знають, що це має бути. Тому у нас стало менше випадків саме осколкових поранень. А раніше було дуже багато», каже зооволонтерка.
Ветеринарної освіти пані Олена не має. Проте 90% своїх вихованців лікує самостійно. Звертатися до клінік – дорого. Та й не хоче витрачати в чергах час, тому що тваринам часто потрібна термінова допомога. Першу допомогу тваринам вона надає самостійно, а якщо бачить, що надалі не впорається без лікаря, то звертається до клініки.
Наразі утримання притулку обходиться у близько 200 тисяч гривень на місяць.
«Зараз дуже допомагають їжею. Купили нам кілька тонн корму, це трішки менше, ніж на місяць мені запасу. Всі люди дуже допомагають, я настільки вдячна. У такі важкі часи: важко вижити, важко з роботою, погано, тим більше Нікополь. Мені допомагають не лише нікопольці, мені допомагає вся Україна. Завдяки їм, завдяки пожертвам людей — ми тримаємося на плаву. Більш-менш достойно, наскільки в наших силах, стараємося утримувати собак. У нас досить чисто, у нас собачки ситі, напоєні, проліковані. Що можемо, те і робимо», говорить Олена.
Але найболючіше питання — це родини для її вихованців. Оскільки є дуже багато песиків з інвалідністю, пенсіонерів, диких собак, яких ніхто не хоче брати. Над цим питанням волонтери постійно працюють. Допомагають прилаштувати у родини песиків поляки
«Над цим постійно працюємо, теж постійно збираю гроші, люди мені допомагають дуже сильно: перевезення, документи — це все досить коштовне таке, бюджети великі. Ми за рік вивозимо приблизно 100–200 тварин за кордон. Я отримую від них повідомлення, де собаки щасливі на диванчиках сплять, де вони доглянуті, веселі. Де вони бігають по зеленій травичці, а не сидять ось тут по кутках під обстрілами — це просто щастя, чесно. Це те, що надає сили далі щось робити», додала пані Олена.
Ще новини Нікополя: Ось так у Нікополі починається новий рік: місто під ворожим вогнем від самого ранку (відео)
