В Ужгороді сестри-близнючки з Нікополя Ірина Войцеховська та Ольга Чекалова в’яжуть іграшки. Також вони в’яжуть необхідне для військових.
Про це йдеться на сайті «Суспільне Ужгород», передає Nikopolnews.
У різний час жінки почали займатися рукоділлям. Зараз вони в’яжуть іграшки та мають власну колекцію.
«Коли у нас масовані почалися обстріли, то я ночувати ходила в підвал. І коли господар цього місця, який відповідав за нас усіх, якось побачив як я сиділа і в’язала шкарпетки для наших хлопців з ТРО. Я в’яжу, а мені не дуже видно, бо і так в окулярах, та й не дуже видно. Він мені дав ніби шахтарський ліхтарик. Удень його заряджав, а коли вимикали світло, він мені його давав на лоба, щоб він мені світив і я могла вночі гачкувати», говорить Ірина Войцеховська.
В Ужгороді сестри-близнючки з Нікополя в’яжуть іграшки і допомагають ЗСУ: відео
З початку повномасштабної війни сестри в’язали для військових шкарпетки, рукавиці, шапки, безрукавки, пояси. А коли потреба у теплих речах відпала, почали віддавати на благодійні аукціони для ЗСУ свої іграшки.
«І ті, що були нав’язані, які в’язалися просто так, і сестра в’язала, і я в’язала, я просто брала і вкладала. От зв’язала 5-6 пар шкарпеток і клала мішок іграшок туди. Вони реалізовувалися за кордоном, в Німеччині. Звідтіля вже йшли донати», каже Ольга Чекалова.
Її сестра згадує, при підтримці ГО “Дівчата” на базі Закарпатської обласної бібліотеки, разом із сестрою проводили майстер-класи із гачкування для вимушених переселенців. Тим самим вчили людей відволікатися від тривожних думок.
«У мене був період, коли почалася сильна депресія, я нічого не робила. Беру гачок, починаю гачкувати і депресія йде геть. Ти починаєш думати: які очі поставити, які вушка пришити, яку сукню зробити і ти відволікаєшся. Але весь час телефон… І йдуть смс і ти заглядаєш чи все гаразд, ой, знову прилетіло… Але все-одно — це дуже заспокоює”, — каже Ірина Войцеховська.
Жінки говорять, що іноді продають свої роботи. Отриманих грошей ледве вистачає, аби покрити витрати на матеріали для нових іграшок.
«Я не можу зупинитися. Я буду в’язати. Продасться воно, не продасться. Але хочеться так, щоб ця іграшка знайшла свою маленьку дитинку, якій вона принесе радість», додає Ірина Войцеховська.
Ольга Чекалова теж в’яже, щоб руки були зайняті і голова трохи відпочила від поганих думок. Найбільше вона сумує за рідним домом.
Ще новини Нікополя: 24 дитини з Нікополя відпочивають у Греції (фото)
