Про Нікополь у зв’язку із регулярними обстрілами почали все частіше згадувати українські ЗМІ. А також з’являються матеріали у західній пресі. Зокрема, одне з найвідоміших американських видань The New York Times про Нікополь теж підготувало статтю, наголосивши на дуже важливій проблемі, передає Nikopolnews, посилаючись на Еспресо.
Росія перетворили Запорізьку АЕС, найбільшу атомну електростанцію в Європі, на фортецю, тим самим загнавши в глухий кут українські війська і викликаючи тривогу у місцевих жителів, які побоюються як обстрілів, так і витоку радіації, – пише The New York Times.
Видання зазначає, що вздовж більшої частини лінії фронту російської війни в Україні одна сторона робить артилерійську атаку – інша стріляє у відповідь. Але не в Нікополі, місті в глибині південної сільської місцевості, де українська армія стикається з новою та неприємною перешкодою, готуючись до великого контрнаступу: атомна електростанція, яку російська армія перетворила на фортецю. Підконтрольний українцям Нікополь розташований на західному березі Дніпра.
The New York Times називає такі постріли росіян ‘безкоштовними’ для них, тому що Україна не може випускати залпи снарядів у відповідь, використовуючи передові ракетні системи, надані США, які заглушили російські гармати в інших місцях на лінії фронту.
‘Це може спричинити ризик ураження одного з шести реакторів з водою під тиском або високорадіоактивних відходів у сховищі. І Росія це знає”, – додають у виданні.
‘Вони там ховаються, щоб їх не вдарили, – каже мер Нікополя Олександр Саюк, – Інакше навіщо їм перебувати на електростанції? Використовувати такий об’єкт як щит дуже небезпечно.
Жителі тікають з Нікополя через небезпеку як обстрілів, так і можливий витік радіації. А ті, хто залишився, почуваються безпорадними, як мішені в тирі.
«Ми, як засуджені ув’язнені, які повинні просто стояти на місці, коли в них стріляють, – сказала місцева мешканка Галина Гращенкова, пенсіонерка, будинок якої постраждав від російської артилерії. — Вони стріляють у нас, і ми нічого не можемо зробити».
Атаки з атомної станції, яка стала центром війни, ускладнюють плани України на Півдні, в той час, коли поступ Росії на Сході сповільнився.
З посиленням контратаки Запорізька атомна електростанція створює труднощі. Російські війська окупували ядерний майданчик з 4 березня, але почали використовувати його для артилерійських ударів лише три тижні тому, кажуть українські чиновники. Приблизно коли HIMARS з’явився на полі бою. Захищені від вогню у відповідь, росіяни загрожують українським військам, які просуваються до греблі Нова Каховка на річці Дніпро, до одного з останніх пунктів пропуску для російських поповнень.
Цю проблему доведеться вирішувати Україні, перекидаючи війська та техніку до зони контрнаступу.
‘Можливості української армії для удару у відповідь у Нікополі обмежені. Однією з випробуваних тактик є виконання точних ударів, що максимально уникають ризику пошкодження реакторів. Так, 22 липня українська військова розвідка повідомила про удар з безпілотника-камікадзе, який підірвав зенітну установку та реактивну систему залпового вогню ‘Град’ та вбив солдатів у наметовому містечку приблизно за 150 метрів від реактора’, — пишуть у виданні.
Тільки прямий удар із потужної зброї міг би пробити бетонну оболонку реакторів, – сказав Дмитро Орлов, мер міста Енергодар, де знаходиться реактор. Але якщо це станеться, це може спричинити плавлення або вибух, який може поширити радіацію вітром в Україні та за її межами, як це сталося в Чорнобилі 1986 року, у найстрашнішій ядерній катастрофі у світі.
Інший ризик полягає в тому, що снаряд може потрапити у високорадіоактивне відпрацьоване паливо, що зберігається в бетонних каністрах, і поширити радіацію у відкритому повітрі, як брудна бомба.
Викликає також занепокоєння втома українських диспетчерських працівників на реакторі. Російські солдати піддали їх жорстоким допитам, у тому числі катуванням електричним струмом, підозрюючи у диверсії чи інформуванні українських військових про діяльність на станції, близько десятка зникли після викрадення.
