Війна розкидала нікопольців по різним містам і навіть країнам… 65-річний переселенець з Нікополя Дмитро Цапко разом з дружиною Людмилою вже вісім місяців проживають в одному із пансіонатів Луцька, куди вони евакуювалися після початку обстрілів міста. Нікополець став одним із героїв матеріалу видання «Район.Життя», передає Nikopolnews.
У пансіонаті проживають 187 людей. Серед низ 50 – переселенці з різних куточків України: з Донецької, Дніпропетровської, Харківської, Луганської та Київської областей.
Нкополець Дмитро Цапко розповів, що евакуювались, коли вже почало літати над головою. Вдома у подружжя залишився син, він активно волонтерить. Інший син разом із сім’єю ще до повномасштабної війни виїхав до Польщі.
«Я дзвоню у Нікополь кожен день і мені розповідають – сьогодні з пів четвертої до п’яти безперервно ракети падали. Вони поховалися біля атомної станції, а наші не можуть їм відповісти», – розповідає пан Дніпро журналістам про гіркі реалії життя нікопольців
Приїхавши до Луцька, чоловік активно влився у життя пансіонату: увійшов до комісії, яка займається розв’язанням різних питань мешканців. Нещодавно вони самі організували збір коштів на ЗСУ, обійшли усі кімнати, давали хто скільки міг – хто п’ять гривень, хто двадцять.
«Наша задача – молитися за наших захисників і вносити навіть найменшу лепту у спільному перемогу», – переконаний Дмитро Цапко
Журналісти розповідають, що волонтерство у пансіонаті – це на постійній основі.
Щоденно мешканці пансіонату збираються в арттерапевтичному кабінеті. На момент візиту кореспондентів там кипіла робота із виготовлення окопних свічок, які віддають громадській організації «Волинський спротив».
Бабусі та дідусі старанно нарізають картон, скручують його та пакують у бляшанки. Свічки старанно розфарбовують зворушливими патріотичними розписами. Вже виготовили понад 4000 окопних свічок, – розповідає автор матеріалу
З перших тижнів повномасштабної війни мешканці разом із працівниками ліпили вареники, пекли пироги. Відправляли їх на фронт бійцям, людям у прифронтові та постраждалі регіони. Інгредієнти приносили волонтери. За три дні робили по 40 відер вареників.
Далі місцеві волонтери дали запит на виготовлення сухпайків із сухофруктів. Тож тепер люди залюбки б’ють і чистять горіхи для українських військових.
Плели маскувальні сітки, виготовляли нитки для маскувальних костюмів-«кікімор».
«Сітки плели й чоловіки без пальців – там бородою підтримав, там культею. Лежачі різали сорочки, штани на стрічки. Як тільки почалася війна – у нас весь час якийсь рух. Щось плануємо постійно», – розповіла реабілітологиня Ірина Борнос
А ще переселенці зі сходу та півдня вчаться тут говорити українською. У закладі є бібліотека, беруть там читати українські книжки. Руйнують свої стереотипи. Хоча не все відбувається просто, адже російська пропаганда десятиліттями отруювала мозок українців на сході.
За словами Ірини Борнос, працівникам доводилося проводити й інформаційну роботу:
«Спочатку переселенці на спілкування не йшли – наскільки їм це було важко. Потім помаленьку адаптувалися. Але були такі, що мені злісно казали: “Ти ж бандерівка!”. Так, і пишаюсь цим, чи у нас якісь є проблеми у спілкуванні через це? Чи ми з вами некоректно поводимося? Давайте про це поговоримо. Сіли, поговорили. О, людина вже змінила свою думку», – розповіла реабілітолог
Ще новини Нікополя: