У Нікополі помер краєзнавець. Він пішов з життя наприкінці лютого. Про його смерть Nikopolnews розповіли друзі чоловіка.
У Нікополі помер краєзнавець: не стало Леоніда Колесника
Леонід Колесник був великим патріотом свого міста. Він народився у Нікополі і дуже його любив. Досліджував історію рідного міста і ділився своїми відкриттями із земляками. Писав краєзнавчі матеріали для місцевих ЗМІ. Стару частину знав як свої п’ять пальців, адже саме тут пройшло його дитинство. І в дорослому віці жив неподалік – у цьому районі. Міг розповісти, і натхненно робив це, про кожний будинок, кожну будівлю… Під час війни Леонід Колесник не зміг бути далеко від Нікополя. Проживав лихі часи разом із рідним містом. І кожен ворожий постріл влучав просто в його серце. А особливо боляче було усвідомлювати і бачити, як окупанти нищать Стару частину. От і не витримало серце…
Леонід Колесник мріяв побачити, як відбудують старий краєзнавчий музей. Як відродиться Великий Луг на місці Каховського водосховища. Але, на жаль…
Клята війна, розв’язана рашистами, забирає життя діточок, скорочує життя літніх людей. Пішов у засвіти мешканець Нікополя Леонід Васильович Колесник… Великий патріот України, нашого міста. Він багато знав про кожну історичну будівлю старої частини… Леонід Васильович багато років працював на Південнотрубному заводі начальником лабораторії якості. Світла пам’ять гарній Людині. Висловлюю щире співчуття його родині, – сказала мешканка Нікополя Любов Зінченко, яка товаришувала з краєзнавцем і була його сусідкою по будинку
“Зі смертю Леоніда Васильовича Колесника місто втратило частку історичної пам’яті”
Також спогадами про свого доброго друга поділився інший краєзнавець, колишній співробітник Нікопольського краєзнавчого музею Павло Фірсов. Для нього смерть Леоніда Колесника стала болючим ударом.
Ось що він розповів редакції Nikopolnews.
«Стара частина – це душа нашого міста, живий свідок перетворення Нікополя з крихітного села у велике промислове місто. Там з-під асфальту проступає старовинна бруківка, а вздовж узбіччя ще збереглися стовпчики, до яких сотню років тому селяни прив’язували своїх коней. Саме там, серед тінистих зелених вулиць зі старовинними назвами любив неквапливо прогулюватися Леонід Васильович Колесник – патріот нашого міста, краєзнавець, що мав чудову пам’ять, інтелігентна та добра людина з широкою душею, яка щиро любила Старий Нікополь.
Леонід Колесник був удвічі старшим за мене, але незважаючи на таку різницю у віці, ми з ним дружили. Наша дружба почалася зовсім випадково. Одного разу я купив рідкісну поштову листівку, видану 1908 року нікопольським магазином Цепелинського, на якій було зображено перехрестя Микитинської та Херсонської вулиць, і вирішив викласти її для загального огляду у громадській групі «Нікополь Історичний». Леонід прокоментував фото, уточнивши дату знімка та його деталі, і це стало початком нашого довгого листування, яке тривало 8 років.
Удвох із Леонідом Колесником ми намагалися розгадати таємниці минулого, використовуючи для цього знайдені в історичних архівах рідкісні документи та фотознімки.
Він був моїм Вчителем, підтримував моє захоплення історією та надихав на пошуки забутих сторінок із минулого нашого міста. У 2018 році в «Проспекті Трубників» та «Візит-Веналі» вийшло кілька наших спільних статей про гімназії, друкарні, готелі та пристані дореволюційного Нікополя. Працювати із Леонідом Васильовичем було дуже цікаво. Він мав чудову пам’ять, аналітичний склад розуму та великий життєвий досвід, а від його уважних очей не могла сховатись навіть найменша деталь на карті чи фотознімку. Ми часто сперечалися про якусь подію, будівлю чи особу і в результаті приходили до єдиної думки, адже саме в суперечці народжується істина.
Пам’ятаю, як у 2016 році складали першу дореволюційну карту Старої частини, користуючись знайденим довідником Нікопольської телефонної мережі 1916 року… Як іноді гуляли колись основними вулицями міста – Микитинською, Запорізькою, Сірка, Шевченка, і ця прогулянка перетворювалася на захоплюючу екскурсію, адже Леонід міг довго розповідати про кожну будівлю, що зустрічалася на шляху.… Як сподівалися, що у 2019 році почнуть відновлювати будівлю старого музею по Микитинській, 25…
Колесник народився у Нікополі і все життя залишався відданим нашому місту. Він розповідав мені, що навчався в українській семирічній школі № 4, яка знаходилась неподалік від Спасо-Преображенського собору. Жив спочатку у комунальній квартирі по Микитинській, 1, потім по Телеграфному провулку, 2. Обидві ці будівлі до 1917 року належали купцям Тимофеєвим і збереглися до наших днів. Щасливе дитинство Леоніда проходило серед дніпровських плавнів, про які він із любов’ю згадував усе життя і дуже шкодував про появу Каховського водосховища.
У серпні 2022 року квартира Леоніда Васильєва внаслідок ворожого обстрілу втратила шибки. Після цього Леонід зі своєю дружиною Людмилою вирішили на якийсь час виїхати до Болгарії, до сестри Леоніда. Подружжя прожило там півроку, сильно тужило за рідним містом і повернулося назад до Нікополя. Зникнення Каховського водосховища дуже надихнуло Леоніда Колесника. Він на власні очі спостерігав, як на місці його улюблених плавнів знову відроджується життя. У своєму останньому листі до мене він писав:
«Звичайно, краєвид місцевості колишніх плавень зараз марсіанський, але якщо греблю (Каховської ГЕС) не почнуть відновлювати, то вже наступного року з’явиться трава, через 2-3 роки – чагарник, а потім і дерева. Я цього, звісно, не побачу, але сподіваюся, що це побачиш ти».
Леонід глибоко переживав обстріли обожнюваної ним Старої частини, і серце його не витримало. Вважаю, що зі смертю Леоніда Васильовича Колесника місто втратило частку історичної пам’яті»
Ще новини Нікополя: Залишився. Поїхала. Повернулися. Три історії нікопольців під час війни
Читайте також: «Для соцмереж це чутливий контент, а для нас – чутлива реальність»: страшні підсумки трагедії в Одесі
