Купити квартиру в Дніпрі

Допомога населенню
57107
57107

«Скоро тут буде море, але буде воно не довго»: спогади нікопольця про Дніпро і думки щодо відновлення Каховського водосховища

«Скоро тут буде море, але буде воно не довго»: спогади нікопольця про Дніпро і думки щодо відновлення Каховського водосховища

Спрацювання Каховського водосховища почалося 6 червня 2023 року, коли російські військові підірвали дамбу і ГЕС. Через декілька тижнів «нікопольського моря» не стало. І практично одразу влада почала робити заяви щодо відновлення Каховського водосховища після перемоги. А також – про побудову вже зараз магістрального водогону, який має забезпечити централізоване водопостачання для Нікопольщини і Криворіжжя. На ці роботи було швидко виділено кошти, і на даний час вони вже проводяться.

А у суспільстві точаться дискусії: чи потрібно відновлювати водосховище і відбудовувати ГЕС? Або ж краще відновити дніпровські плавні і переорієнтувати господарську діяльність? Крім того, людей хвилює питання якості питної води, яку для Нікопольщини будуть переправляти новим водогоном з Дніпра у районі Запоріжжя. Чи все продумала влада, ухвалюючи надважливе рішення в режимі форс-мажору? Чи передбачено ефективну систему доочистки? Особливо багато питань виникає у громадян, які добре розбираються в темі і багато років свого життя присвятили проблематиці води.

Такою людиною є, зокрема, нікополець В’ячеслав Сандул, голова Нікопольського відділення Фонду порятунку Дніпра. Він не тільки громадський діяч у сфері екології, а ще й старожил – очевидець будівництва Каховського водосховища. Людина, яка застала Дніпро і плавні біля Нікополя у їх первозданному вигляді та добре їх пам’ятає.

«Скоро тут буде море, але буде воно не довго»: спогади нікопольця про Дніпро і думки щодо відновлення Каховського водосховища

Nikopolnews поговорив з В’ячеславом Андрійовичем. Він поділився спогадами про часи «до Каховського водосховища»  і думками про те, що робити після зникнення штучного моря. Свої питання попросив вважати відкритими запитами до місцевої влади.

У човні сидів дід. Він сказав: «Скоро тут буде море, але буде воно не довго»

«Скоро тут буде море, але буде воно не довго»: спогади нікопольця про Дніпро і думки щодо відновлення Каховського водосховища

На початку нашої розмови пан В’ячеслав згадав вірш під назвою «Гери» Бориса Мозолевського і про епіграф до нього. Епіграфом поет взяв такі слова Геродота. «Гробниці (скіфських) царів містяться в Геррах, до яких Бористен ще судноплавний». А у самому вірші є такі слова:

Гай-гай!.. Все так. Колись я був тут юним.
Ходив на бій. Поїв коня з ріки.
Мов сон, пройшли сармати, готи, гунни,
Авари, печеніги, кипчаки.

Це я до чого? Всі народи господарювали так, що Дніпро залишився Дніпром. І лише більшовики понівечили його, перетворивши на каскад водосховищ. А це призвело до геологічних зрушень і великих потрясінь, – каже В’ячеслав Сандул

Коли зник Дніпро, нашому співрозмовнику було 18 років. Пан В’ячеслав пригадує, що усі хлоп’ячі розваги були пов’язані з річкою. На її березі, у плавнях, проходило дитинство нікопольців. У 10-12 років хлопчаки вже самостійно ходили на човнах і ловили у плавнях рибу. А ще косили і возили траву для худоби. А травою прикривали молоді паростки верби, які було заборонено зрізати – їх ось так потайки везли для кролів. За словами, В’ячеслава Андрійовича, тоді багато хто з мешканців нікопольського узбережжя розводив кролів.

Але зовсім не кролі врешті стали причиною знищення верби на березі Дніпра…

У Нікополі в районі нафтобази і нинішнього парку Пушкіна Дніпро підходив до берега а потім повертав на південь. Вода була дуже чистою. Містяни спокійно пили її.

Нахилився і напився, – каже наш співрозмовник

Пан В’ячеслав розповідає, що ширина Дніпра перед будівництвом водосховища сягала приблизно  кілометру. А найбільша глибина була близько 3 метрів. Але вона залежала від пори року.

У серпні веслом діставали дна. На дні були піщані перекати – це заважало судноплавству. Для його забезпечення вздовж річки стояли такі хатки – в них жили спеціальні співробітники, їх завданням було виставляти сигнали певного кольору для визначення фарватеру. У квітні-травні вода виходила з русла, і весняна повінь заливала плавні. Було достатньо субстрату для того, щоб риба нерестилась. Вода добре прогрівалась. Потім дніпровська вода поверталася назад до русла – разом з мальками, – пригадує часи своєї юності старожил

За його словами, риби у Дніпрі водилося видів 30. А коли з’явилося водосховище, їх кількість суттєво зменшилася, адже зникли прохідні види.

А ще В’ячеслав Сандул пригадав пророцтво одного старого чоловіка, яке врешті збулося.

Якось ми з хлопцями перевозили на човні доярок на той берег. Тоді вже почали вирубувати плавні, але ми ще не знали, навіщо. А у човні з нами сидів старий дід. І він сказав: «Скоро тут буде море, але пробуде воно не довго». Так і сталося, – каже наш співбесідник

Чи потрібно повертати водосховище і що буде з якістю води?

зображення viber 2023 07 29 21 59 12 514

Життя без моря спровокувало в суспільстві дискусію – відновлювати чи залишати як є. Три покоління нікопольців вже не уявляють свого життя без водосховища. А от ті, хто бачив Дніпро, – можуть бути іншої думки, – каже пан В’ячеслав

Він наголошує, що русло Дніпра збереглося. Отже, не можна говорити, що дно водосховища перетворилося на пустелю, і Нікополь залишився без водойми.

На думку громадського діяча, сьогодні не можна приймати швидких рішень. Потрібно добре вивчити ситуацію, усі нюанси, врахувати досвід іноземних спеціалістів.

В’ячеслав Сандул звертає увагу, що Каховське море було створено на підставі нормативно-правової бази сталінського перетворення природи. Давно вже немає ні Сталіна, ні Радянського Союзу. То ж ми не можемо керуватися аргументами часів тоталітарного режиму, а треба брати за основу сучасні підходи і потреби.

Основне русло Дніпра проходило по піщаному ложу. Пісок весь час переміщувався. Завдяки цьому вода була чиста. А у водосховищі були донні відкладення – це дуже сильно і, звісно, негативно впливало на якість води. У 55-му році був зроблений водозабір, яким користувався Нікополь. Він був орієнтований на чисту дніпровську воду. А не на більш забруднену каховську, – каже В’ячеслав Сандул

Він додає, що Водним кодексом СРСР було заборонено скид відходів у річки. А в Каховське водосховище скидали все, що тільки можна і не можна, аж три області – Дніпропетровська, Запорізька і Херсонська. Тобто водосховищем користувалися для того, щоб обійти заборону. Такий собі «зливний бачок».

Зараз треба ставити питання зворотного водопостачання. Це коли підприємство бере воду з водойми, використовує її, потім очищує і повертає чистою назад, – каже В’ячеслав Сандул

Нікопольського старожила і громадського діяча дуже хвилює те, що зараз, без, на його думку, ґрунтовного вивчення питання, будують новий водогін. Він вважає, що мають бути спеціальні дослідження, які б дали відповіді на питання: чи є такі технології, які зможуть очистити воду, доставлену у Нікополь з району Запоріжжя?

Є такий документ у кожній країні який регламентує поводження з водою. Ми б хотіли щоб нікопольська влада і водоканали детально розглянули той проєкт, який впроваджує зараз держава, вивчили всі нюанси, розібралася, і щоб була отримана відповідь на основне питання: а якої якості воду врешті ми одержимо?  Це важливо. Прошу вважати ці слова публічним запитом до керівництва Нікополя, – сказав В’ячеслав Сандул

Читайте також:

To Top
Розділи
Назад
Важливі
Новини
Lite
Допо-га
×