Свого часу вони складали майже чверть населення Нікополя. Багато хто прагнув долучитися до їх лав. І на те були причини! Сьогодні матеріал у нашій рубриці «Реконструкція. Нікополь» ми присвятили дуже цікавій темі. Це вільні матроси Нікополя.
Розкажемо про те, як і чому вони тут з’явилися, чим займалися, як обороняли Севастополь, а потім дивилися фільм про себе у кінотеатрі Єрлашова. А також про одного із нащадків вільних матросів, який заклав у ломбард сережки дружини, аби встановити у Нікополі пам’ятник своїм предкам.
Обов’язково дочитайте до кінця. У матеріалі багато архівних фото, деякі з них – художньо реконструйовані. Текст ми підготували, опрацювавши низку краєзнавчих матеріалів.
«Вільні матроси виділяються своєю культурою, знаннями та шляхетністю. Вони були приємно одягнені в шаровари та шапку, свої будинки та кімнати прикрашали вишитими рушниками, матроськими картинами, малюнками кораблів, літографіями адміралів Нахімова, Корнілова, Лазарєва. Любили співати і особливо матроські пісні»
Так писав етнограф та письменник Афанасьєв-Чужбинський А.С. про нікопольських вільних матросів.
Як з’явилися вільні матроси Нікополя
26 січня 1834 року вийшов указ імператора Миколи 1 Урядовому Сенату “Про заснування вільних матроських товариств або цехів у містах Олешках та Нікополі”, де було сказано:
“Желая споспешествовать пользам Черноморского купеческого мореплавания, учреждением матросских обществ или цехов для образования опытных мореходцев. Повелеваем в городах Алешках Таврической и Никополе – Екатеринославской губерний, учредить таковые общества, первоначально для опыта на 10 лет с освобождением их от платежа податей и рекрутской повинности на основании заключения Комитета Министров и Правил нами утвержденных и при сем в Правительствующий Сенат для надлежащего исполнения препровождаемых»
Чим займалися вільні матроси Нікополя
Така установа сприяла подальшому розвитку торгівлі у Нікополі. У 1857 року у місті вже налічувалося 1,537 вільних матросів із 6,5 тис. населення містечка. Вони займалися перевезенням водним шляхом всіляких вантажів та підготовкою молодих річковиків. Матроські громади становили вільний стан, ряди якого поповнювалися за рахунок сільського населення, яке охоче вступало у них. Ті, хто входив до матроського цеху, звільнялися від податі та рекрутчини і отримували земельні наділи. Протягом п’яти років матроси мали служити у флоті й у разі війни призивалися в діючу армію.
Вільні матроси з Нікополя та Олешок були не лише досвідченими мореплавцями, а й чудовими суднобудівниками. На Дніпрі налічувалися три верфі. Найважливіша знаходилася в Херсоні, з конторою і краном для будівництва та ремонту суден і корветів, заснована ще в 1780 роках разом про колишнє адміралтейство, а після (з 1855 року) перетворена на торгову на європейський зразок.
Вільний матрос з Довгалівки
Інші дві були призначені для будівництва каботажних човнів, що знаходилися в Нікополі та Олешках. У Херсоні на пристані, особливо поблизу шерстомийок, можна було бачити цілі десятки двомачтових дрібних суден (часто безпалубних), які називалися Нікопольськими чи Олешківськими човнами. Вони були збудовані на цих верфях і служили для транспорту товарів та пасажирів з Нікополя і Олешок до Херсона. Деякі нікопольські судна опускалися до лиману та навіть морем до Одеси, але таких було небагато.
Каботажних судів, що належали у 1856-1857 роках нікопольцям, було 49, з-поміж яких вільним матросам – 25.
Відомий письменник та етнограф, друг Т. Г. Шевченка, А. С. Афанасьєв-Чужбинський, який у 1856-1857 роках зробив велику подорож Дніпром, наголошував у своїх «нарисах Дніпра»:
«Молоді люди, які отримали патенти з військових судів, виходили слушними матросами. Мета і покликання вільних матросів – каботажне судноплавство»
Цех вільних матросів у Нікополі номінально проіснував до 1941 року.
У Нікополі Цех вільних матросів займав невелику низьку будівлю.
Цех вільних матросів у Нікополя
Реконструкція фото – Володимир Заграничний
Староста мав круглий друк із гербом та написом “Нікопольський цех вільних матросів”. Останніми переджовтневими роками в Цеху були староста та писар, яких обирали на три роки. Були й десятські.
Матроське училище у Нікополі
Морехідна справа, вимагала грамотних людей, і тому у 1856 році у Нікополі було засновано Матроське парафіяльне училище, підпорядковане дирекції училищ Катеринославської губернії (перше приходське училище у Нікополі було організовано у 1808 році духовенством із запорожців).
На фото Нікополь періоду вільних матросів. Можливо, на світлині учні матроського училища
Реконструкція фото: Володимир Заграничний
У Нікопольському матроському училищі навчалося:
- Дітей вільних матросів – 14
- Купецьких та міщанських – 18
- Дворянських – 5
- Обер-офіцерських – 1
- Військового відомства – 1
- Єврейських – 3
Участь вільних матросів Нікополя в обороні Севастополя
В обороні Севастополя 1854—1855 років, яка тривала 349 днів, було задіяно величезну кількість українців, серед яких і нікопольці. За підрахунками істориків, до 50% солдатів, матросів та офіцерів були українського походження. До 70% матросів Чорноморського флоту були українці і тому міф про “російську славу” просто звучить якось по-дебільному (як говорив Добкін).
Учасники оборони Севастополя, що повернулися після війни в рідний Нікополь, створили при Свято-Покровській церкві, де зберігалося багато запорізьких книг, предметів побуту, пам’ятний кіот (1858 рік)
А учасники оборони Севастополя, жителі Довгалівки – передмістя Нікополя, у дні 50-річчя оборони Севастополя, за підтримки духовенства, яке було зацікавлене у залученні віруючих до Троїцької церкви, створили оригінальну ікону “Георгій Побідоносець”, яку малював художник П. Волошин.
На цю ікону вже старі захисники Севастополя, збираючись помирати, вішали свої нагороди: медалі, хрести та матроські стрічки. Тут же зберігалися й низка документів, у тому числі лист царя Миколи 2. “Матросам з Довгалівки.”
Ця ікона знайдена та експонувалася у Нікопольському краєзнавчому музеї.
Оригінальна ікона “Георгій Побідоносець”, яку малював художник П. Волошин
Слід звернути увагу на те, що коли в 1909 році Ханженков і Гончаров знімали першу російську повнометражну кінокартину “Оборона Севастополя”, то наприкінці вони знімали живих ветеранів героїчної оборони Севастополя не тільки росіян, але англійців, французів, деякі старожили Нікополя стверджують, що там зняті й нікопольці.
Коли ця картина демонструвалася в Нікопольському “Ілюзіоні” Єрлашова (про ілюзіон Єрлашова ми писали), її дивилися і захисники Севастополя, які до цього часу ще були живі.
Нікопольський “Ілюзіоні” Єрлашова. Художня реконструкція: Володимир Заграничний
Ця фотографія з 41 учасниками оборони Севастополя, яка і зараз зберіглася у багатьох нікопольців, і була вміщена в альбомі ‘Севастопольці’ на 46 сторінці, де під фотографією є підтекстування, що дає коротке повідомлення про вільних матросів Нікополя, їхню участь у бойових операціях. Реконструкція фото – Володимир Заграничний
Як нащадок вільних матросів Нікополя встановив пам’ятник своїм предкам
Нащадок вільних матросів – краєзнавець-аматор Павло Макаров запропонував увічнити пам’ять предків. Пам’ятник-маяк встановлено у вересні 2004 року на місці колишнього цвинтаря Вільних матросів. Павло Макаров сам розробив проект, сам його профінансував – витратив дві з половиною тисячі гривень. Щоб увічнити пам’ять предків, навіть заклав у ломбард улюблені сережки дружини.
Пам’ятник вільним матросам у Нікополі
Пам’ятник вільним матросам у Нікополі
Читайте також: Стара частина Нікополя – якою вона була понад 100 років тому (фото)
