Стара частина Нікополя сьогодні чи не найбільше страждає від ворожих обстрілів – адже знаходиться безпосередньо у прибережній зоні. А до повномасштабної війни вона страждала від байдужості влади та власників історичних будівель, які придбали їх за безцінок і мало дбали про хоча б збереження у пристойному стані, не говорячи вже про реставрацію.
Сьогодні стара частина Нікополя практично безлюдна і дуже поранена…
А понад 100 років тому тут кипіло бурхливе життя. Ще б пак! Тут билося серце міста, це був його центр. Старі фото, зроблені в цьому районі, більше схожі на туристичні листівки. Розглядаючи їх, дуже хочеться опинитися в тому часі…
Стара частина Нікополя – якою вона була понад 100 років тому
Тож запрошуємо вас у чергову віртуальну подорож, і розкажемо в нашому матеріалі з рубрики Реконструкція: Нікополь на Nikopolnews про головну вулицю старого міста – Катеринославську (нині Микитинська) та її околиці, про будівлі, які її прикрашали, і трохи про людей, що жили у той час.
Почнемо нашу подорож зі Свято-Покровського собору, який добре видно на художньо реконструйованому фото у цій статті. Храм було споруджено у 1796 році за участю нащадків запорізьких козаків і простояв понад сто років.
8 червня 1919 року його дзвони подали сигнал до народного повстання проти більшовицького терору. У роки революції священики собору перейшли до Української автокефальної церкви. Речі, що належали запорожцям, 1925 року були передані краєзнавчому музею. Потім священиків вигнали із будівлі Свято-Покровського собору і деякий час там проводили служби п’ятдесятники.
Володимир Заграничний)' src="https://nikopol.nikopolnews.net/wp-content/uploads/2024/05/1280.jpg" alt='Нікополь. Вулиця Катеринославська (Художна реконструкція фото: Володимир Заграничний)' width="1280" height="415"> Нікополь. Вулиця Катеринославська (Художна реконструкція фото: Володимир Заграничний)
На початку 30-х років ХХ століття собор було закрито. Влітку 1934 Свято-Покровський собор був розібраний.
Неподалік Свято-Покровського собору працювали буфети Фітерсона та Вателєєва.
На розі вулиць Катеринославської та Херсонської (південно-східний кут кварталу) стояла будівля, в якій розташовувався магазин, власником якого був М. М. Безпалов. Будинок, де знаходився магазин Безпалова, було зруйновано ще до війни 1941-1945 років. Після війни та до кінця 50-х років на цьому місці було облаштовано літнє кафе «Води-морозиво».
Навпроти магазину Безпалова, через вул. Катеринославську, знаходився магазин паперового приладдя та книг, власником якого був Ю. М. Цепелинський.
Навпроти колишнього магазину Ю. М. Цепелинського досі зберігся 2-поверховий будинок, що належав на той час Мойше (Михайлу) Цепелинському, батькові Ю. М. Цепелинського.

Будинок Цепелинського. (Художна реконструкція фото: Володимир Заграничний)
Навпроти будинку М. Цепелинського на вулиці Херсонській (нинішня вул. Херсонська № 5) і сьогодні стоїть одна з найкрасивіших будівель старого Нікополя, власником якої був Дмитро Гусєв (родич Григорія Гусєва). Частину будівлі (перший поверх) він здавав у найм Російському банку.
З 1907 року частину приміщень будівлі (другий поверх) орендувала вдова купця Марія Олександрівна Стіфель (мадам Стіфель) для жіночої 4-х класної прогімназії з правами для учнів, перетвореної у 1916 році на приватну жіночу 7-класну гімназію. Тут же знаходилося Друге Страхове Товариство. Гімназія знаходилася в цій будівлі до квітня 1918 року, а потім під час австрійської окупації перемістилася до будинку Кравцова, до колишнього приміщення Громадських зборів на другому поверсі на вулиці Катеринославській (зараз вул. Микитинська № 23).
По вул. Херсонській навпроти нинішнього медичного коледжу стояла 2-поверхова будівля, в якій з 1908 року розташовувалося міське жіноче 2-х класне училище, завідувачем якого з дня заснування і до 1917 року була Єфросинья Василівна Курсакова. Училище було двокласним, але навчалися у ньому протягом 5-ти років: 3 роки – 1-й клас і ще 2 роки – 2-й клас. У 1917 році училище було перетворено на жіноче вище початкове училище з 4-х річним навчанням по 1 року в кожному класі. Після 1919 року там була послідовно агрошкола і середня школа №2.
Під час війни у будівлі школи німці облаштували військовий шпиталь, зруйнований на початку лютого 1944 року радянським бомбардувальником (як свідчать старожили Нікополя – прямим попаданням бомби).
Поруч із жіночим училищем знаходилися бакалійний магазин Вітігайловського та магазин «Фрукти», що належав Григор’єву. На відрізку вул. Преображенської (між вулицями Херсонською та Думською) стояли одноповерхові будинки, в яких переважно проживали євреї. На протилежному боці – на перехресті вулиць Преображенської та Херсонської (напроти колишнього «Спартака») стоїть колишній будинок нікопольського купця та мецената Ігнатія Івановича Єрлашова. Це одноповерховий глинобитний будинок, пізніше обкладений цеглою, і з перекритим шифером дахом, висотою 3 м.
У цьому будинку з 14 листопада 1918 року до липня 1919 року розміщувався Нікопольський ревком, доки більшовики не пішли з міста через наступ Добровольчої армії Денікіна.
Поруч із будинком розташовувався склад землеробських знарядь, що належав купцю Ералшову.

Міський сад (1949 рік). (Художна реконструкція фото: Володимир Заграничний)
Він орендував міський садок, володів водною рятувальною та човновою станцією на річці Дніпро.

Водною рятувальна станція Єрлашова. (Художна реконструкція фото: Володимир Заграничний)
1908 року Єралшов облаштував перший у Нікополі ілюзіон-синематограф у приміщенні по вулиці Запорізькій навпроти міського саду.
Він також брав участь у створенні у Нікополі першої телефонної мережі.
Після встановлення радянської влади у Нікополі з 1920 році у будівлі синематографа збиралися на збори місцеві комсомольці, потім там розмістився Народний дім. У 1926 році Народний дім було перейменовано на клуб (він же кінотеатр) ім. Леніна. Кінотеатр пропрацював тут до 1958 року, коли для нього було зведено нову будівлю.
Володимир Заграничний)' src="https://nikopol.nikopolnews.net/wp-content/uploads/2024/05/169842767_477749443362228_2579716657210361408_n-1-kopiia-gigapixel-very_compressed-scale-2_00x-Vidnovleno.jpg" alt='(Художна реконструкція фото: Володимир Заграничний)' width="1200" height="833"> (Художна реконструкція фото: Володимир Заграничний)
У будівлі колишнього кінотеатру розмістився міський Будинок культури (ГДК) з народним театром, гуртками та новорічними дитячими ялинками.
Як починалося кіно у Нікополі 116 років тому і як розвивалося, читайте за цим посиланням: «У маленькому дерев’яному сараї»: як починалося кіно у Нікополі 116 років тому і як розвивалося
На свої гроші І. Єрлашов побудував за допомогою інженера Олександра Родіонова першу в місті дизельну електростанцію, що давала електрику на міський сад і вулиці Запорізьку, Катеринославську, Преображенську, вулиці, що їх перетинали, а також на велику ділянку Микитинської.

Телеграфна опора у Нікополі. Телеграфна опора у Нікополі. Колорізація архівного фото Володимира Заграничного
Помер цей чудовий купець-новатор і меценат наприкінці 1919 року від тифу, занесеного до Нікополя махновцями.
Того ж року більшовики відкрили літній кінотеатр у Міському саду, задіявши для цього дінамо-машину з розташованого поряд млину Шора (зараз це територія школи).
Звісно, це дуже коротенька подорож у часі, яка тільки поверхнево показує, як Нікополь жив у ті часи. Але маємо надію, що ми надалі зможемо більш детально розкривати цікаві факти нашого рідного міста Нікополя.
А ще сподіваємось, що після Перемоги реконструкція Нікополя відбудеться не на фото, а в реальному житті. І в першу чергу – старої частини. А збережені фото допоможуть у цьому.
Читайте також: Таємниці будівлі часів гетьмана Скоропадського у Нікополі – ви будете здивовані