Ні Каховка, ні Берислав йому не сподобалися, а ось Нікополь прикипів до серця з першого погляду…. Він зійшов з пароплава, маючи при собі саквояж із медичними інструментами та 25 копійок готівкового капіталу. І одразу став знаменитим, коли біля одного з торгових будинків він побачив натовп людей. Вони стояли поруч із безжиттєвим тілом хлопчика… Нікопольський лікар Володимир Мойсейович Копп – герой статті у рубриці “Реконструкція: Нікополь” на Nikopolnews.
“Це був Лікар із великої літери. І нехай не ображаються лікарі нашого часу, але такого лікаря, як Володимир Мойсейович Копп, у Нікополі більше не було, немає і навряд чи буде” – кажуть історики…
“Він зійшов з пароплава, маючи при собі саквояж із медичними інструментами та 25 копійок готівкового капіталу. І одразу став знаменитим”
Народився Володя у 1861 році у Херсоні у великій бідняцькій родині. Щоб оплачувати свою освіту, він підробляв, даючи уроки багатим лоботрясам. Закінчивши гімназію, Копп вступив на медичний факультет Київського університету, ординатуру закінчував вже у Москві. У 1883 році новоспечений лікар повернувся до Херсона, але роботи там не було, а велика родина бідувала. Тоді він вирішив спробувати щастя навмання. Сів на пароплав «Князь Барятынский» і подався вверх по Дніпру.
Виборщики до 3-ї Державної думи. Олексій Іванович Четов, Володимир Мойсейович Копп, Лазар Маркович Літинський, Чепов, Еммануїл Львович Ямпольський, Микола Микитович Іванов, Лазар Давидович Бро
Ні Каховка, ні Берислав йому не сподобалися, а ось Нікополь прикипів до серця з першого погляду. Він зійшов з пароплава, маючи при собі саквояж із медичними інструментами та 25 копійок готівкового капіталу. І одразу став знаменитим, коли біля одного з торгових будинків він побачив натовп людей. Вони стояли поруч із безжиттєвим тілом хлопчика. Володимир Копп одразу заявив про факт вбивства. Пізніше це було підтверджено криміналістичним обстеженням, хоча поліцейські спочатку схилялися до версії про нещасний випадок.
Володимир Мойсейович Копп в оточенні нікопольських гімназисток. 1909 рік. Художня реконструкція Володимира Заграничного
Нікопольський лікар Володимир Копп 32 роки прожив у цьому будинку
Спочатку Копп винайняв кімнату у купчихи Турбаби, але через кілька років збудував власний будинок на вул. Преображенській (зараз вул. І. Сірка). З 47-ми років, присвячених лікарській практиці, він 32 роки прожив у цьому будинку, приймаючи хворих, лікуючи їх та піклуючись про них.
Знаменитий історик Дмитро Іванович Яворніцький неодноразово в Нікополі відвідував будинок Володимира Коппа, де на нього завжди чекав теплий прийом. До кінця 1990 -х на будівлі була навіть меморіальна табличка, яка згодом зникла.
32 роки прожив у цьому будинку Володимир Копп, приймаючи хворих, лікуючи їх та піклуючись про них
Він був безсрібник, бідна людина завжди могла попросити у нього допомоги без оплати
Якось бідна жінка привела до Коппа на прийом свою доньку, дівчину років 17. Він оглянув хвору і ненадовго замислився, а жінка тим часом розв’язала хустку і поклала на край столу карбованець. Копп відсунув його і сказав:
«Послухайте, Феню, у вашої дівчинки, крім малокрів’я, нічого більше немає. Аптека тут не потрібна. Візьміть ваш карбованець, і ось вам ще карбованець, – вийняв він гроші з жилетної кишені. Купуйте десяток курок, варіть їх, нехай, ваша донька п’є бульйон і їсть куряче м’ясо. Коли вона покінчить з усіма десятьма курями, вона буде здорова».
Будучи гуманістом, високоморальною людиною і, головне, відмінним фахівцем, Володимир Копп швидко завоював величезну популярність, став користуватися загальною повагою та любов’ю нікопольців, вони юрмилися в його приймальні. До нього ж зверталися мешканці сіл та найдальших хуторів, їхали хворі з Херсонщини, Миколаївщини, Таврії та навіть з Катеринослава.
Крім приватної практики, Копп працював у земській лікарні, систематично їздив до лікарні марганцевих князівських копалень, обслуговував жіноче міське училище, у Першу світову війну завідував шпиталем. За своє життя Володимир Копп прийняв понад 500 патологічних народжень. У 1910 році був призначений Нікопольським міським лікарем. У Києві хворим нікопольцям казали, що вони даремно їхали до центру, «адже вони мають Коппа».
Коли під час становлення радянської влади у місті панувало свавілля, навіть для бандитів він не переставав бути Володимиром Мойсейовичем. Коли в Нікополі стояла анархістська армія Махна, жоден махновець не завдав йому шкоди. Копп захищав людей від будь-яких безчинств, проявивши себе безстрашною людиною.
Двері його будинку ніколи не зачинялися – ні вдень, ні вночі. Він був безсрібник, бідна людина завжди могла попросити у нього допомоги без оплати. Копп був готовий прийти на допомогу хворому в нестерпну спеку, і в лютий мороз. Помер Володимир Мойсейович 13 вересня 1930 року.
Могила Володимира Коппа. 50-ті роки
Лише відомо, що могила десь під деревом на Лапинці
Поховано його було на старому цвинтарі в районі будинку відпочинку. Могила цього чудового лікаря не збереглася. Коли в 1950-х роках будували порт, то для укладання молу використовували плити та кам’яні пам’ятники зі старого цвинтаря. Могилу Коппа зрили, а плиту засипали в основу молу. Будете в порту, вклоніться цьому місцю.
Сам прах Володимира Мойсейовича був перепохований, але людина, яка це зробила, не залишила координат про місце місця нової могили. Лише відомо, що десь під деревом на Лапинці.
Сину Павлу довелося тікати з Нікополя…
Доктор Копп мав сина Павла, теж нікопольського лікаря, як його звали місцеві – «молодий Копп». У громадянську війну він був лікарем на польському фронті, потім повернувся до Нікополя.
Павло Копп, студент медфаку, 1915 рік
Після смерті батька в 1931 році йому терміново довелося тікати з міста, тому що правоохоронні органи не вірили в безкорисливість Володимира Мойсейовича і вважали, що він сховав цінності, які хотіли вибити з його сина. Павло Володимирович терміново поїхав до Одеси, де й прожив до смерті. Він залишив по собі велику епістолярну спадщину, на якій довгі роки годуються наші краєзнавці та історики, дізнаючись про життя старого Нікополя. Деякі його спогади використані при написанні і цієї роботи.
Над матеріалом працював Заграничний Володимир.
В статті використано дослідження Ігоря Анцишкіна.
Інші матеріали в рубриці “Реконструкція: Нікополь”
