Купити квартиру в Дніпрі

Допомога населенню
938
938

Це не просто Марія, це перша бізнес-вумен Нікополя – Марія Степанівна Турбаба

Це не просто Марія, це перша бізнес-вумен Нікополя – Марія Степанівна Турбаба
Ілюстрація Володимира Заграничного

Сімейство Турбаб було у Нікополі корінним. Ще на старому запорізькому кладовищі в кінці XVIII століття був похований перший з Турбаб – багатий козак. Саме купчиха Марія Степанівна Турбаба, його родичка, була однією з перших жінок-підприємців Нікополя.

Марія Степанівна володіла винним льохом по вулиці Херсонській, між Запорізькою та Катеринославською (сучасною Микитинською).

165554216 472115453925627 2072926106373585537 n копія

Також їй належав великий маєток із садом на березі Дніпра, який у 1911 році був викуплений Нікопольською громадою у її нащадка Степана Турбаби за 50.000 карбованців та незабаром перетворився на Міський сад – справжню перлину Нікополя. У 1937 році був перейменований на «парк Пушкіна». А зараз це парк Захисників неба.

Міський сад (1949 рік). Художня реконструкція Володимира Заграничного

Міський сад (1949 рік). Художня реконструкція фото Володимира Заграничного

Сказати, що ця жінка зробила великий вклад саме у розвиток Нікополя, важко. Але сто відсотків, вона була однією з найвідоміших людей у місті того часу.

Тож чим же прославилася Марія Турбаба? Читайте далі у нашому матеріалі

А почнемо ми нашу чергову розповідь в рубриці Реконструкція: Нікополь з оголошення, що з’явилося на ОЛХ на початку 2020-х років. А саме про те, що в Нікополі продавали будинок, в якому у 19 столітті розташовувався винний магазин легендарної Турбаби.

Бар "Дніпро" і колишній льох Турбаби

Бар “Дніпро”

Будівля знаходиться в старій частині міста. Сучасним нікопольцям вона більше відома як кафе «Дніпро». Втім, і цей заклад вже дуже давно не працює, а будівля вмирає.

Власник тоді просив за будівлю, а точніше за те що від неї залишилося, 9 тисяч доларів.

Колишнє кафе “ДНІПРО” знаходиться у старій частині міста поруч з кафе Сієста. Приміщення після пожежі – під реставрацію. Під приміщенням знаходиться родзинка цього місця – Купецькі Підвали, в яких і розташовувалося кафе. Підвали сухі, просторі ідеально підійдуть під склади або для іншого бізнесу. В цьому районі дуже зручна транспортна розв’язка, – писав продавець.

Чи вартувала ця нерухомість таких грошей, складно сказати. Адже стан будівлі, м’яко кажучи, залишав бажати кращого. Але зате історія у неї дуже цікава.

Будівля колишнього кафе

Подумати тільки, «винний магазин Турбаби» згадувався в номері журналу «Дзвін», що вийшов у Англії 15 жовтня 1859 року! Газета видавалася російськими революціонерами-емігрантами Герценом і Огарьовим. У статті, присвяченій цензурі, йшлося про зловживання у військовому госпіталі, розташованому під час Кримської війни у Нікополі. І в ній була згадка про нікопольський «парламент», що засідав «у винному магазині Турбаби».

269483539 652140412633679 8089820288936146322 n

Винний льох, де подавалися хороші привізні вина, був дуже популярним місцем у Нікополі.

Розташований він був недалеко від пристані, біля церкви. Таке розташування робило льох привабливим питним закладом. У нього встигали заскочити пасажири і члени екіпажів суден, що пришвартовувалися у Нікополі, сюди ж заходили і поважні люди після церковної служби.

До 1880-х років цим закладом керував Федір Турбаба, але “грудна жаба” стала причиною його ранньої смерті. Біля керма стала його вдова Марія Турбаба, можна сказати перша нікопольська жінка-підприємець. І керувала вона міцною господарської рукою. Її винний магазин, де вино можна було купити на винос в пляшці або діжці, а також розпити на місці, не втратив своєї популярності після смерті чоловіка.

Незважаючи на заборону напиватися, власниця дивилася крізь пальці на щовечірні посиденьки дрібних чиновників, купецької молоді та нечисленної інтелігенції. Напевно, через популярність льоху серед чиновників заклад і називали «нікопольським парламентом».

Веселі пісні звучали у погребі до пізньої ночі. Єдине правило, якого Турбаба дотримувалася зі всією суворістю – це було недопущення в заклад жінок (навіть найлегшого поводження).

Існує легенда, що господиня закладу особисто розвозила вночі гостей, які перебрали вина, по домівках. І що багато хто з нікопольських дам ненавиділи Марію Турбабу за те, що їхні чоловіки пропадають вечорами у льоху.

Марія Турбаба

Марія Турбаба

Марія Турбаба керувала невеликим штатом службовців, що складається з шинкаря (бармена), двох штатних (офіціантів), хлопчика на побігеньках (портьє), прибиральниці і возія-вантажника. Щоосені вона виїжджала на південь, де проводилися оптові розпродажі вин. А такі вина, як бургундське, мадеру, рейнвейн та інші, Турбаба замовляла у комівояжерів за каталогами. Про прибуття нової партії тут же повідомлялося по всьому місту, і шанувальники Бахуса, які вважали себе гурманами, до вечора збиралися у Турбаби «випробувати новий розлив».

Марія Турбаба померла у 1902 році. Спадкоємцем її маєтка з садом став прийомний син Марфи Турбаби. Марфа була сестрою Федора Турбаби. Степан був держаним чиновником, жив далеко, у Люблині. Скоріш за все, новий міський староста Вітчинкін переконав його продати сад з маєтком місту, що той і зробив. Але корчма продовжила своє існування на довгі роки. Щоправда, вже під іншими назвами. Деякі нікопольці старшого покоління згадують такі назви «Попити пива у Духіна» або відвідати «херсонський підвальчик», де вже був пивбар і можна було скуштувати другі страви, замовити рибу або раків. Тоді ще збережена вивіска свідчила, що це був ресторан «Дніпро».

Марія Турбаба. Художня реконструкція Володимира Заграничного

Марія Турбаба. Художня реконструкція фото Володимира Заграничного

Ось така історія… Ще однієї будівлі у старому Нікополі і ще однієї людини, яка залишила певний слід в історії міста…

Стара частина Нікополя сьогодні чи не найбільше страждає від ворожих обстрілів – адже знаходиться безпосередньо у прибережній зоні. А до повномасштабної війни вона страждала від байдужості влади та власників історичних будівель, які придбали їх за безцінок і мало дбали про хоча б збереження у пристойному стані, не говорячи вже про реставрацію.

Сьогодні стара частина Нікополя практично безлюдна і дуже поранена…

А понад 100 років тому тут кипіло бурхливе життя, про частину якого ми вам сьогодні розповіли.

Читайте також: Таємниці будівлі часів гетьмана Скоропадського у Нікополі – ви будете здивовані

Наш Телеграм

To Top
Розділи
Назад
Важливі
Новини
Lite
Допо-га
×