Журналісти TСН розповіли, як виживають і чому не виїжджають нікопольці. Їх матеріал “без купюр” публікує Nikopolnews.
Здається, з Нікополя до окупованої АЕС можна дійти пішки навпростець через обміліле Каховське море, так сильно пішла вода. Після російського теракту на греблі лише на Дніпропетровщині без водопостачання опинилися 200 тисяч мешканців. Це весь Нікопольський район і частина Криворізького.
Через стрімке обміління Каховського водосховища крани сухі вже два тижні. До того ж зовсім поруч іще одна небезпека – до замінованої росіянами Запорізької АЕС навпростець із Нікополя. Пані Олена дивиться на окуповану АЕС на протилежному березі. Жінка небезпеку цілком усвідомлює, але виїжджати не хоче.
«Сім кілометрів усього лише, від нього будь-що можна чекати. Тим більше, замінували ж охолоджувач. Залишаємося поки вдома, не хочеться нікуди з нашого Нікополя», говорить жінка.
Його тут завжди називали морем – водосховище біля Нікополя до теракту росіян на Каховській ГЕС було сімнадцять метрів завглибшки. Лише тиждень тому тут з’явилися острови. Нині ж майже все водосховище перетворилося на сушу. На скільки метрів пішла вода, обладнання виміряти вже не може.
Пляжі за колючим дротом, тут постійні обстріли з окупованого берега, росіяни б’ють просто з атомної станції. Останнім часом по кілька разів щодня. Будинки побиті вщент.
Журналісти розповіли, як виживають і чому не виїжджають нікопольці
План евакуації на випадок аварії на ЗАЕС тут мають, але деталі не розголошують із міркувань безпеки. В мерії Нікополя визнають: після теракту окупантів на Каховській ГЕС готові до найгіршого.
«Що там у них в голові?! Вони вже за межі вийшли всього людського. Місто до цього готується. Ми розуміємо, якщо на випадок евакуації міста, які будуть задіяні наші транспортні засоби, де хто, який алгоритм, куди буде від’їжджати», говорить секретар міської ради Нікополя Іван Базилюк.
Але нині, попри ядерний шантаж Росії, містяни звідти масово не виїжджають. В Нікополі досі залишаються 50 тисяч людей, ще 50 – виїхали в перші місяці після повномасштабного вторгнення.
За два тижні вони звикли до відсутності централізованого водопостачання. У черзі по привозну воду містяни більше обговорюють, як бути без води, і діляться порадами.
«Голову помила – і цією водою перу», розповідає місцева мешканка.
Воду розвозять цистернами по районах, інколи розливають просто з пожежного рукава. Аби всім вистачало, в Нікополі встановили обмеження – по 20 літрів питної води на людину. Та насправді мало хто рахує, сварок теж немає.
Мешканці водою із власних свердловин діляться з сусідами безкоштовно. Хіба є картонна коробка для добровільних внесків на оплату електрики, що живить помпу.
Потерпають без води не лише люди. Під загрозою були триста собак у притулку.
«В мене був просто шок та істерика. Ми не так важко переживали обстріли, ніж те, коли не стало води, бо не напоїти в таку спеку, не напоїти тварин – це просто їхня смерть! Швидка і болісна смерть», говорить керівниця притулку Олена Вошун.
Щонайменше триста літрів на день лише для пиття тварин – пані Олена перший тиждень збирала воду, де тільки можна. Небайдужі з усієї країни допомагали рятувати чотирилапих.
Коли в Нікополі відновиться водопостачання, місцева влада поки не анонсує. Проте запевняє: комунальники роблять усе можливе. Обіцяють – до осені точно впораються.
Відзначимо, що вранці 24 червня КП «Нікопольводоканал» повідомив про заповнення водопровідної мережі.
