Зворушлива історія про незламного чарівника-садівника з Нікопольщини надихає. І підтримує віру в людей. Які навіть у періоди лихоліть здатні робити вчинки на користь іншим… Творити добро посеред суцільного зла. Відновлювати і зберігати, коли ворог прагне знищити. Завдяки таким людям тримаються прифронтова Нікопольщина. І вся Україна.
Історію розповіла Тетяна Зюба і оприлюднила фото, передає Nikopolnews.
Історія про незламного чарівника-садівника з Нікопольщини
Це історія про незламного чарівника-садівника з прифронтової Червоногригорівки на Нікопольщині, чиї працьовиті руки десятиліттями плекають красу на рідній землі. Григорій Григорович Лузан невтомно займається озелененням селища.
Навіть тепер, коли клята війна обпалює і нищить усе живе навколо, його віра в квітуче майбутнє України залишається сильнішою за вороже залізо, – каже Тетяна Зюба
Вона показала фото, на якому Григорій Григорович Лузан стоїть біля величного, розлогого куща жасмину, який буквально вибухає сліпучо-білим цвітом.
Авторка розповіла, що цю красу чоловік посадив сам, рівно 32 роки тому. Тоді це був крихітний, тендітний пагінець, а сьогодні — справжній живий монумент миру, затишку та любові до рідної землі. Коли жасмин зацвітає, його солодкий аромат на мить перемагає навіть запах пороху, повертаючи спогади про спокійні літні вечори.
А ось на інших світлинах – біль… Від них стискається серце.
На фото – меморіальний сквер, де колись височіли пишні дерева та панував затінок. А тепер панує пустка.
Клята війна безжально пройшлася цими алеями: дерева стоять опалені, понівечені уламками снарядів, багато з них згоріли дотла або засохли через постійні обстріли. Замість квітучих алей — поранені стовбури, що німим докором дивляться в небо, – каже Тетяна Зюба
Григорій Григорович дивиться на цей понівечений сквер, і в його очах бринить невимовний сум, перемішаний із запеклою рішучістю. «Якби не ця клята війна… — тихо думає чарівник-садівник. — Який би в нас зараз був квітучий сад! Яке б буяння зелені зустрічало кожну весну», – коментує фото пані Тетяна
Вона додає, що якби не щоденні обстріли та руйнування, уся Червоногригорівка вже давно перетворилася б на суцільний зелений рай. Замість того, щоб латати вирви від прильотів, люди разом із Григоровичем висаджували б екзотичні кущі, доглядали б за квітучими алеями вздовж вулиць та збирали багаті врожаї в мирних садках.
І не тільки селище — уся квітуча Україна будувала б парки, плекала б нові ліси й засівала поля квітами, а не залізом. Безжальний ворог намагається перетворити нашу землю на випалену пустелю, але поки на ній є такі люди, як Григорій Лузан, життя не зупинити. Саме тому, дивлячись на обгорілі дерева в сквері, садівник міцніше стискає лопату. Його 32-річний жасмин продовжує цвісти попри все, а отже — колись знову зацвіте і весь меморіальний сквер, і вся Червоногригорівка, і вся наша вільна країна, – каже Тетяна Зюба
Ще новини Нікопольщини: Віддала кота подрузі, зачинила квартиру й поїхала на війну: історія вчительки музики з Покрова, яка у 56 долучилася до ЗСУ, а у 60 вийшла заміж (фото)
А також ми писали: «Це була моя мрія з початку війни»: як волонтерка з Нікопольщини підтримує ЗСУ (відео)
