17 вересня День міста у Марганці. Як усе починалося, як розвивалося місто – добірку публікацій на цю тему підготував Телеграм-канал «Типовий Марганець». Nikopolnews вітає Марганець з Днем Народження, бажає переможного миру і публікує цікаві історичні факти про місто трудівників і незламних людей.
Сьогодні Марганцю 85 років. Нижче – подорож у часі від «Типового Марганця».
Сьогодні День міста у Марганці: а як усе починалось
Історія міста розпочалася в часи козацтва, коли могутнє Запорозьке козацтво з’явилось на території Марганця. У південній частині міста, між річкою Томаківка й колишнім Каховським водосховищем лежить земля, вкрита віками історії — це острів Томаківка. Тут виникла перша Запорізька Січ ще в 1530-х роках і трималася стійко до 1593 року.
Потім Січ переїхала на острів Базавлук, що біля сучасного села Капулівка, але слава й дух Запорозького козацтва лишилися в цих місцях назавжди.
Селище Городище має свою власну історію, яка тісно переплетена з Томаківською Січчю. Один берег — це Томаківська Січ, другий берег — цивільне містечко. Саме там, через протоку, на півночі Томаківського острову була козацька держава.
Після того, як катерина II знищила Січ, багато козаків рушили на схід, на Кубань і за Дунай, але частина вибрала залишити свої коріння в цих місцях. До відкриття покладів марганцевої руди тільки західна частина міста була забудована. Це було село Городище, яке тепер стало частиною міста Марганця.
У кінці 1890-х та на початку 1900-х років активно обговорювалися ініціативи щодо створення сільських ставків і водосховищ, які в подальшому стали резервуарами води для місцевості. Ця епоха також відзначилася важливими ініціативами, такими як відкриття дитячих ясел, лісосадження та страхування майна від пожеж і нещасних випадків.
Так починалась велика історія міста Марганець.
Марганець у дореволюційні часи
Марганець у дореволюційні часи — це історія, наповнена відвагою і жертовністю, але також кривавими та трагічними подіями.
Як жили та працювали люди в глибинах землі та на поверхні, розвиваючи видобуток марганцевих руд?
У 1886 році розпочалася робота над видобутком марганцю на території сучасного Марганця.
Цей час був непростим не тільки для гірників, але і для всіх мешканців. З перших років експлуатації марганцевих рудників життя робітників стало справжнім випробуванням. Власники підприємств мало цікавились долею працівників. За цей період на рудниках сталося понад 120 смертельних випадків, і більшість із них – через обвали і травми.
Процес видобутку руди був неймовірно виснажливим. Шахтарі працювали по 12 годин на добу з двогодинною перервою. Весь процес виконувався вручну.
Умови для збагачення руди були примітивними — руду подрібнювали ручними методами. На жаль, й умови проживання були жахливими — люди жили в землянках або дерев’яних бараках, де панувала антисанітарія.
Це був час, коли здоров’я і життя гірників покладали на карту, а капіталісти викидали працівників, якщо вони втрачали працездатність. Темні часи, коли воля та міць духу допомагали людям вижити в екстремальних умовах.
Розвиток промисловості і краю, війна
З розвитком промисловості краю зростали й селища: Городище, Максимівка, Миколаївка, Мар’ївка. У 1938 році в цій місцевості проживало близько 21 тисячі чоловік.
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22 жовтня 1938 року населені пункти довкола рудників об’єднані в нове шахтарське місто Марганець. Саме йому судилося стати центром марганцевої промисловості України.
У 1941 році Марганець уже мав розвинуту медичну та освітню інфраструктуру: три лікарні, дитячу поліклініку, протитуберкульозний пункт, санепідемстанцію, пологовий будинок, 5 фельдшерських та 2 лікарняних пункти. Культурне життя також було активним, з двома середніми школами, школою ФЗН, клубами та двома газетами.
Натхненну працю жителів юного міста перервала жорстока війна.
Напередодні окупації міста, біля станції 116 км, німецький літак атакував ешелон із курсантами Одеського артилерійського училища. Пам’ять про це зберігає братська могила між Свято-Троїцьким храмом та СШ№ 5.
Лідія Василівна Савчук (Морщавка) ділилася своїми спогадами:
«Був літній вечір: місячний, зоряний, тихий… Село немов вимерло. Ми із сестрою вийшли на подвір’я. Тільки-но я промовила: «Яка краса, але незвично тихо», як тишу прорвало зловісне гудіння літака. Вибухи… «Добейте, братцы!.. Спасите!…» — кричали поранені».
Існували небезпідставні здогадки, що на залізниці хтось подав літаку-винищувачу сигнал. Хто це — здогадатися було не важко. Уже в перші години висадки німецького десанту в Максимівці зять одного з городищан їхав у колясці ворожого мотоцикла, маючи звання обер-лейтенанта.
17 серпня 1941 року морок окупації оповив молоде гірницьке містечко. Окупація міста Марганця тривала 904 дні.
Гестапо тероризувало населення, а «Новий режим» почав активну боротьбу з мешканцями. Тільки з 10.01.1944 року по 2.02.1944 року розстріляли 127 марганчан, з них 8 жінок.
За даними архіву Дніпропетровської області, до Німеччини було примусово вивезено — 14 500 осіб.
Відновлення після війни
Ще гриміли бої біля Нікополя, Кривого Рогу, а Марганець уже починав відновлюватися.
Німецько-фашистська окупація перетворила місто на руїни. Більше 23 тисяч кв. м житла, адміністративні споруди, лікарня, поліклініка, дитячі садки, кінотеатр, клуби, школи були зруйновані.
Однак, 6 лютого 1944 року тимчасова окупація завершилася, і розпочалася нова сторінка в історії міста — відбудова. У перший день після визволення працівники міста відзначили це мітингом, на якому закликали до наполегливої праці.
Головну роль у відбудові відіграли жінки, підлітки та німецькі військовополонені, серед яких виділяється Фрідріх Гесс.
Він активно долучився до об’єктів будівництва та створив кілька фонтанів. Їх добре пам’ятає старше покоління. Марганець на довгі роки став для Гесса місцем, куди часто линув спогадами, куди мріяв повернутися. І мрія здійснилася. Саме Фрідріх Гессен став «батьком» і ініціатором багаторічної дружби, що міцно пов’язала німецький Ехінгем з українським Марганцем.
Марганець місто-сад
Марганець славився як місто-сад, завдяки великим зусиллям, спрямованим на озеленення.
За період з 1954 по 1958 роки на території міста було висаджено понад 100 тисяч дерев та кущів, а з 1958 по 1967 роки — ще стільки ж. Марганчани обирали найкращі породи дерев, включаючи каштани, горіхи, липи та сріблясті тополі.
Немов веретена тополі,
Ген встали навколо стрімкі.
Зимою безлисті і голі,
А влітку-хороші такі.
Говорять, що їх посадили
Ще в юності наші батьки
У сонячні перші розливи,
Щоб з ними пройти у віки.
Вірш марганчанина Григорія Бідняка
У 1966 році, східний мікрорайон отримав парк площею 20 га. Відзначилися у важливій справі жінки. Марганчанки виступили з ініціативою перетворити Марганець на місто зразкового порядку та чистоти.
Через журнал «Работница» вони звернулися до всіх жінок країни із закликом наслідувати їх приклад — розпочати похід за високу культуру і зразковий порядок у містах та селах: «Нехай зазеленіють нові парки й сади, нехай зодягнуться в ошатне святкове вбрання вулиці і площі!»
Звернення підписали кращі активістки того часу. За їх участі в 1967 році на вулицях міста висадили 24 тисячі дерев та кущів, майже 3 га квітів, 20 тисяч троянд. Тривала велика робота з наведення чистоти та порядку. У 1987 році на вулицях Марганця, у парках та скверах посадили ще близько 5000 нових дерев, 2500 кущів троянд і 53 тисячі тюльпанів.
Загалом, за повоєнні роки на озеленення міста витратили понад мільйон карбованців. Насадження перевищували 1000 га.
Сьогодні Зеленський згадав Марганець у своїй промові
Сьогодні Зеленський згадав Марганець у своєму зверненні. Він сказав:
«Цими днями різні наші міста мали б відсвяткувати свій день. Звичайно, зараз не до свят. Але прийде час, коли ми всі, всі українці, будемо святкувати в мирі й справжній безпеці дні наших міст. Це буде час без окупантів на українській землі. І я дякую всім, хто жодного дня не втрачає, наближаючи мир і безпеку для всієї нашої землі, для кожного міста й громади!
Світлодарськ, Генічеськ, Сорокине, Суходільськ, Антрацит, Рубіжне, Ясинувата, Каховка, Бердянськ та Пологи – про всі наші міста памʼятаємо. Всі – українські. Так є і так буде.
Херсон, Черкаси, Кропивницький, Старокостянтинів, Тячів, П’ятихатки, Сіверськ, Чоп, Гуляйполе, Бориспіль, Камʼянське, Боярка, Бровари, Обухів, Переяслав, Тараща, Фастів, Перевальськ, Первомайськ Луганської області, Щастя, Баштанка, Ромни, Лозова, Первомайський, Валки, Каховка, Нетішин, Городище, Новгород-Сіверський, Носівка, Тульчин, Малин, Коростишів, Броди, Сколе, Марганець, Березань, Буча, Первомайськ Миколаївської області, Заводське, Дунаївці, Семенівка, Камінь-Каширський, Бурштин, Городок Хмельницької області, Городок Львівської області…
Усі однаково потребують української перемоги!»
У матеріалі використано фото з архівів “Марганець Історичний”.
Ще новини Марганця: «Моє місто – моя доля…»: Володимир Котов розповів про рідний Марганець
