Нікополь і Каховське море пов’язані з одним із наймасштабніших гідротехнічних проєктів радянської доби — будівництвом Каховської гідроелектростанції. Створення Каховського водосховища у 1950-х роках змінило не лише русло Дніпра, а й економіку, природу та історичний ландшафт усього Півдня України. Напередодні третьої річниці знищення водосховища згадуємо, як все було.
Пропонуємо до вашої уваги новийматеріал в рубриці “Реконструкція: Нікополь” на Nikopolnews.
Микитин Ріг. Вид на Дніпро. Художня реконструкція фото: Володимир Заграничний
20 вересня 1950 року Рада Міністрів СРСР ухвалила постанову про будівництво Каховської гідроелектростанції, Південно-Українського та Північно-Кримського каналів. Проєкт передбачав спорудження потужного гідровузла з бетонною греблею, судноплавним шлюзом та великим водосховищем об’ємом 14 мільярдів кубометрів води.
У документах того часу Каховську ГЕС називали майбутнім «акумулятором Півдня України». Передбачалося, що станція забезпечуватиме електроенергією Херсон, Миколаїв, Одесу, Сімферополь, Керч та інші міста.
Будівництво швидко отримало статус «великої будови комунізму». По всій Українській РСР проводилися мітинги та агітаційні кампанії. Підприємства брали соціалістичні зобов’язання щодо виготовлення техніки й обладнання для нового гідровузла. До робіт залучалися наукові установи, проєктні інститути та тисячі робітників із різних регіонів СРСР.
Велика ціна «сталінського мегапроєкту»: прямі втрати та затоплення Великого Лугу
Водночас масштаби проєкту вимагали колосальних витрат. Прогнозна вартість самого будівництва Каховського гідровузла у цінах 1950 року становила 2234 мільйони карбованців. Проте прямі збитки від затоплення та підтоплення територій оцінювалися приблизно у 594 мільярди карбованців. Таким чином, втрати регіону в десятки разів перевищували безпосередню вартість будівництва ГЕС.
Однією з найбільших втрат стало затоплення територій Великого Лугу — історичної місцевості, тісно пов’язаної із Запорозькою Січчю та козацькою історією. Під водою опинилися плавні, родючі землі, старі поселення та природні ландшафти Нижнього Дніпра.
Рибак. Нікопольські плавні. Художня реконструкція фото: Володимир Заграничний
У 1951 році перед майбутнім затопленням археологи провели масштабні дослідження у 13 населених пунктах півдня України, зокрема у Нікополі, Любимівці, Бериславі, Золотій Балці та інших місцях. Експедиції досліджували пам’ятки доби бронзи, перших століть нашої ери та періоду Запорозьких Січей. Частину історичних об’єктів вдалося задокументувати, однак значна кількість пам’яток назавжди залишилася під водою після створення Каховського моря.
Паралельно із будівництвом ГЕС активно створювалася нова інфраструктура. Будувалися бетонні заводи, дороги, залізничні колії та високовольтні лінії електропередач. Для працівників гідровузла почали зводити нове місто — Нову Каховку.
Уже в 1951 році у місті гідробудівників з’явилися перші житлові квартали, а згодом — лікарні, школи, магазини, їдальні та Палац культури. На будівництві працювали тисячі людей і сотні одиниць техніки — екскаватори, бульдозери, крани та землеснаряди.
Будівництво Каховської ГЕС. Художня реконструкція фото: Володимир Заграничний
Наповнення водою Каховського водосховища в районі Нікополя. Художня реконструкція фото: Володимир Заграничний
Попри офіційні повідомлення про успіхи, архівні документи свідчать про численні проблеми на будівництві. Частина механізмів працювала лише кілька десятків відсотків від календарного часу. Будівельники скаржилися на погану механізацію праці, нестачу електроінструментів та важкі умови проживання.
У документах також фіксували значні перевитрати матеріалів і коштів. Наприклад, у 1952 році здорожчання будівництва становило близько 27% від планової вартості.
Запуск ГЕС та нова інфраструктура Прибережжя
У 1954 році будівництво Каховської ГЕС перейшло у фінальну фазу. На станції почали монтувати гідроагрегати та турбіни. Загалом для ГЕС передбачалося встановлення шести агрегатів. У різних містах СРСР виготовляли турбіни, генератори, металоконструкції та обладнання для майбутньої станції.
7 липня 1955 року будівельники перекрили русло Дніпра, а вже 14 липня розпочалося наповнення Каховського водосховища. Саме тоді остаточно почало формуватися Каховське море — одне з найбільших штучних водосховищ Європи.
Ще до завершення будівництва ГЕС через новий шлюз почали проходити судна. Перший караван пройшов 10 червня 1955 року, а 30 червня було відкрито регулярне судноплавство.
1 жовтня 1955 року розпочалося будівництво портів на Каховському морі — у Новій Каховці, Великій Лепетисі, Бериславі, Кам’янці та Нікополі. Для Нікополя це означало розвиток річкової інфраструктури та нові транспортні можливості.
30 вересня 1955 року відбувся пробний запуск першого гідроагрегату Каховської ГЕС, а 18 жовтня його офіційно ввели у промислову експлуатацію.
Каховська ГЕС стала символом радянської індустріалізації та масштабного втручання людини у природу. Водночас створення Каховського моря мало суперечливі наслідки — від розвитку енергетики й судноплавства до затоплення історичних територій та змін екосистеми Дніпра.
Сучасний Дніпро біля Нікополя. Художня реконструкція фото: Володимир Заграничний
Для Нікополя ця історія має особливе значення, адже місто стало одним із центрів нового водного простору, який формував життя регіону протягом десятиліть.
Нікополь і Каховське море: як окупанти знищили водосховище
Проте історія штучного моря, яка розпочалася з масштабного радянського втручання в екосистему, завершилася страшною катастрофою вже у XXI столітті. 6 червня 2023 року російські загарбники здійснили черговий кривавий злочин проти України та її майбутнього, підірвавши заміновану ними греблю Каховської ГЕС. Цей теракт став найбільшою техногенною та екологічною катастрофою в Європі за останні десятиліття, яка миттєво знищила унікальне водосховище.
Для Нікополя та всього Прибережжя руйнування гідровузла принесла колосальні виклики: від гуманітарної та екологічної кризи, спричиненої раптовою нестачею питної води для сотень тисяч людей, до оголення величезних територій колишнього мулистого дна. За лічені тижні Каховське море практично зникло, залишивши після себе пустелю, яка, втім, швидко почала демонструвати дивовижну силу природи — на звільнених від товщі води землях Великого Лугу знову проростає корінний ліс.
Сучасний Дніпро біля Нікополя. Художня реконструкція фото: Володимир Заграничний
Як Каховське водосховище стає найбільшим лісом серед степів України.
Сьогодні, під постійними ворожими обстрілами, Нікополь знову звик наново жити поруч із водою, але вже зовсім іншою. Історія зробила трагічний оберт, і там, де понад пів століття вирували штучні хвилі «моря», крізь пісок та нову зелень знову пробиває собі шлях старе, історичне русло Дніпра. Південь України вкотре змінюється, повертаючи свою автентичну географію за неймовірно високу та болючу ціну.
Читайте також: Хроніки старого Нікополя: постріли на Катеринославській 15 квітня 1910 року (фото)
Наш телеграм: https://t.me/nikopolnew
