У Нікополі після зникнення Каховського водосховища просто вулицями міста гуляють зголоднілі і спраглі баклани. Іноді вони падають знесилені... А ще у двори до мешканців приватного сектору масово повзуть змії. Про це Nikopolnews розповіли, зокрема жителі Новопавлівки.
У Нікополі після зникнення Каховського водосховища вужі шукають воду
За словами наших співбесідників, люди знаходять у свої дворах чи просто серед вулиці у приватному секторі плазунів – живих або вже розірваних собаками. Їх стало дуже багато останнім часом, вони різного розміру. Це переважно водяні вужі, але трапляються і гадюки.
Вірогідно, така навала змій пов’язана із тим, що Каховське водосховище висохло. І плазуни, які жили на березі, втратили свої звичні умови перебування та раціон. От і мандрують, дезорієнтовані, у пошуках кращої долі – їжі та води.
Одна із таких мандрівниць, вже мертва, на фото, наданому нам мешканцями Новопавлівки.
Водяний вуж – найрозповсюдженіша у Нікополі змія, що про неї відомо
В Україні зустрічається у лісостеповій, степовій зонах та у Криму. У межах всього ареалу водяний вуж тісно пов’язаний з водоймами, далеко від яких зустрічаються дуже рідко.
Велика змія, завдовжки до 140 см, зазвичай довжина самців — до 80 см, самиць — до 1 м. Голова плоска, морда загострена. Міжносові щитки трикутної форми.
Забарвлення верхньої частини тулуба оливкове різних відтінків, іноді може бути темне, навіть чорне. На спині численні темні плями, розташовані в шаховому порядку або вузькі поперечні смуги. На потилиці зазвичай темна пляма, що має вигляд латинської букви V, напрямлена вістрям до голови. Іноді зустрічаються особини без малюнку. Забарвлення черева жовтувате або червонувате, з чорними прямокутними плямами. Жовтих «вушок» позаду голови, як у звичайного вужа, у водяного немає.
Водяний вуж може заселяти як прісні так і дуже солоні водойми, як з проточною, так і зі стоячою водою. Гарно плаває, навіть на сильній течії, може довго знаходитись під водою. Укриттям для тварин слугують порожнини під камінням, покинуті нори гризунів, сухі залишки рослинності. Активні вдень, особливо вранці та ввечері, більшу частину часу проводять у воді, полюючи, можуть запливати на 3 — 5 км від берега. Також вдень можуть грітися на сонці на березі.
Основу раціону складає риба, також живиться жабами, іноді дрібними птахами та ссавцями. Впіймавши у воді крупну здобич, вуж спочатку, тримаючи жертву у щелепах, пливе на берег, де маючи тверду опору для тіла може її проковтнути. При появі небезпеки вужі ховаються на дні водойми. Зимують вужі у норах гризунів та природних порожнинах, частіше за все великими скупченнями (до 200 особин різної статі та віку), іноді разом з іншими зміями.
Парування водяних вужів відбувається протягом квітня. Самиці відкладають яйця наприкінці червня — на початку липня. Кількість яєць становить 4-18, розміри 15-16 х 32-35 мм. Молоді вужі, розміром до 20 см з’являються у середині серпня — на початку вересня.
Для людини водяний вуж не становить небезпеки, оскільки не має отрути, не зважаючи на це часто цих змій знищують, приймаючи їх за гадюк, оскільки вони не мають характерних для звичайного вужа вушок, його плями на тілі мають нечіткий стан, а сам вони розташовані у шаховому порядку.
Цікавий факт про водяного вужа
Сучасна українська назва острова «Зміїний» пов’язана з тим, що на острові водилось багато змій (водяних вужів), яких виносило сюди з гирла Дунаю (зокрема, на деревних гілках) та змії жили на ньому у великій кількості ще в XIX сторіччі.
