Раніше Nikopolnews повідомляв, що діти Нікополя змогли відпочити у прикарпатському місті Калуш. Йдеться про 15 обдарованих дівчат і хлопців з різних навчальних закладів міста.
На відпочинок вони їздили разом із заступницею директора з виховної роботи Нікопольської гімназії №23 Вікторією Комісар.
У Калуші з нікопольськими дітьми поспілкувалися журналісти проєкту «Вікна». Юні нікопольці розповіли, як для них особисто почалася повномасштабна війна та як вони переживають обстріли рідного міста.
Діти Нікополя про війну і обстріли міста
14-річна Ксенія Коринкова навчається в Нікопольському ліцеї №15. Зараз дівчинка проживає з батьками у місті Покров Нікопольського району Дніпропетровської області. Хоч у місті зачинені дитячі садки та школи, адже це недалеко від лінії фронту, проте ситуація в місті спокійна.
Нікопольчанка зустріла війну вдома. Каже, що спочатку не зрозуміла, що взагалі сталося і ситуацію пропустила повз вуха. Тоді збиралася в ліцей, але так і не пішла. Та ситуація затягувалася і панували панічні настрої. Врешті, 16 березня 2022 року Ксенія разом з мамою та сестрою виїхала до Литви. Там пробули два місяці. Згодом місяць пожили в спокої. Після чого почалися обстріли. Тоді виїхали до Бучі, де на той момент було спокійно. А сьогодні сім’я живе в Покрові. Хоч дівчинка з сім’єю у відносній безпеці, проте зізналася, що почувається пригнічено, адже їй боляче спостерігати, що роблять росіяни з її рідним Нікополем.
Це моє рідне місто, де я народилася. Кожен день ти бачиш розбиті локації, де ти проводила час, жила своє життя. Це важко, там залишилися рідні. Але життя продовжується, ми повинні жити далі. Ми всі віримо в наших захисників, вони — наш захист, наша опора. Хочемо, щоб все скоріше закінчилося, – каже дівчинка
16-річна Кіра Рудзик навчається у Нікопольському ліцеї №8. Розповіла, що вже 10 років займається акторським мистецтвом. Найбільше вдячна своїй вчительці Ірині Саллінен, яка допомогла їй зрозуміти свої бажання і стала їй фактично другою мамою. Дівчинка мріє стати актрисою, хоча розуміє, що для цього потрібно мати сильний характер і багато навчатися.
Перші вибухи дівчинка з родиною не відчула, адже виїхали в березні до Ізраїлю, де проживала рідня. Проте, коли повернулися, почули страшні обстріли і це було жахливо. Зараз Кіра разом з сім’єю проживають у рідному місті. Каже, що до такої ситуації звикла. Одного разу дитина мало не загинула.
З часом звикаєш, що навколо тебе обстріли, кожен раз бомблять по-різному. Ти можеш лягти спати і тебе можуть вибухи застати. Одного разу я сиділа на лавочці, гуляла по центру, не було ніякої небезпеки, повітряної тривоги й раптом прилетіло в центр. неподалік від мене, — зазначила Кіра Рудзик
У Калуші юні нікопольці взяли участь у майстер-класі, під час якого натхненно малювали разом з калуськими художниками. На згадку про свій візит передали для Калуської громади цінні сувеніри. Зокрема, ангела, який в руках тримає серце із надписом “Нікополь — Калуш”, та календар.
Вихованки гуртка образотворчого мистецтва будинку дитячої та юнацької творчості міста Нікополь подарували дві картини, на яких зображена вулиця рідного міста — Віктора Усова. На одній — вулиця до війни, на другій — після.
Детальніше про це – у сюжеті “Вікон” нижче.
Діти Нікополя про війну і обстріли міста: відео
Ще новини Нікополя: «При обстрілі в нас є 3-6 секунд, щоб заховатися»: про життя у прифронтовому Нікополі, розповіла майстриня з гончарства
