Нікопольчанка розповіла про евакуацію 2 березня 2022 року. Перед самим початком повномасштабної війни вона переїхала до Києва, тому евакуюватися довелося зі столиці у найгарячіші для міста дні. І це було справжнє пекло.
Зараз Анна Снісаренко живе за кордоном. І дуже хоче повернутися в Україну. Nikopolnews поспілкувався із землячкою.
Коли почалася велика війна, мама жінки залишалася у рідному місті Нікополь. В той самий час Анна разом з дитиною й собакою виїжджала з Києва.
«Я з дитиною та собакою виїжджали із залізничного вокзалу 2 березня. На вокзал приїхали о 8 ранку, а сіли до потягу о 17:30 приблизно. Весь час стояли під потягами, які приходили й рушали. На вулиці падав сніг, вила сирена та був приліт неподалік. Як тільки ми зайшли у потяг, мою дитину взяла на руки незнайома жінка, а я з собакою стояли в проході. Як тільки закрились двері потяга, стався вибух на вокзалі», розповідає Анна
Їхали, за словами жінки, дуже швидко.
«Такої швидкості в електричці я ще не бачила… Думала, що розвалиться від такої швидкості. Весь час їхали з вимкнутим світлом. Було дуже страшно. Особливо маленьким діткам. Ми старалися і пісні співати дітям, то плескати в долоні. Аби хоч якось їх відволікти», говорить нікопольчанка
Спочатку Анна разом з сином та собакою приїхали на центральний залізничний вокзал Львова. Там було багато людей, волонтерів і покинутих тварин.
Син Анни попросив взяти когось із тварин. Йому було шкода їх. Проте, до них підійшли волонтери і сказали, що всіх покинутих тварин евакуюють до Польщі. Тому Анна з сином заспокоїлися і почали чекати потяг для подальшої евакуації куди-небудь. Куди саме, вони не знали. Перед посадкою у потяг людей сортували за віком дітей.
«Добре, що всі документи, чіпи й прививки були у моєї собаки. На кордоні у нас не було проблем. Ми їхали 70 км до Польщі 20 годин. Так як було багато поїздів та зупинялись в населених пунктах. Місцеві жителі виходили з великими каструлями приготовленої їжі (борщ, гречка, картопля..) вода, чай, соки і навіть корма для тварин. А також для малюків памперси і серветки», згадує наша землячка.
Потяг, у якому їхала Анна, прибув до польського міста Пшемишль. Тоді поляки дуже добре допомагали українцям. На кордоні давали їжу і дитячі підгузки. Анну разом з сином забрав один з волонтерів. Вони поїхали до однієї польської жінки, яка готова була їх прийняти. У неї вони пробули дві доби.
Нікопольчанка розповіла про евакуацію 2 березня 2022 року
А потім поїхали до Варшави. Звідти рушили до Німеччини. У Німеччині вони переночували добу і знову сіли на потяг, аби їхати вже до Нідерландів. Оскільки подруга Анни знайшла їм там житло.
«7 березня нас прихистила родина нідерландців. В якій ми прожили пів року, а потім їм треба було продавати будинок. Тож ми знайшли іншу родину, в якій живемо півтора року», розповідає Анна.
“Ми б давно повернулися в Україну, якби не ця ситуація”
За декілька днів до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, у Анни зламався імплант на щелепі. У неї фактично не було половини нижньої щелепи. Замість кістки стояв титановий імплант.
«Родина, у якої ми живемо, відвезли мене до лікарні і там мені погодились зробити складну операцію. Вони вже взяли частину кістки з моєї ноги та вставили замість зламаного імпланту. Тепер в нову кістку, яка прижилася, вони ставлять імпланти та згодом поставлять міст і буде повноцінна щелепа з зубами», говорить жінка.
Анна Снісаренко зізнається, якщо б не цей випадок, то вже б повернулася разом з сином в Україну. А поки вона знаходиться у Нідерландах. До неї приїхала мама з Нікополя, не витримавши постійних обстрілів.
В перерві між курсами лікування нікопольчанка разом з іншими українцями робить окопні свічки, збирає одяг і не тільки. Всі зібрані речі волонтери відвозять до України.
Також, допомагає Україні і родина, в якої зараз живе наша землячка. Анна кожного дня розповідає і показує, як росія знищує нашу країну та місто Нікополь.
Ще новини Нікополя: #StandWithUkraine: нікопольці нагадали про терор рідного міста у різних країнах світу
Читайте також: Одним дроном знищили 11 окупантів – у 3-й ОШБр показали відео
