Нікополь

«Не можу думати про спорт»: скелетоніст Владислав Гераскевич волонтерить під час війни, а тренування закинув

"Не могу думать о спорте": скелетонист Владислав Гераскевич волонтерит во время войны, а тренировки забросил

Вихованець нікопольського СК «Електрометалург» скелетоніст Владислав Гераскевич відомий передусім тим, що він першим почав займатися скелетоном в Україні і першим представив нашу країну у даному виді спорту на міжнародних змаганнях. Талановитий спортсмен взяв участь вже у двох Олімпійських іграх. У нього великий потенціал. Але в Україні точиться повномасштабна війна. І думати про спорт Владислав зараз не може. Разом зі своїм батьком Михайлом він активно займається волонтерством.

Про це Владислав Гераскевич розповів у великому інтерв’ю каналу 24, передає Nikopolnews. Також молодий спортсмен розповів, як для нього особисто розпочалася війна і як змінила його життя.

Пропонуємо вашій увазі фрагменти інтерв’ю (автор Дарина Жданевич)

Яким був ваш ранок 24 лютого?

-Війна почалася на 9 день після повернення з Олімпійських ігор, я був у Києві. Чув вибухи навколо, напевно, як і більшість українців. Почали надходити повідомлення про війну.

Тоді я відразу поїхав до своєї сестри, яка навчається в Києві. Вона живе в іншій частині міста, а сама з Одеси, тому допоміг їй виїхати до батьків. Потім з сім’єю поїхав до рідних, які живуть у Житомирській області, там побув деякий час. Через кілька днів почали возити гуманітарну допомогу.

Цей день ніколи не забуду, він це лишиться назавжди, на жаль. Це жахливо, не зрозуміло. Було важливо надати правдиву інформацію. Оскільки в перші дні не було багато світових ЗМІ в Україні. Вони не встигли заїхати, тому не всім країнам була зрозуміла ситуація. Всі знали, що Росія напала, але що саме в нас коїться їм було невідомо. Бо ж росіяни казали, що будуть лише військові об’єкти бомбити. В цьому напрямку вирішили працювати.

Ви постійно поширюєте у своїх соціальних мережах світлини, де допомагаєте місцевим. Як змінилася ваша діяльність після повномасштабного вторгнення Росії?

-Всі ми не вірили, що почнеться війна. До кінця сподівалися, що цього не станеться. Після Олімпійських ігор залишилося багато контактів зі світовими ЗМІ, почав їм писати. Подавав їм багато інформації про те, що в нас відбувається, закликав допомагати нашій країні. Це тривало десь перші два тижні. У мене було плюс-мінус 5 інтерв’ю в день.

З другого дня війни займалися відстороненням росіян та білорусів від міжнародного спорту. Збирали підписи разом з українськими спортсменами. В перші дні у нас було понад 100 підписів саме олімпійців. Не тільки з України, це також були спортсмени з інших країн, як Канада, США, Латвія та інші. Рухалися зі спортсменами в цьому напрямку. Нам вдалося здобути маленьку перемогу, оскільки росіяни та білоруси не змогли виступити на Паралімпійських іграх-2022.

І як ми побачили згодом, цих спортсменів почали використовувати в пропаганді. Ми переконалися, що це рішення було правильним, тому що ці спортсмени, як маріонетки. З літерою “Z” вони виходять на концерти, і цим самим підтримують війну. Тому я вважаю, що з нашого, спортивного фронту це було дуже важливо. Я радий, що ми могли це зробити.

Також в цей час намагалися максимально допомагати, волонтерити. В нас є великий бус, бобслейної та скелетонної команди. І ми їм допомагали перевозити гуманітарну допомогу та продовжуємо це робити. В мене є багато друзів, які також допомагають. Свої ресурси закінчуються дуже швидко. Ми не можемо забезпечити всіх. Тому було рішення створити фонд. Вже він зареєстрований, закінчуємо організаційні питання.

Ми вже працюємо як благодійна організація. Намагаємося максимально допомагати. Все фільтруємо та контролюємо, все одно вистачає людей, які намагаються собі щось взяти те, що їм не потрібно, або у великій кількості.

«Не можу думати про спорт»: скелетоніст Владислав Гераскевич волонтерить під час війни, а тренування закинув

Чи писали вам російські спортсмени про війну в Україні?

-Так, були, писали, що їм шкода, що таке відбувається, але публічно ніхто з них не виступив. Ці повідомлення з’явилися, бо ми активно порушували тему щодо відсторонення росіян та білорусів. Вони писали про те, що спорт поза політикою, якоїсь підтримки насправді я не бачив, не бачив вибачень за те, що робить їхня держава, не бачив публічних заяв щодо цього.

Є статистика, що більшість населення у Росії підтримує ці дії, спортсмени мовчать. Я сподіваюся, що більше не побачу російських спортсменів на міжнародній арені, що їх там більше ніколи не буде.

Наша місія не нашкодити російським спортсменам, наша місія якнайшвидше закінчити війну, тому що фото, які ми бачили з Бучі, Ірпеня, Гостомеля – це просто жах. І своїм мовчанням, ігноруванням росіяни це підтримують. Спорт має нести мир та об’єднання, а росіяни несуть смерть та жах, тому звичайно вони ні в якому разі не мають бути на міжнародній арені.

Я вважаю, ті хто підтримує дії російської армії мають бути дискваліфіковані довічно. Проти тих, хто мовчав мають бути жорсткі санкції: дискваліфікація від Олімпіади. Спортсмени, які підтримали Україну, виступили проти війни, їх небагато, я бачив, вони можуть виступати, але вже не за Росію, а за якусь іншу країну. І звичайно, що не за Україну. Такі атлети допомагають зупинити цю війну, вони висловлюються за мир та за Україну.

Не забуваємо, що дуже багато російських та білоруських спортсменів є військовими, тому вони мають пряме відношення до війни. Їх повинні довічно дискваліфікувати. Підтримування війни – це максимальна протилежність того, що несе в собі спорт.

1949677 15674828

Михпйло і Владислав Гераскевичі

Чи підтримуєте ви спортивну форму зараз?

-Я ще жодного разу не тренувався після Олімпійських ігор. Війна почалася, зараз взагалі не до того. Сплю мало, намагаємося допомагати, як можемо. Війна вплинула на нас, напевно, назавжди. Зараз немає навіть думок тренуватися. Я радий, що деякі спортсмени виступають, мають можливість представляти нашу країну, підіймати синьо-жовтий прапор. Це також дуже корисно.

Багато спортсменів не виїхали з країни, а взяли до рук зброю. На жаль, я не маю військового досвіду, тому зараз виконуємо іншу роботу, теж важливу – волонтеримо. Про тренування не думаємо, всі сили направлені на те, щоб максимально допомогти своїй країні та швидко закінчити війну.

Як підтримали вас інші спортсмени, і як відреагувала Міжнародна федерація?

-Спортсмени дуже сильно нас підтримали. Багато було повідомлень. Від Міжнародної федерації бобслею та скелетону ми отримали лист, що вони відсторонили росіян та білорусів від участі у змаганнях. Але зараз міжсезоння, змагань немає. Ми будемо змагатися дещо пізніше, тоді й будемо порушувати це питання далі. Багато підтримало національних федерацій: Німеччина, США, Велика Британія. Латвія взагалі виступила з заявою про те, що вони не будуть брати участь у змаганнях, де є росіяни чи білоруси. Сподіваюся, що цю ініціативу підтримають інші, щоб представників країни-агресора більше не було на турнірах.

Дуже багато підтримки від спортсменів, розумієш, що ми не самі. Вони не просто підтримують, а допомагають матеріально, гуманітарною допомогою.

Владислав одним із перших висловлював свою громадянську позицію. Це було ще до повномасштабної війни в Україні. Скелетоніст представляв Україну на Олімпійських іграх-2022. Гераскевич закінчив виступ у Пекіні на 18-й позиції. На жаль, спортсмену не вдалося поборотися за медалі, проте він запам’ятався своєю патріотичною позицією. Після свого виступу на Іграх він взяв плакат зі словами: “No war in Ukraine” та продемонстрував його на камеру.

Ідея продемонстувати плакат зявилася у Пекіні, чи ще до стартів?

Я дуже сильно хворів перед Іграми, коли виступ був на межі зриву, вже тоді почалися перші новини про можливий наступ Росії. Тоді ми планували, що якщо все ж таки поїдемо в Пекін, і ситуація до цього часу не покращиться, то висловимо заклик до миру.

Хотіли, щоб весь світ побачив, що ми мирна держава, ні з ким не хочемо воювати, а хочемо мирного неба над головою та яскравого майбутнього для нашого покоління. Тому така думка з’явилася до Олімпських ігор. Насправді не очікували, що буде така велика увага до нас. Адже ти звичайний спортсмен, займаєшся своєю справою, не думаєш про те, що можеш якось вплинути на світову ситуацію.

Ця ідея у нас виникла з татом, який є моїм тренером. Ми разом вирішили це зробити. Я радий, що МОК не побачив нічого політичного у цьому, бо це був заклик до миру. Комітет також виступає за мир, тому добре, що проти нас не виставили якихось санкцій. Але це було б і дивно, якби вони нас покарали за те, що ми просто не хочемо війни в нашій державі.

1949677 15676207

Чи не боялися, що МОК може дискваліфікувати вас за цей жест, оскільки позиція комітету нерідко буває неоднозначною?

-Я займаюся скелетоном і це моя улюблена справа, дуже люблю цей спорт. Ставлю собі цілі та досягаю їх, ми з командою постійно працюємо на покращення результату. Любимо коли ми виграємо і лунає гімн України. Але це все не має значення, коли у країні починається війна.

Якби мене дискваліфікували, але не було б війни, то для мене це буде набагато важливіше, тому що це життя людей. Ми займаємося спортом, щоб представляти Україну, але якщо у країні війна, то немає ніякого сенсу в цьому.

Ми йшли на цей ризик. Там нічого не було політичного, це заклик до миру. Я не згадував у своєму зверненні ніяку державу. І у всіх інтерв’ю говорю тільки про нашу країну, про те що ми хочемо миру в Україні. На злодії й шапка горить, є такий вираз, тому з усього світу ми отримуємо підтримку. А зі східної сторони – погрози, на кшталт: “що ти взагалі там робиш”, “нащо ти то зробив”. Ми йшли на ризик, але це важливіше. Війна це жах, ми хочемо, аби був мир в Україні.

Я отримав дуже багато підтримки. Мене вразило наскільки сильно відреагувала світова спільнота. Почув підтримку від Японії, Кореї, Америки, Канади, та майже усіх європейських країн. Це вражає, всі хочуть нам допомогти, бажають миру. Всі дякували за мій прояв громадянської позиції.

Як працює НЗФ у Нікополі під час повномасштабної війни

Як змінилося життя у Нікополі за час повномасштабної війни

Стало відомо, скільки нікопольців виїхали з міста від початку повномасштабної війни

To Top