Купити квартиру в Дніпрі

Допомога українцям
2800
2800

Довелося відновлювати стелажі та вітрини: підприємниця розповіла про роботу у Нікополі під час війни

роботу у Нікополі

У Нікополі підприємниця Наталія Фатеєва розповіла про роботу під час війни. Її історію записала журналіст газети «Визит Венал» Світлана Німченко, передає Nikopolnews.

Жінка має бізнес у Нікополі. Вона власниця трьох продуктових магазинів. Коли розпочалась війна, Наталія всупереч страхам залишалась у рідному місті і ні на день не закривала свої магазини. Більшість дівчат, які працюють у неї, теж не залишили свої робочі місця. Разом колектив пережив руйнування магазину ворожими снарядами та складний час відбудови та перезапуску роботи…

роботу у Нікополі

Наталія Фатеєва

Перший день обстрілу Наталія не застала у місті, в цей час вона навідувалась до доньки та онука у Німеччину, куди вони евакуювались на початку війни. Попри всі складнощі і переживання, вона все ж таки повернулась, щоб підтримувати економіку країни, нести відповідальність за дівчат, які працюють у неї, та рухатись далі. Бо страх зникає під час руху.

Про роботу у Нікополі та початок обстрілів

Родина Фатеєвих живе у районі міста, який найчастіше потрапляє під обстріли російської армії. Тому вони з чоловіком перепланували підвальне приміщення у своєму будинку і рятуються від снарядів там.

«Спочатку було трохи простіше, коли обстріли були тільки вночі. Всі нікопольці знали, що приблизно  о 21:00 окупанти відкривають вогонь по нашому місту, тому ми з чоловіком вже о 20:30 одягали піжами, чистили зуби та спускалися у підвал. Ми облаштували там все максимально комфортно. Зараз все складніше, тому що ніхто не знає коли розпочнеться черговий обстріл. Доводиться діяти за ситуацією. Але ми вже такі пристосовані, що це майже нікого не бентежить.. Ми настільки звикли до цього, що стали іншими в середині себе», – каже Наталія.

роботу у Нікополі

5 квітня внаслідок чергового обстрілу Нікополя не вцілив один із магазинів Наталії. Ворожий снаряд потрапив у дах капітальної будови магазину. Удар припав на несучу стіну і це трохи врятувало приміщення. Снаряд розірвався по даху, ударною хвилею знесло все навкруги.

 «В нас хоча б обійшлось без пожежі. Несучу стіну довелось заново відбудовувати, повністю ремонтувати мій кабінет, відновлювати стелажі та вітрини, добудовувати дах. Слава Богу, що всі люди вцілили. Продавчиня, яка працювала на зміні у цей день, в момент обстрілу розмовляла на вулиці з постачальником і це її врятувало. Її робоче місце було настільки завалено уламками та цеглою, що якби вона була в середині, то наслідки були б плачевними. Найцікавіше, що ми всіх відпустили у той день по домівках, аби люди трохи відійшли від шокового стану, але ніхто не пішов. Всі залишились розбирати завали, виносити уцілілий товар, перевозити його в інші точки продажу та прибирати проїзну частину поруч із нами», – розповідає Наталія.

роботу у Нікополі

«Ніхто не розгубився та не злякався. Більше того, наступного дня зібрався увесь колектив, навіть колишні працівники приїхали та наші друзі. Всі разом стали допомагати розгрібати завали. За це я всім безмежно вдячна. Ця ситуація нас об’єднала і ще більше утвердила наші переконання щодо російських окупантів», – каже жінка

Про допомогу, якої немає

Неприємним для Наталії стало те, що підприємцям, які постраждали внаслідок ворожого обстрілу, не передбачена компенсація за постраждале майно. Родина Фатеєвих працювала кожного дня з початку війни і сумлінно сплачувала до бюджету податки протягом всього цього часу. Але зараз вони навіть не можуть розраховувати на хоча б мінімальну компенсацію, бо для ФОПів цього просто не передбачено державою.

«Прикро те, що ми в таких умовах намагаємося зберегти робочі місця, ризикуємо своїм життям, не кидаємо місто, а натомість не отримуємо жодної підтримки від держави. Але було й таке, що особисто мене розчулило до сліз – місцеві бабусі та дідусі, наші постійні покупці приносили по копійчині, по 10, 20 гривень для того, щоб ми швидше відбудувались та знову запрацювали.

Ми відкрились через 40 днів, намагались якомога швидше все відбудувати та заповнити товаром прилавки, бо розуміли, що не тільки нам необхідно працювати і заробляти, а й ми потрібні звичайним людям, які живуть в нашому районі, бо за стільки років вони вже звикли до зручностей нашого магазину. Так і тримаємось!», – розповіла жінка.

To Top
Пошук
e-mail
Важливі
Новини
Lite
Отримати допомогу